Головуючий суду 1 інстанції - Гашинська О.А.

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 426/4370/15-ц

Провадження № 22ц/782/667/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» вересня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Заіки В.В., Борисова Є.А.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Сватівської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі та водного об'єкту недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та за позовом ОСОБА_5 до Сватівської районної державної адміністрації про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, пославшись на наступні обставини.

28 грудня 2004 року між ним та Сватівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №68 від 08.04.2004р. був укладений договір оренди земельної ділянки під водоймищем загальною площею 54,4 га, розташованої на території Містківської сільської ради.

Розпорядженням голови Сватівської районної державної адміністрації № 847/1 від 15 грудня 2009 року вказаний договір був достроково розірваний, а також були внесені відомості про розірвання договору в Книгу записів державної реєстрації договорів оренди землі на території Містківської сільської ради за № 040441700137 від 30.12.2004р.

29 грудня 2009 року за результатами проведеного земельного аукціону головою Сватівської районної державної адміністрації було видано розпорядження №954, на підставі якого вказана земельна ділянка під водоймищем була надана за договором оренди від 30 грудня 2009 року ОСОБА_5.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Сватівської районної державної адміністраціїдо ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки у вказаному позові було відмолено.

На підставі вказаного рішення Сватівськоюрайонною державною адміністрацією було видано розпорядження №399, яким скасовано розпорядження №847/1 від 15 грудня 2009 року.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.07.2012 року у справі за позовом першого заступника прокурора Луганської області до Сватівської районної державної адміністрації визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №954 від 28.12.2009р.

На підставі вказаного рішення розпорядженням №398 Сватівською районною державною адміністрацією було скасовано розпорядження №954 від 28.12.2009р.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважав, що укладений між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 договір оренди від 30.12.2009р. є незаконним, порушує його право на оренду земельної ділянки та не відповідає вимогам ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 124 ЗК України, а тому просив визнати його недійсним.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Оскаржуваним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2016 року у позові було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі та водного об'єкту недійсним скасовано, справа в цій частині була передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить скасувати рішення, вважаючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та надані докази судова колегія не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2,4 ст. 338 ЦПК України - підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 14.06.2012р. «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» висновками та мотивами, з яких скасовано рішення, необхідно вважати положення мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду касаційної інстанції щодо наявності передбачених статтею 338 ЦПК України підстав для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд та їх кваліфікації процесуальним законодавством як таких. Зокрема до таких висновків і мотивів не може бути віднесено питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, на виконання вимог ч. 2, 4 ст. 338 ЦПК України у даній справі необхідно з'ясувати фактичні обставини та встановити:

-чи був дійсним договір, укладений між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 28 грудня 2004 року на момент укладення 30 грудня 2009 року договору між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5;

-чи відповідало вимогам закону розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №847/1 від 15 грудня 2009 року, зокрема положенням, викладеним в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 та постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року №21-412а 12;

-чи мають у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України преюдиційне значення для вирішення справи обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2013 року в позові Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору землі-водоймища та рішення Господарського суду Луганської області від 23 липня 2012 року про визнання недійсними та скасування розпорядження №954 від 29 грудня 2009 року;

-чи є підстави для застосування вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України з урахуванням того, що голова Сватівської районної державної адміністрації визнав позов;

-чи порушені були права ОСОБА_2 укладенням договору з ОСОБА_5, та чи мав він право на підставі ч.3 ст. 215 ЦК України оспорювати правочин.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №168 від 08.04.2004р. між вказаною адміністрацією та ОСОБА_2 28 грудня 2004 року був укладений договір оренди земельної ділянки під водоймищем площею 54,4 га, розташованої на території Містківської сільської ради, який був зареєстрований у встановленому порядку.

В червні 2009 року Сватівська районна державна адміністрація звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди з ОСОБА_2 на підставі ст. 141 ЗК України.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 14 грудня 2009 року позов був задоволений, договір оренди між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 був розірваний.

На виконання вказаного рішення Сватівською районною державною адміністрацією було видано розпорядження №847/1 від 15 грудня 2009 року «Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом», та у встановленому порядку скасовано державну реєстрацію вказаного договору.

30 грудня 2009 року на підставі розпорядження №954 від 29.12.2009 року був укладений між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 договір оренди вказаної земельної ділянки, та проведена його державна реєстрація.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Сватівської районної державної адміністраціїдо ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки у позові було відмовлено.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.07.2012р. у справі за позовом першого заступника прокурора Луганської області до Сватівської районної державної адміністрації визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №954 від 28.12.2009р. про надання земельної в оренду ОСОБА_5

На підставі вказаних рішень розпорядження №954 від 29 грудня 2009 року та 15 грудня 2009 року №847/1 Сватівською районною державною адміністрацією були скасовані.

Позивачем заявлені вимоги з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частин першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Встановлено, що на момент укладення договору оренди між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 договір укладений 28 грудня 2004 року між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 не був дійсним, оскільки був розірваний на підставі рішення суду, що набрало законної сили, та скасована його державна реєстрація, а тому з вказаного моменту є припиненим (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

За таких обставин, підстав вважати, що сторонами спірного договору були порушені вимоги ч. 1 ст. 116 ЗК України, на які посилається позивач, судова колегія не вбачає.

