Справа № 647/815/16-ц

№ провадження 2/647/362/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016 року Бериславський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого – судді В.С.Миргород

при секретарі Ю.Ю.Задорожньої

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бериславі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції в Херсонській області, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до Бериславського районного суду Херсонської області з зазначеним позовом, у якому посилається на те, що відповідач має заборгованість по виплаті аліментів та у зв»язку з цим вважає, що відповідач повинен виплатити неустойку за прострочення сплати аліментів. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у 2006 році розірвала шлюб з відповідачем. На користь позивачки на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття, з відповідача 01.06.2005 року стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку. Відповідач жодного разу не сплатив аліменти на утримання сина. У зв»язку з неналежним виконанням рішення суду утворилась заборгованість по аліментах в сумі 44629-48 грн. та з посиланням на ст.196 Сімейного кодексу України позивачка просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 120199-95 грн. та судові витрати в розмірі 1000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки пеню за прострочення платежу аліментів за період з 01.05.2009 року по 14.04.2016 року в сумі 48047-13 грн., 3 % річних в сумі 6279-00 грн, індекс інфляції за прострочення платежу 38103-79 грн. та наполягала на задоволенні позову з підстав викладених у ньому.

Відповідач в судове засідання не з»явився був повідомлений належним чином про день, місце та час розгляду справи, про поважність причини неявки до суду суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, надав суду свої письмові заперечення, які зводяться до того, що позивачкою невірно проведено розрахунок неустойки (пені), та не підлягають стягненню з відповідача також 3% річних та індекс інфляції, оскільки дані вимоги суперечать ст..625 ЦК України та ст..185 Сімейного кодексу України.

Представник третьої особи ОСОБА_3 суду пояснила, що державним виконавцем винесена постанова про виконавчого провадження у зв»язку з отримання виконавчого листа та проводиться виконання рішення суду, Боржник ОСОБА_7 не є добросовісним платником та має заборгованість станом на 01.05.2016 року по сплаті аліментів в сумі 28913-71 грн.

Відповідно до ст..169 ЦПК України суд вважає за можливо розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів. Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження №887/6, яке зареєстроване в ЄДРВП 30495808, допитавши сторони, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Оцінка зібраних по справі доказів судом здійснюється за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст..ст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Статтями 3, 11 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Судом встановлено, що рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 01 червня 2005 року з ОСОБА_5 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 19.05.2005 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно довідки державного виконавця від 04.05.2016 року заборгованість по аліментах складає станом на 01.05.2016 року 28913-71 грн.

Державний виконавець, обчислюючи заборгованість за аліментами керувався приписами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно із ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку - доходу розмір аліментів не може бути меншим встановленого Сімейним кодексом України розміру.

Відповідно до ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

Статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

У відповідності до п.7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за №489/20802, розрахунок заборгованості повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.

Законами про Державний бюджет України на 2014, 2015 та 2016 роки ( статті 7 відповідних законів), встановлені прожиткові мінімуми на одну особу для відповідних категорій громадян, зокрема дітей віком з 6 до 18 років, складає відповідно у 2014 році-1286-00 грн., у 2015 році - з 01 січня 1286-00 грн, з 01 вересня 1455-00 грн., у 2016 році – з 01 січня 1455-00 грн., з 01 травня 1531-00 грн., з 01 грудня 1689-00 грн.

Виходячи з вищезазначеного суд вважає, що розрахунок наданий суду державним виконавцем, є належним та допустимим доказом наявності у відповідача заборгованості по аліментах станом на 01.05.2016 року, саме у сумі 28913-71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СK України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК).

Таким чином, якщо виходити з аналогії права і застосовувати цивільне законодавство про відповідальність з прострочення грошових зобов'язань до сімейного законодавства, то платник аліментів повинен довести суду, що несплата своєчасно аліментів відбулася з поважної причини (тяжко хворів, стягувач аліментів був у довгостроковому відрядженні тощо).

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України ч. 2 ст. 196 СК розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Такими обставинами, які мають істотне значення і дають суду право на зменшення неустойки (пені), є: сукупність виконання грошового зобов'язання. Часткове виконання зобов'язання вважається неналежним, однак воно має значення при зменшенні неустойки; майновий стан сторін, стан здоров'я самого платника, його дружини, батьків, що потребували витрати всіх коштів на їх лікування, його самого тощо.

Враховуючи той факт, що відповідач не має постійної роботи, має мінливий дохід, на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей ( а.с.42-43), не має майна на праві власності, частково виконував свої зобов»язання по сплаті аліментів, всі ці обставини у сукупності дають суду підставу для зменшення розміру неустойки до 8000-00 грн.

Не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь 3% річних, оскільки дані вимоги не ґрунтуються на законі та спростовуються роз»ясненями викладеними у правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у справі №6-5763св11 від 08.06.2011 року

Не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь індекс інфляції за прострочення платежу, оскільки дана вимога не ґрунтуються на законі та суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній по справі №6-113цс13 від 06 листопада 2013 року, яка в силу ст..360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України.

Статтею 88 ч.1 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає підлягають стягненню на користь позивачки понесені судові витрати, які полягають у сплаті судового збору та юридичних послуг.

На підставі викладеного, в межах заявлених позивачем вимог, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, керуючись рекомендаціями Верховного суду України, у постанові Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, ст.ст.194, 196 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 8000-00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачений та документально підтверджені судові витрати: судовий збір в сумі 551-20 грн., оплату юридичних послуг в сумі 1000-00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з часу проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених ст..294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку про що постановляється ухвала.

Суддя В. С. Миргород