Справа № 22ц-173/07                                          Головуючий у суді 1 інстанції : Мороз В.П.

Категорія     32                                                 Доповідач Перцова В.А.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 січня 2007 року                          Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді   Перцової В.А.

Суддів                           Козлова С.П., Повєткіна В.В.

При секретарі                 Білоус A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ЖКП "Дніпрокомунсервіс" про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням та по зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ЖКП "Дніпрокомунсервіс", орган опіки та піклування Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради про зміну договору найму житлового приміщення та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 і просили визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона зареєстрована разом з ними у зазначеній квартирі, але з січня 2002 року разом з дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яку вона зареєструвала в квартирі, в спірній квартирі не проживає, комунальні платежі не сплачує.

ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов, в якому просила вселити її разом з неповнолітньою дочкою - ОСОБА_5 у вищезазначену квартиру, змінити договір найму по даній квартирі, виділити їй з двома неповнолітніми доньками кімнату розміром 16 кв.м, і відкрити на неї окремий особовий рахунок.

В обґрунтування зустрічного позову вона посилалась на те, що в спірній квартирі зареєстрована вона і дві її доньки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З батьком дітей - ОСОБА_7 у неї відносини не склалися і вона у грудні 2004 року разом з дітьми повернулась до цієї квартири, але внаслідок недоброзичливих відносин з боку матері - ОСОБА_1 вимушена була з молодшою дочкою піти з квартири.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення районного суду і ухвалення нового рішення про задоволення їх позову і відмову в позові ОСОБА_4, з тих підстав, що суд не врахував вимоги норм матеріального права і дійсні обставини справи, те, що ОСОБА_4 не проживає в квартирі без поважних причин, відносно старшої дочки поставлено питання про позбавлення її батьківських прав, опікуном дитини призначено ОСОБА_1, встановлений судом порядок користування квартирою порушує права осіб, що в ній проживають.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі внаслідок недоброзичливого відношення до неї ОСОБА_1, немає вільного доступу до квартири, ключі від якої їй не надані; з нею повинен бути укладено окремий договір найму на кімнату площею 16,2 кв.м., яка може бути виділена їй і двом її донькам.

Даний висновок зроблено судом без врахування вимог норм матеріального права, на підставі недоведених обставин, які суд помилково вважав встановленими.

Як встановлено матеріалами справи у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, його дружина - ОСОБА_1, їхні повнолітні доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і малолітні доньки ОСОБА_4: ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_5 з 2002 року в даній квартирі не проживають. Будь-яких доказів, підтверджуючих, що ОСОБА_4 вимушено залишила квартиру і не проживає в ній до теперішнього часу з поважних причин, вона суду не надала. Саме по собі її посилання не недоброзичливі відносини до неї з боку матері -ОСОБА_1 вважати поважною причиною залишення ОСОБА_4 спірної квартири і непроживання в ній на протязі більше чотирьох років.

ОСОБА_4 не надала ніяких доказів, які б свідчили про те, що протягом зазначеного часу вона намагалась вселитись в квартиру, що їй чинили в цьому перешкоди, які саме і що вона приймала будь-які заходи для вирішення питання про поновлення її права користуватись квартирою. До суду із позовом про вселення вона звернулась лише у травні 2006 року після пред'явлення до неї у січні 2006 року позову про визнання такою, що втратила право проживання в спірній квартирі. Та обставина, що в спірній квартирі залишалась проживати одна з її дочок, не є підставою для збереження жилого приміщення за ОСОБА_4, яка не проживає в квартирі понад шести місяців без поважних причин.

Крім того, вирішуючи питання про зміну договору найму житлового приміщення і виділяючи в користування ОСОБА_4 з двома малолітніми доньками кімнату площею 16,2 кв.м., районний суд не врахував, що в цій кімнаті знаходиться єдина лоджія, якою будуть позбавлені можливості користуватись інші особи, які проживають в квартирі, чим будуть порушені їхні права.

За таких обставин, виходячи з вимог ст.ст.71,72 ЖК України, апеляційний суд вважає, що позов ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірною квартирою підлягає задоволенню, а в задоволенні її позову про вселення та зміну договору найму житлового приміщення необхідно відмовити.

Тому, апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 слід задовольнити, рішення районного суду - скасувати і постановити нове рішення.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну договору найму та вселення відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може

бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців з цього часу.