Також не має підстав вважати, що порушення порядку передачі земельної ділянки, встановленого ч. 1 ст. 124 ЗК України при укладенні спірного договору може впливати на право та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки він не був учасником аукціону, а тому в даному випадку ця обставина не є підставою для визнання правочину недійсним на вимогу позивача.

В рішенні від 18.02.2016р. Сватівський районний суд Луганської області дійшов до висновку, що після скасування державної реєстрації договір ОСОБА_2 від 28.12.2004р. втратив чинність, тобто не є вчиненим, він не створює між сторонами правовідносин, а отже не породжує для ОСОБА_2 будь-яких прав щодо предмета спору за даним позовом.

Відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на дату укладення договору від 28.12.2004р., ст.ст. 210, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України,укладений договір оренди землі підлягав державної реєстрації та набирав чинності після проведення його державної реєстрації.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору. Договір оренди землі набуває чинності (набуває юридичної сили) після відповідної державної реєстрації, а не в момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов такого договору. Саме таку позицію висловлено в постанові Верховного Суду України від 19.02.2014р. № 6-162цс13 та постанові Верховного Суду України від 13.06.2016р. № 6-643цс16.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача права, про захист якого ним поданий позов, оскільки підписаний та укладений договір від 28.12.2004р., який не був чинним (не мав юридичної сили) за умови відсутності на день укладення спірного договору та розгляду справи його державної реєстрації не породжував для позивача ОСОБА_2 будь-яких прав.

Окрім іншого з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем лише констатується факт наявності в нього цивільних прав та факт їх порушення відповідачем, проте не вказувалось і не є доведеним які його права чи інтереси порушено договором від 30.12.2009р., не визнано чи оспорено відповідачем Сватівською РДА та яким чином рішення має вплинути на його права як позивача та на обов'язки Сватівської РДА, як відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Позивачем не вказано який саме пункт (частина) договору від 30.12.2009р. не відповідає закону. Як підставу недійсності спірного договору позивач вказує факт скасування на підставі рішення Господарського суду Луганської області від 23.07.2012р. у справі № 1н/5014/1347/2012 розпорядження № 954 від 29.12.2009р. про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_5

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2 Постанови Пленуму від 06.11.2009р. N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

На момент вчинення укладання та реєстрації спірного від 30.12.2009р. розпорядження № 954 від 29.12.2009р. мало юридичну силу, а тому порушень ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 124 ЗК України, на які посилається позивач, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 у спосіб, визначений п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України задоволенню не підлягають.

Щодо відповідності оспорюваного договору іншим актам цивільного законодавства судовою колегією встановлено наступне.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року №21-412а 12.

Дослідивши фактичні обставини справи, судова колегія вважає, що розпорядження Сватівської районної державної адміністрації 874/1 від 15 грудня 2009 року не суперечить вказаним висновкам, оскільки рішення щодо розірвання договору та скасування державної реєстрації було прийнято нею не з власної ініціативи, а на підставі та на виконання рішення суду, у відповідності до ст. 14 ЦПК України.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про дострокове розірвання оренди земельної ділянки у позові відмовлено.

Вказане рішення суд мотивував тим, що на час звернення позивача до суду з зазначеним позовом були відсутні підстави для розірвання договору оренди за фактом нецільового використання об'єкту оренди.

Інших обставин, які можуть мати відношення до даної справи вказаним рішенням не встановлено.

Судова колегія вважає, що оскільки вказані обставини на момент вчинення спірного правочину, як це передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України, встановлені не були, то вони не є підставою для визнання правочину недійсними.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.07.2012р. у справі за позовом першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування розпорядження визнано недійсним розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області «Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_5» від 28.12.09р. №954.

Вказаним рішенням встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Луганської області від 13.12.11р. по справі №22ц-4738/11р. визнано недійсним та скасовано протокол №4 результатів проведення земельного аукціону з продажу права оренди на об'єкт від 28.12.09р.

Посилаючись на вказане рішення, та керуючись вимогами ч. 2 ст. 36 ГПК України господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Інших фактичних обставин, що можуть мати відношення до даної справи не встановлено.

Вказані обставини також не можуть бути підставою для визнання договору недійсним за позовом ОСОБА_2, оскільки він не був учасником земельного аукціону, а тому факт визнання недійсним та скасування протоколу результатів проведення земельного аукціону не впливає на його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У справі бере участь третя особа ОСОБА_5, яка заявляє самостійні вимоги та не визнає обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, а тому, незважаючи на визнання головою Сватівської районної державної адміністрації позову вказані обставини на думку судової колегії підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_2 заявлений позов з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, зокрема щодо порушень сторонами спірного договору вимог ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 124 ЗК України.

Саме в межах заявлених вимог розглянутий спір, а тому підстав для розгляду позовних вимог у відповідності до положень ч. 3 ст. 215 ЦК України судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання договору недійсним відповідає вимогам законам.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: