П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 м. Миколаїв. 

 15.07.2009 р.                                                                              № 2а - 3048/09/1470 

Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді Зіньковського О. А.  при секретарі судового засідання  Васильєвої А. Ю. вирішив адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1333/07-10 від 15.06.2009 р.

від відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача  заборгованості по страхових внесках за І півріччя 2008 року  в сумі 91,76 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем самостійно відображена прострочена заборгованість у звіті про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за І півріччя 2008 року.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”(надалі Закон) та ст.5  Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Правління ФССТВП від 26.06.2001р. №13, передбачено право органу ФСС ТВП, яким є позивач, на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”№ 2240-ІІІ від 18.01.2001р. відповідач є страхувальником за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.27 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати  і  сплачувати  в  установлені  строки  та  в повному обсязі страхові внески.

Статтею 23 Закону передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю  між нарахованими  для  роботодавців  і найманих працівників страховими внесками  та  витратами,  пов'язаними  з  наданням   матеріального забезпечення  та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Частиною 2 статті 30 Закону встановлено, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. 

Як вбачається з матеріалів справи за відповідачем рахується заборгованість по внесках  до Фонду у  сумі 91,76 грн., що підтверджується звітами  відповідача за І півріччя 2008 року (арк.спр.5).

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 110 КАС суд до судового розгляду  адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення  заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163 КАСУ,  адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.   Позов задовольнити повністю.         

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 91 грн. 76 коп.(дев'яносто одна грн.. 76 коп.)   на  користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності, пр.Леніна,93, м.Миколаїв (р/р 37170002000355, банк ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20866865)

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                          О. А. Зіньковський