ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.02.12 № 13/355/07-АП
суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич”, с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області
до відповідача: Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області, смт. Веселе Запорізької області
про скасування податкових повідомлень-рішень №0001731503/0, №0001741503/0, №0001751503/0 від 18.06.2007р.
Суддя Серкіз В.Г.
Секретар судового засідання Скрипець А.О.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 01.02.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 7717/10/10-010 від 01.11.2011р.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п’ять днів.
Розглядається адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” до Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001731503/0, № 0001741503/0, № 0001751503/0 від 18.06.2007р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.04.2008р. зупинено провадження по справі № 13/355/07-АП до одужання представника позивача.
Ухвалою суду від 31.01.2012р. у зв’язку з тим, що від позивача судом не було отримано жодних відомостей щодо одужання його представника, провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 09.02.2012р.
Відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Судом оголошено про відкриття судового засідання.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у адміністративному позові.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
11.06.2007р. Державною податковою інспекцією у Веселівському районі Запорізької області було складено акт № 262/1503-334/30896126 про порушення строків своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич".
Державною податковою інспекцією у Веселівському районі Запорізької області встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" у період з 30.10.2003р. по 26.01.2006р. в порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.200р. порушувалися терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання.
За результатами акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0001731503/0 від 18.06.2007р. про нарахування штрафу у розмірі 50 % від суми заборгованості у розмірі 17 464 грн. 94 коп.;
№ 0001741503/0 від 18.06.2007р. про нарахування штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості у розмірі 1 186 грн. 85 коп.;
№ НОМЕР_1 від 18.06.2007р. про нарахування штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості у розмірі 910 грн. 29 коп.
Відповідно до наданих розрахунків по фіксованому сільськогосподарському податку за 2003-2005 роки ТОВ "Агрофірма "Славутич" самостійно визначило податкові зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) від 21.12.2000року № 2181-111 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків згідно з наданих розрахунків, вважається узгодженим з дня подання такого податкового розрахунку.
У статті 1 Господарського кодексу України визначено, що даний кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до статті 2 ГК України поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
В даних правовідносинах податкова інспекція не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією. Безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Згідно ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 241 Господарського кодексу України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) № 2181-111 від 21.12.2000року визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне врахування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне врахування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідні суми коштів у порядку та в строки, визначені цим законом або іншими Законами України.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (із змінами та доповненнями) від 17.12.1998року № 320-ХІV платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку (у І кварталі 10%, у II кварталі 10%, у III кварталі 50 %, у IV кварталі 30%).
Пунктами 1, 2 та 6 Закону України "Про державну податкову службу" (із змінами та доповненнями) від 04.12.1990року № 509-ХП передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів, забезпечення правильності обчислення і своєчасності надходження податків, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного троку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, на підставі вищенаведеного ДПІ у Веселівському районі були виставлені податкові повідомлення-рішення № 0001731503/0, № 0001741503/0, № 0001751503/0 від 18.06.2007 року про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001731503/0, № 0001741503/0, № 0001751503/0 від 18.06.2007р. прийняті у відповідності до норм податкового законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України визначається перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст.105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Таким чином, позивач може вимагати від суду: скасувати або визнати нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов’язати відповідача суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Що стосується кола суб’єктів публічно-правового спору, то обов’язковим його учасником є суб’єкт публічного управління (органи виконавчої влади, їх посадові особи, органи і посадові особи законодавчої влади, місцевого самоврядування). Ці суб’єкти є виразниками державних і суспільних інтересів, носіями публічної влади. Суб’єкт публічного управління, обов’язковий учасник публічно-правових відносин, має особливий правовий статус, тому що наділений владними повноваженнями щодо об’єкта управління. Разом з тим, носій владних повноважень обмежений повноваженнями, наданими йому законом.
Відповідно до статті 71 КАС України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Представник позивача не довів суду обставин, якими він обґрунтовував адміністративний позов, тому судове рішення ґрунтується переважно на доказах, що підтверджують обставини на які посилалися інші учасники судового процесу, і вірогідно, не задовольняє інтереси позивача, який не виконав обов’язок доказування.
Тому у господарського суду Запорізької області, не має правових підстав для визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001731503/0, № 0001741503/0, № 0001751503/0 від 18.06.2007р.
Отже, виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001731503/0, № 0001741503/0, № 0001751503/0 від 18.06.2007р. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, 94, ст. 158 - 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суддя В.Г. Серкіз
єляєва
Постанову підписано 10.02.2012р.Згідно з оригіналомПомічник судді О.М. Камаєва
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.