Справа № 344/2144/15-п

Провадження № 33/779/61/2015

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Томенчук Б.М., із участю апелянта ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за його апеляційною скаргою на постанову Івано-Франківського міського суду від 16.03.2015 року,-

в с т а н о в и в :

Вказаною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України,-

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно постанови суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 07.02.2015 року приблизно о 03 год.20 хв. у м. Івано-Франківську по вул. Вовчинецькій керував транспортним засобом марки “ВАЗ-2107”, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп,яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

Не погодившись із вказаною постановою суду в частині накладеного стягнення, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити, наклавши на нього адмінстягнення у вигляді мінімального штрафу. Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою в частині накладення адмінстягнення, оскільки судом не враховано, що він фактично не відмовився від проходження огляду на стан сп,яніння, свою вину визнав повністю про що вказав і у протоколі про адмінправопорушення, у вчиненому розкаюється, що раніше не притягався до адмінвідповідальності, що він проживає з батьками, які не працюють, його робота пов’язана із постійними виїздами, як за межі району, так і за межі області. Тому водійське посвідчення є єдиним джерелом доходу, а позбавлення права керування транспортними засобами ставить його та його сім,ю у скрутне матеріальне становище. Просить врахувати, що вину він повністю визнає, до адміністративної відповідальності притягується вперше, щиро розкаюється у вчиненому.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи його апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з’ясувати, чи було вчинено адмінправопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на доказах, яким дано правильну юридичну оцінку, зокрема на даних протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2015 року серії АП1 №111282 (а.с.2).

Правопорушник вину визнав та щиро розкаявся, у протоколі про адміністративне правопорушення він власноруч вказав, що випив пиво, після чого керував автомобілем. Як вбачається зі змісту вказаного протоколу про адмінправопорушення, він складений у присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також із дотриманням інших вимог ст.256 КУпАП.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст.33 КУпАП суд повинен врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається із постанови суду першої інстанції, ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності притягується вперше, проживає із батьками та двома братами, які не працюють, пенсії не отримують (про що свідчить довідка сільської ради), а його робота пов’язана із виїздами за межі області. Тому за допомогою автомобіля він має можливість заробляти на утримання сім,ї. Таким чином водійське посвідчення є єдиним джерелом доходу, а позбавлення права керування транспортними засобами ставить його та сім,ю у скрутне матеріальне становище.

Обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено.

З огляду на вище викладене, судом першої інстанції накладено надто суворе адміністративне стягнення, а тому постанову суду в цій частині слід змінити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.293, 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 16.03.2015 року відносно ОСОБА_2 змінити.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в сумі становить 4250грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук