АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №22-1295-2006р.                                                                Головуючий по 1 інстанції

Категорія трудові спори                                                                                     - Ротаєнко Д.С.

Доповідач в апеляційній інстанції    - Бородійчук В.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23"    червня  2006  р.  Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                            Трюхана Г.М.

суддів                                        Бородійчука В.Г., Подороги В.М.

при секретарі                           Шанауріній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду від 27 квітня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельна-компанія «Евробуд» про поновлення на роботі, внесення запису у трудову книжку, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та інших виплат. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів,-

встановила:

Позивач 10.04.2006 року звернувся в суд із позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, стягнення недорахованої та невиплаченої заробітної плати, внесення запису в трудову книжку.

Між ОСОБА_1 та будівельною компанією «Евробуд» був укладений строковий трудовий договір, згідно з яким вона прийшла на роботу сторожем на час охорони будівельного об'єкту-приміщення центру зайнятості населення, розташованого по вул..АДРЕСА_1 в м.Монастирище Черкаської області. Також 08.12.2006 року між нею та відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Вважає, що відповідачем порушено ст.З Закону України «Про оплату праці» та ст.95 КЗпП України, так як розмір мінімальної заробітної плати становив 332 грн., а тому просить стягнути з відповідача різницю в сумі 616 грн. Крім цього, при прийнятті її на роботу відповідач не зробив відповідний запис у її трудовій книжці, в зв'язку із чим просить зобов'язати відповідача внести запис в її трудову книжку.

10 березня 2006 року представник відповідача повідомив її про те, що договір з нею розривається, так як охорону приміщення будуть здійснювати інші працівники.

Вважає звільнення її з роботи незаконним, просить поновити її на посаді сторожа та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Монастирищенського районного суду від 27 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.

Перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до ст.24 КЗпП України свідченням укладення трудового договору є наказ про прийняття на роботу або фактичний допуск до роботи.

Судом встановлено, що ні одна з даних вимог ОСОБА_1 не була виконана. Дані обставини підтверджуються як показами свідків допитаними при розгляді справи, так і письмовими доказами.

Доводи позивача про те, що вона фактично була допущена до роботи спростовуються табелями обліку робочого часу за грудень 2005р. - лютий 2006р. з яких вбачається, що прізвище ОСОБА_1 в штаті ТОВ «Будівельна компанія «Евробуд» відсутнє.

В журналах реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки також відсутнє прізвище ОСОБА_1

Всі ці докази підтверджують той факт, що ОСОБА_1 до виконання роботи відповідно до наданої нею трудової угоди не приступила, що також підтверджується і доповідними бригадира ОСОБА_2

Оскільки позивач не довела факту перебування в трудових відносинах з відповідачем тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їй в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що судове рішення грунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства.

Доводи апелянта не є суттєвими були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

А тому керуючись ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду від 27 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.

Головуючий                         

Судді