УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/3240/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої судді Косигіної Л.M.
суддів: Жигановської О.С., Матюшенка І.В.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира
на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 червня 2009 року, -
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_1 1.1, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача незаконними та стягнути з нього недоплачені кошти, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 29351 грн. 64 коп. за період з 01.01.1998 року по 31.10.2008 року.
Постановою Овруцького районного суду від 03 червня 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 1.1, віднесений до 2 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01.08.1996 року по 31.11.2008 року працював у зоні гарантованого добровільного відселення, та отримував виплати за ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом \а.с. 4-7 \.
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.
Дія вказаної норми була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ст. 39 вищевказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. При цьому, колегія суддів бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справа "Кечко проти України", "Бурдов проти Росії", №59498/00, пар. 35, ECHR. 2002-Ш (mutatis mutandis), справа YVONNE Van Duyn V. Home Office (Case 41/74 van Duyn V. Home Office ); справа про принцип юридичної визначеності.
Разом з тим, задовольняючи позов про стягнення коштів за період з 01.01.1998 року по 31.10.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що доплата за ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є складовою частиною заробітної плати, а тому на неї не поширюється строк позовної давності.
Проте, такий висновок суду є помилковим.
Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачена ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є соціальною виплатою, оскільки здійснюється органами соціального захисту населення за рахунок державного бюджету усім працюючим у такій зоні громадянам незалежно від форм власності підприємств, установ організацій та їх відомчої належності \підпункт 5 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою KM України від 20.09.2005 року № 936\.
Враховуючи викладене, постанова суду в частині стягнення з відповідача коштів за період з 01.01.1998 року по 21.05.2008 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у позові.
Крім того, ухвалюючи постанову про стягнення з відповідача певної суми коштів, суд не врахував наступне.
Відповідно до ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. І ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності таких дій - зобов'язати провести нарахування \донарахування та виплату належних сум відповідно до закону, не ухвалюючи при цьому рішення про визначення конкретного розміру виплат.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення коштів.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 207^211 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаріу управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 червня 2009 року скасувати в частині стягнення коштів та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира донарахувати і виплатити ОСОБА_1 кошти у розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанову суду в частині визнання дій відповідача неправомірними залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: