Справа № 2-4580/12 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.

Провадження № 22-ц/780/3672/16 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л. І.

Категорія 1 06.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Голуб С.А., Іванової І.В.,

При секретарі: Волинець Я.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2016 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року в зв'язку з нововиявленими обставинами, -

в с т а н о в и л а :

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року та просив скасувати зазначене рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами .

Мотивував вимоги тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа Головне управління юстиції у Київській області, про визнання частково недійсним договору доручення, недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право власності на земельну ділянку, розпорядження, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди позов задоволено частково.

Визнано недійсними розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 157 від 29 березня 2005 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, належної ОСОБА_3; державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 16 липня 2005 року на ім"я ОСОБА_3; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5, державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку площею 8,3785 га для житлової та громадської забудови, виданий 14 березня 2008 року ОСОБА_2

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 1,6393 га на користь ОСОБА_3 та визнано за ним право власності на неї із зазначенням цільового призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В решті вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Після постановлення вищевказаного рішення та набрання ним чинності, а саме 28 листопада 2013 року, заявнику стали відомі обставини, які на його думку є істотними для справи № 2-4580/12, і які не були і не могли бути йому відомі під час розгляду справи.

Під час розгляду справи № 369/637/15-ц Києво-Святошинським районним судом Київської області за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління юстиції у Київській області про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання за нею права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області на запит суду надала витяг з журналу реєстрації звернень громадян щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, про реєстрацію заяви ОСОБА_7. Про існування такого журналу не було відомо під час розгляду справи № 2-4580/12 за позовом ОСОБА_3, так як на запит суду витяг із зазначеного документу не було надано.

На запит ОСОБА_4 від 07 жовтня 2015 року Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області надала відповідно до супровідного листа від 26 жовтня 2015 року № МВ 7765 27962 витяги із журналів.

Відповідно до витягу із журналу реєстрації звернень громадян щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, зареєстровано 14 січня 2005 року заяву ОСОБА_3 під № 42, зміст якої "зміна цільового призначення" ділянки, яка відповідно до примітки була передана на комісію 26 січня 2005 року.

Відповідно до витягу із журналу реєстрації доручень та дозволів під №120 зареєстровано 07 лютого 2005 року клопотання 98 чоловік по КСП "АФ Білогородка" про зміну цільового призначення, а Білогородська сільська рада передала документи на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки.

В подальшому розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 157 від 29 березня 2005 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради" було затверджено зазначеним 98-ми громадянам, в тому числі і ОСОБА_3, технічні документації щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського використання на ведення особистого селянського господарства, змінено використання земельних ділянок і прийняті інші рішення з питання зміни використання земельних ділянок.

Таким, чином ОСОБА_3 власноручно написав заяву про зміну цільового призначення земельної ділянки розміром 1, 6393 га, який зазначено в додатку до розпорядження № 157.

Вважав, що вищезазначені обставини мають значення при вирішенні справи № 2-4580/12 за позовом ОСОБА_3 і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, так як на їх підставі можна зробити висновок про те, що ОСОБА_4 не діяв з перевищенням повноважень в питанні зміни цільового призначення ділянки, тому схвалення його дій ОСОБА_3 не вимагається.

У зв'язку з цим не можна стверджувати, що при зміні цільового призначення земельної ділянки мало місце порушення п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджених постановою КМУ від 11 квітня 2002 року № 502, а отже, підстава для визнання розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 157 від 29 березня 2005 року в частині щодо земельної ділянки розміром 1, 6393 га, що належала ОСОБА_3, відсутня.

У відсутність підстав для визначення частково недійсним вказаного розпорядження відсутні підстави для визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_2, а отже і відсутні підстави вважати, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року дана земельна ділянка мала цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" і належала позивачу на підставі державного акту серії НОМЕР_6 від 14 грудня 2004 року, а тому станом на 18 серпня 2005 року п. 15 Перехідних положень містив пряму заборону на відчуження.

В результаті відсутні підстави стверджувати, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року мало місце порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, що відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності даного правочину

Крім того, відповідно до витягу № 3955/1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого 08 серпня 2005 року для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, технічну документацію було виготовлено на підставі заяви самого ОСОБА_3, що вказує на вибуття ділянки з його володіння з його волі.

У зв'язку з вищевикладеним позовні вимоги ОСОБА_3 про витребування спірної земельної ділянки із володіння ОСОБА_2 не можуть бути задоволені, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року повинно бути скасоване у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року - відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову,якою його заяву задовольнити.

Проте апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа Головне управління юстиції у Київській області, про визнання частково недійсним договору доручення, недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право власності на земельну ділянку, розпорядження, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 157 від 29 березня 2005 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради" в частині затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки, належної ОСОБА_3; визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4, виданий 16 липня 2005 року на ім"я ОСОБА_3; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-1838; визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку площею 8,3785 га, що знаходиться в с. Білогородка, Києво-Святошинського району, Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3, виданий 14 березня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області громадянину ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_1; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 1, 6393 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на користь ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає в АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку розміром 1,6393 га, кадастровий номер НОМЕР_4, з цільовим призначенням землі-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року залишено без змін.

Постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року відмовлено.

В поданій до суду заяві про перегляд рішення у зв"язку з нововиявленими обставинами заявник ОСОБА_2 посилався на те, що відповідно до витягу із журналу реєстрації звернень громадян щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, зареєстровано 14 січня 2005 року заяву ОСОБА_3 під № 42, зміст якої "зміна цільового призначення" ділянки, яка відповідно до примітки була передана на комісію 26 січня 2005 року. Також згідно витягу із журналу реєстрації доручень та дозволів під №120 зареєстровано 07 лютого 2005 року клопотання 98 чоловік по КСП "АФ Білогородка" про зміну цільового призначення, а Білогородська сільська рада передала документи на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки.

В подальшому, як зазначав заявник ОСОБА_2, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 157 від 29 березня 2005 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради" було затверджено зазначеним 98-ми громадянам, в тому числі і ОСОБА_3, технічні документації щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського використання на ведення особистого селянського господарства, змінено використання земельних ділянок і прийняті інші рішення з питання зміни використання земельних ділянок.

Таким, чином, як вважав заявник ОСОБА_2, ОСОБА_3 власноручно написав заяву про зміну цільового призначення земельної ділянки розміром 1,6393 га, який зазначено в додатку до розпорядження № 157. На думку заявника вищезазначені обставини мають значення при вирішенні справи № 2-4580/12 за позовом ОСОБА_3 і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, так як на їх підставі можна зробити висновок про те, що: ОСОБА_4 не діяв з перевищенням повноважень в питанні зміни цільового призначення ділянки, тому схвалення його дій ОСОБА_3 не вимагається.

Також заявник ОСОБА_2 стверджував, що у зв"язку з цим не можна вважати, що при зміні цільового призначення земельної ділянки мало місце порушення п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджених постановою КМУ від 11 квітня 2002 року № 502, а отже, підстава для визнання розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 157 від 29 березня 2005 року в частині щодо розміру 1, 6393 га, що належала ОСОБА_3, відсутня. У відсутність підстав для визнання частково недійсним вказаного розпорядження відсутні підстави для визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_2, а отже і відсутні підстави вважати, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року дана земельна ділянка мала цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" і належала позивачу на підставі державного акту серії НОМЕР_6 від 14 грудня 2004 року, а тому станом на 18 серпня 2005 року п. 15 Перехідних положень містив пряму заборону на відчуження. В результаті відсутні підстави стверджувати, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року мало місце порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, що відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності даного правочину

Крім того, на думку заявника ОСОБА_2, відповідно до витягу № 3955/1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого 08 серпня 2005 року для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, технічну документацію було виготовлено на підставі заяви самого ОСОБА_3, що вказує на вибуття ділянки з його володіння з його волі.

У зв'язку з цим заявник ОСОБА_2 вважав, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року повинно бути переглянуте у зв'язку з нововиявленими обставинами і скасоване у повному обсязі.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви про перегляд рішення суду першої інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які заявник посилається, як на нововиявлені, не є такими у розумінні ст. 361 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно вимог ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв"язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення; 2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді, у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час прийняття рішення суду, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Як вбачається, в обґрунтування заяви ОСОБА_2 надав суду витяг із журналу реєстрації доручень та дозволів, в якому під № 120 від 07 лютого 2005 року вказано клопотання 98 чоловік по КСП "АФ "Білогородка", зміна цільового призначення. Також згідно доданих до заяви витягів з журналу реєстрації звернень громадян щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян за № 42 від 14 січня 2005 року, вказано прізвище ОСОБА_3, та в графі короткий зміст вказано-зміна цільового призначення.

Проте, як правильно встановив суд І інстанції, з наданих суду витягів журналів суду неможливо дійти висновку, що ОСОБА_3 власноручно написав заяву про зміну цільового призначення земельної ділянки розміром 1, 6393 га, який зазначено в додатку до розпорядження № 157, оскільки крім прізвища ОСОБА_3 і його адреси документи не містять самої заяви ОСОБА_3, викладення змісту заяви, його підпису і дати.

Окрім цього, судом І інстанції вірно зазначено, що копія витягу № 3955/1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого 08 серпня 2005 року для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, не підтверджує доводів заявника ОСОБА_2, що технічну документацію було виготовлено на підставі власноручно написаної заяви самого ОСОБА_3, що вказує на вибуття ділянки з його володіння з його волі.

Судом І інстанції зазначено, що Києво-Святошинською РДА надавалась відповідь 08 серпня 2011 року, що з питання надання копій заяв та рішень щодо надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки вона зазначає, що рішень голови Києво-Святошинської райдержадміністрації про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,6393 га на ім'я ОСОБА_3 з 25 листопада 2004 року по даний час за допомогою комп'ютерної програми "АСКОД-ІІ" (програма реєстрації кореспонденції та документації) не виявлено.

Автоматизованою системою контролю і організації діловодства "АСКОД-ІІ" заяв від ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою на зміну призначення земельної ділянки та заяв на затвердження такої землевпорядної документації на земельну ділянку площею 1,6393 га, починаючи з 2005 року по даний час, не виявлено.

В рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 не надавав свою згоду та не уповноважував ОСОБА_4 на вчинення дій по зміні цільового призначення спірної земельної ділянки, що вбачається зі змісту довіреності, виданої на його ім'я. Відповідно до листа ГУ Держкомзему в Київській області № 07-1103/П-4942 від 12 березня 2012 року зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася без особистої заяви землевласника, та виготовлено новий державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку на ім"я ОСОБА_3 зі зміненим цільовим призначенням на "для ведення особистого селянського господарства" без вилучення попереднього державного акта. Таким чином, Києво-Святошинська РДА Київської області своїм розпорядженням № 157 від 29 березня 2005 року, змінюючи цільове призначення спірної земельної ділянки без заяви власника-позивача, не дотрималася вищезазначеного порядку зміни цільового призначення земель, чим порушила чинне законодавство.

Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання частково недійсним вищезазначеного розпорядження та визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого на підставі цього розпорядження.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2005 року № 157 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського використання на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради затверджено технічні документації із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок 98-ми громадянам, згідно додатку з ведення товарного сільськогосподарського використання на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради; змінено використання земельних ділянок 98-ми громадянам, згідно додатку з ведення товарного сільськогосподарського використання на ведення особистого селянського господарства; вказано виготовити державні акти на право власності 98-ми громадянам, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради; доручено Києво-Святошинському районному відділу земельних ресурсів внести зміни в земельно-кадастрову документацію.

До вказаного розпорядження № 157 від 29 березня 2005 року додано список громадян власників державних актів на право власності на землю в межах Білогородської сільської ради, де вказаний ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_2, площа земельної ділянки-1, 6393 га.

В наявній в матеріалах справи відповіді від 29 квітня 2011 року Головне Управління Держкомзему у Київській області повідомив, що Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502. Пунктом 2 Порядку встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту або районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. До заяви (клопотання) додаються: копія державного акта на право власності на земельну ділянку, для громадянина-власника земельної ділянки-копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), документи щодо встановлених обмежень та земельних сервітутів на використання земельної ділянки, обгрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру. Орган, до якого надійшла заява (клопотання), розглядає її та за наслідками розгляду надає згоду на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки розробляється особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою на підставі договору із заявником та погоджується із: органом земельних ресурсів, органом містобудування та архітектури, органом охорони культурної спадщини, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічним органом. Проект разом із позитивним висновком державної експертизи документації із землеустрою подається до органу місцевого самоврядування на розгляд, який в подальшому приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки. Рішення сільської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

В матеріалах справи наявна відповідь Головного Управління Держкомзему у Київській області від 12 березня 2012 року № 07-11-3/П-4942, в якій повідомлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки громадянин ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,6393 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білогородської сільської ради відповідно (державний акт зареєстрований за № 01043290132 від 14 грудня 2004 року). Розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 29 березня 2005 року № 157 затверджена технічна документація із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок, якою 98-ми громадянам (в тому числі ОСОБА_3.) змінено використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського використання на ведення особистого селянського господарства. У вказаній відповіді Головне управління Держкомзему у Київській області вказував, що без вилучення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 видані державні акти для ведення особистого селянського господарства, які зареєстровані за № 010532901220 від 16 липня 2005 року. І тому, як зазначено у відповіді, розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації від 29 березня 2005 року № 157 прийняте в порушення вимог ст. 20 ЗК України, а саме без заяви землевласника про зміну цільового призначення земельних ділянок. У вказаній відповіді було зазначено, що відповідно до вимог ст. ст. 12, 187, 188 ЗК України, ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Головним управлінням Держкомзему у Київській області направлено клопотання до Києво-Святошинської райдержадміністрації про скасування виданого розпорядження від 29 березня 2005 року № 157, як таке, що суперечить вимогам земельного законодавства, та звернутися з позовом до суду щодо визнання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, недійсними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок; щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту,-сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів,-районною державною адміністрацією.

Згідно вимог ст. 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року зазначено, що задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що розпорядження Києво-Святошинської РДА Київської області від 29 березня 2005 року щодо зміни цільового призначення земельної ділянки прийняте з порушенням ст. 20 ЗК України та п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (без заяви власника земельної ділянки, повірений ОСОБА_4 не уповноважувався на вчинення таких дій), тому є недійсним, а отже, є недійсним і державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 16 липня 2005 року, виданий на підставі недійсного рішення. У зв"язку із скасуванням рішення органу місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку вважається , що на час укладення спірного договору купівлі-продажу земельна ділянка мала цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і станом на 18 серпня 2005 року на її відчуження діяв мораторій, що є порушенням частини першої статті 203 ЦК України та відповідно до статті 215 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним. Оскільки відчуження земельної ділянки відбулось поза волею власника, то ця земельна ділянка підлягає поверненню власнику від набувача згідно з положеннями статті 388 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" судам роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у ст. ст. 362, 364 ЦПК України.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вищевказані обставини, на які посилається заявник, не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами в розумінні чинного законодавства України.

За наведених обставин, ухвала суду від 05 травня 2016 року постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав до її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: