ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.10.10 № 13/804/08-АП
суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про скасування податкового повідомлення-рішення №0007711702/0-5821/10/172 від 21.04.2008р.
Суддя В.Г. Серкіз
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2довіреність №3921від18.11.08
Від відповідача: ОСОБА_3довіреність №16371/10/10-010від20.09.10
Розглядається позовна заява Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення №0007711702/0-5821/10/172 від 21.04.2008р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та зазначив, що у акті перевірки № 780/17-2121514210 від 03.04.2008 р. необґрунтовано вказано про те, що позивачем здійснено продаж товару за готівку у жовтні 2007 р. у сумі 26000 грн. та про заниження у зв’язку з цим суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 4333,33 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 21.04.2008 р. № 0007731702/0-5821/10/172 є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позов зазначив, що ПП ОСОБА_1 в порушення п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/ВР-97 “Про податок на додану вартість” з змінами та доповненнями до податковихзобов’язань з операцій з продажу товарів у Декларації з ПДВ за жовтень 2007р. не включено сума ПДВ 4333,33 грн. Це призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет, у жовтні 2007р. на4037,37 грн., у листопаді –296,0 грн. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову та просив у його задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.04.2008 р. № 0007731702/0-5821/10/172 (податок на додану вартість) позивачу визначено до сплати 6500,00 грн., у тому числі 4333,33 грн. основного платежу та 2166,67 грн. штрафних санкцій. Податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 03.04.2008р. № 780/17-2121514210, на стор. 11-13 якого вказано на порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі –Закон про ПДВ).
Порушення, на думку відповідача, полягає у заниженні податкового зобов’язання з ПДВ при одержанні готівки за товар у сумі 26000 грн., які 11.10.2007 р. ПП ОСОБА_1 вніс на свій банківський рахунок. Відповідач вважає цю операцію операцією з поставки товарів, яка згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону про ПДВ за правилами “першої події” повинна збільшувати податкові зобов’язання.
В акті перевірки № 780/17-2121514210 від 03.04.2008 р. не вказується на порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ. Натомість, у висновках акту (стор. 14) та у спірному податковому повідомленні-рішенні вже вказується на порушення цих норм, що є необґрунтованим та суперечить вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 327, зокрема пп. 2.3.2 та пп. 2.4.1 цього Порядку.
«2.3.2. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень».
«2.4. У висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються:
2.4.1. У цьому розділі акта відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.»
Окрім того, порушити вимоги пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ можливо лише за наявності факту поставки товару, якою згідно п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Але зазначена у акті перевірки операція не належить до операцій з поставки товарів.
Як зазначено у акті перевірки ПП ОСОБА_1 вніс на свій банківський рахунок 26000 грн. Згідно ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) “Суб’єктами господарювання є:
2) громадяни України ... які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці ...”.
Частиною 5 ст. 128 ГКУ встановлено, що громадянин –підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва. Підприємництвом вважається (ст. 42 ГКУ) самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно ч. 2 ст. 128 ГКУ громадянин –підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) людина, як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Згідно ст. 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, із норм ГКУ та ЦКУ випливає, що громадянин, з однієї сторони, є фізичною особою, як учасник цивільних правовідносин, а з другої сторони, є фізичною особою –підприємцем, як учасник господарських правовідносин. Але ж він не в змозі вступити сам з собою ані в цивільні правовідносини, ані в господарські правовідносини. Тобто він не може продати (поставити, відчужити) будь-які товари сам собі, бо усі товари вже належать йому на праві власності. У тому числі й ті товари, які ним придбані у межах підприємницької діяльності.
Тому немає факту реалізації ПП ОСОБА_1 товару фізичної особі ОСОБА_1
У той же час в акті перевірки немає будь-яких відомостей щодо реалізації товару 10.10.2007 р. ПП ОСОБА_1 іншим покупцям на суму 26000 грн. за готівковий розрахунок. У акті перевірці не зазначається ані покупець, ані угода, за якою здійснена поставка товару, ані вид, номенклатура, кількість, ціна цього товару, ані документ про оприбуткування виручки. Є лише посилання у іншому розділі акту перевірки на квитанцію від 11.10.2007 р.№ 077948/авт. (слід зазначити, що у акті перевірки відповідачем припущена помилка: зазначена дата квитанції № 0077948/авт.- 11.10.2007, правильно - 10.10.2007).
У жовтні 2007 р. позивачем здійснено 3 операції з продажу товару, за які отримано 36651,01 грн. по безготівковому розрахунку (відповідні документи: видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку, касова книга за жовтень 2007 р. додаються). Зазначимо що актом перевірки (табл. 1 на стор. 7, табл. 6 на стор. 12) відхилення встановлено лише на 26000 грн. (21666,67 грн. валового доходу та 4333,33 грн. податкового зобов’язання з ПДВ). Тобто відповідач у акті встановив, що усі інші операції з продажу товарів відображені у податковому обліку позивача. Відповідно, ніяких інших покупців товару на 26000 грн. не було.
Позивачем були подані (вих. № 9 від 14.04.2008 р.) заперечення до акту перевірки, в яких ним було зазначено, що готівка у розмірі 26000 грн. була внесена як поворотна фінансова допомога, про що зроблено запис у касовій книзі та підтверджено банківською випискою. Вказані заперечення відповідачем не були враховані.
Позивач листом від 22.04.2008 р. звернувся до обслуговуючого банку з проханням виправити допущену не з його вини помилку у призначені платежу. Запорізька обласна філія АКБ “Укрсоцбанк” листом від 24.04.2008 р. № 08-04/09 визнала, що в квитанції № 0077948/авт. від 10.10.2007 була допущена помилка та зазначила, що призначення платежу слід читати як поворотна фінансову допомогу.
Таким чином, суд вважає, що у акті перевірки необґрунтовано вказано про те, що позивачем здійснено продаж товару за готівку у жовтні 2007 р. у сумі 26000 грн. та про заниження у зв’язку з цим суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 4333,33 грн.
Тому податкове повідомлення-рішення від 21.04.2008 р. № 0007731702/0-5821/10/172 є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають закону і наданим доказам, підтверджені у судовому засіданні і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача судом не взято до уваги так як є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя за №0007711702/0-5821/10/172 від 21.04.2008р.
Судові витрати присудити з Державного бюджету.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова підготовлена у повному обсязі і підписана 19.10.2010р.
Суддя В.Г. Серкіз