номер провадження справи 2/47/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016 Справа № 908/1771/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА”, смт. Чабани, Київська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Українська Аграрна Компанія”, с. Мала Білозерка, Запорізька область,

про стягнення 5875949,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.07.2016р.;

від відповідача – не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Українська Аграрна Компанія” про стягнення за договором купівлі-продажу № 0309-13 СТ від 05.11.2013 р. заборгованості у розмірі 3298269,94 грн., пені – 2421259,82 грн. та 3% річних – 156419,31 грн., усього – 5875949,07 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 524, 526, 530, 536, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/47/16 та призначено розгляд справи на 02.08.2016 р.

В судовому засіданні 02.08.2016 р. був присутній представник позивача, за заявою якого фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Від відповідача 27.07.2016 р. надійшло клопотання про перенесення судового засідання на інший день. Розглянувши заявлене клопотання, суд на підставі ст. 77 ГПК України ухвалою від 02.08.2016 р. відклав розгляд справи на 18.08.2016 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.08.2016 р. були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів – програмно - апаратного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні 30.08.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 05.09.2016р.

В судовому засіданні 05.09.2016р. був присутній представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів – програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю представників в інших судових засіданнях.

Суд залишив дане клопотання без задоволення, оскільки 05.09.2016 р. є останнім днем строку вирішення спору. Клопотань про продовження строку розгляду справи сторонами не подавалось, а відповідно до ст. 69 ГПК України господарському суду не надано права продовжувати строк за власною ініціативою.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження зайнятості його представників в інших судових засіданнях. Відповідач був обізнаний про час та місце проведення судового засідання, не був позбавлений можливості уповноважити іншого представника на представництво своїх інтересів у суді. Правова позиція відповідача викладена у відзиві та була підтримана його представниками в попередньому судовому засіданні 18.08.2016 р.

У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем сплачено повну ціну товару згідно специфікації і зареєстровано за собою право власності на техніку. Відповідач вказує, що факт повної оплати товару та перехід права власності на товар встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. у справі №908/4922/15, яке набрало чинності.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

05.11.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” (продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “НВП “Українська Аграрна Компанія” (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №00309-13 СТ, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, сільськогосподарську техніку (далі – техніка), вартість, найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в специфікаціях (додатку №1) до цього договору, яка є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору вартість одиниці та загальна вартість техніки в гривні, а також еквівалент вартості техніки у валюті долар США та курс (гривні до долара США), згідно з яким на момент укладення цього договору розраховується гривневий еквівалент вартості техніки в доларах США, визначаються в специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата вартості техніки здійснюється у національній валюті України (гривні) по курсу (гривні до долару США), який визначається на основі середнього курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна вартість і вартість одиниці техніки в гривні змінюється на день проведення розрахунку прямо пропорційно росту офіційного курсу долару США до гривні, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України на день проведення розрахунку, по відношенню до курсу гривні до долару США, встановленому на день підписання цього договору.

Сторони погодили в п. 2.4 договору, що середній курс продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України (на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки) підтверджується довідкою ТОВ КБ «Місто Банк». У будь-якому випадку покупець зобов’язаний перед здійсненням остаточного платежу скоригувати його остаточну суму відповідно до курсу, отриманого від продавця.

Згідно з п. 2.6 договору ціна договору складається з загальної вартості одиниць техніки, визначеної в специфікації.

За умовами пунктів 3.1, 3.2, 3.6 договору покупець оплачує вартість техніки (стаття 2 договору, специфікація) шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок продавця. Кількість платежів, їх розміри та строки оплати визначаються в специфікації до цього договору. Допускається дострокова оплата техніки.

В п. 4.1 договору узгоджено, що продавець проводить поставку за адресою на умовах DDP INCOTERMS-2010: Україна, Запорізька область, Василівський район, село Мала Білозірка у строки, визначені в специфікації до цього договору, але тільки після здійснення покупцем оплати вартості техніки за цим договором у розмірі 20% у строки, зазначені в специфікації.

Згідно з п. 4.3 договору в день передачі техніки представники сторін, уповноважені довіреностями або іншим чином, проводять огляд техніки в місці, визначеному цим договором, і підписують акт прийому-передачі техніки.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ризики випадкової загибелі (знищення) чи випадкового пошкодження техніки переходять до покупця після підписання акту прийому-передачі техніки та договору про відповідальне зберігання техніки, а право власності на техніку переходить до покупця після оплати 100% вартості техніки.

Згідно з п. 9.3 договору договір вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе у відповідності з умовами цього договору зобов’язань.

Сторони підписали специфікацію до договору, в якій узгодили поставку у строк до 01.04.2014 р. наступної техніки:

1) кругова зрошувальна система Valley FP 750 в кількості 1 одиниця за ціною 1 435 541,84 грн. без ПДВ, ПДВ - 287 308,36 грн., загальною вартістю з ПДВ – 1 723 850,20 грн.,

2) кругова зрошувальна система Valley FP 810 в кількості 1 одиниця за ціною 1 700 340,66 грн., ПДВ – 340 068,13 грн., загальною вартістю з ПДВ – 2 040 408,80 грн.

Всього вартість товару з ПДВ становить 3 764 259,00 грн., що еквівалентно 459 000,00 доларів США по міжбанківському курсу гривні до долара США на день підписання договору. Курс гривні до долара США на день укладення договору складає 8,2010.

У специфікації сторони погодили наступний графік здійснення платежів:

1. Перший платіж (завдаток) – до 01.12.2013 р. Сторони домовились, що після сплати завдатку покупцем в розмірі 20% від загальної вартості техніки продавець проводить поставку на адресу покупця, зазначену в п. 4.1 договору купівлі-продажу №00309-13 СТ від 05.11.2013 р. та здійснює установку і введення в експлуатацію товару на території покупця.

2. Другий платіж – до 10.07.2014 р. – 10% від загальної вартості техніки.

3. Третій платіж – до 10.08.2014 р. – 10% від загальної вартості техніки.

4. Четвертий платіж – до 10.09.2014 р. – 10% від загальної вартості техніки.

5. П’ятий платіж – до 10.10.2014 р. – 10% від загальної вартості техніки.

6. Шостий платіж – до 10.11.2014 р. – 20% від загальної вартості техніки.

7. Сьомий платіж – до 01.12.2014 р. – 20% від загальної вартості техніки.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі техніки на тимчасове зберігання по договору купівлі-продажу №00309-13 СТ від 05.11.2013 р. позивач передав відповідачу техніку, що є предметом договору купівлі-продажу, в розібраному стані, укомплектовану згідно заводської упаковки, претензій з боку відповідача щодо пошкодженості та якості не було.

Відповідачем, у свою чергу, на виконання умов договору купівлі-продажу були проведені такі оплати:

05.12.2013 р. – в сумі 760 104,00 грн., що за курсом 8,28 гривні до долару США на попередню дату 04.12.2013 р. складає 91 800 доларів США, звідси залишок до сплати 367 200,00 доларів США;

10.07.2014 р. – в сумі 250 000,00 грн., що за курсом 11,79 гривні до долару США на попередню дату 09.07.2014 р. складає 21 204,41 доларів США, звідси залишок до сплати 345 995,59 доларів США;

11.07.2014 р. – в сумі 291 161,00 грн., що за курсом 11,73 гривні до долару США на попередню дату 10.07.2014 р. складає 24 821,91 доларів США, звідси залишок до сплати 321 173,68 доларів США;

14.08.2014 р. – в сумі 50 000,00 грн., що за курсом 13,15 гривні до долару США на попередню дату 13.08.2014 р. складає 3 802,28 доларів США, звідси залишок до сплати 317 371,40 доларів США;

15.08.2014 р. – в сумі 200 000,00 грн., що за курсом 13,25 гривні до долару США на попередню дату 14.08.2014 р. складає 15 094,34 доларів США, звідси залишок до сплати 302 277,06 доларів США;

18.08.2014 р. – в сумі 50 000,00 грн., що за курсом 13,18 гривні до долару США на дату 15.08.2014 р. (в даному випадку це остання дата, що передує даті платежу, на яку визначався курс НБУ) складає 3 793,63 доларів США, звідси залишок до сплати 298 483,43 доларів США;

18.08.2014 р. – в сумі 317 355,00 грн., що за курсом 13,18 гривні до долару США на дату 15.08.2014 р. (в даному випадку це остання дата, що передує даті платежу, на яку визначався курс НБУ) складає 24 078,53 доларів США, звідси залишок до сплати 274 404,90 доларів США;

13.10.2014 р. – в сумі 385 000,00 грн., що за курсом 12,98 гривні до долару США на дату 10.10.2014 р. (в даному випадку це остання дата, що передує даті платежу, на яку визначався курс НБУ) складає 29 661,01 доларів США, звідси залишок до сплати 244 743,89 доларів США;

14.10.2014 р. – в сумі 310 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 13.10.2014 р. складає 23 864,51 доларів США, звідси залишок до сплати 220 879,38 доларів США;

15.10.2014 р. – в сумі 290 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 14.10.2014 р. складає 22 324,87 доларів США, звідси залишок до сплати 198 554,51 доларів США;

16.10.2014 р. – в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 15.10.2014 р. складає 11 547,34 доларів США, звідси залишок до сплати 187 007,17 доларів США;

17.10.2014 р. – в сумі в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 16.10.2014 р. складає 11 547,34 доларів США, звідси залишок до сплати 175 459,83 доларів США;

20.10.2014 р. – в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 12,99 гривні до долару США на попередню дату 17.10.2014 р. складає 11 547,34 доларів США, звідси залишок до сплати 163 912,49 доларів США;

22.10.2014 р. – в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 13,04 гривні до долару США на попередню дату 21.10.2014 р. складає 11 503,06 доларів США, звідси залишок до сплати 152 409,43 доларів США;

23.10.2014 р. – в сумі 150 000,00 грн., що за курсом 13,04 гривні до долару США на попередню дату 22.10.2014 р. складає 11 503,06 доларів США, звідси залишок до сплати 140 906,37 доларів США;

24.10.2014 р. – в сумі 110 639,00 грн., що за курсом 13,10 гривні до долару США на попередню дату 23.10.2014 р. складає 8 445,73 доларів США, звідси залишок до сплати 132 460,64 доларів США.

Зазначені курси валют підтверджуються довідками АТ «Місто Банк», як погоджено сторонами в п. 2.4 договору.

Таким чином, залишок несплаченої вартості товару складає 132 460,64 доларів США.

24.04.2015 р. позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату заборгованості в сумі 132 460,64 доларів США, яка отримана відповідачем 14.05.2015 р. Однак відповідач не надав відповіді на дану вимогу та не сплатив коштів. У зв’язку з цим товариство з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Українська Аграрна Компанія” про стягнення за договором купівлі-продажу № 0309-13 СТ від 05.11.2013 р. заборгованості у розмірі 3298269,94 грн., пені – 2421259,82 грн. та 3% річних – 156419,31 грн.

Правовідносини сторін врегульовані договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується з приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов'язань в іноземній валюті.

Отже, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена і не суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (ст. 627 Цивільного кодексу України) та вільного встановлення у договорі ціни як його умови (ст. 632 цього Кодексу) (постанова Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 р. у справі № 3-133гс14).

Однак, в порушення умов пунктів 2.2 - 2.4, 3.1, 3.2 договору та специфікації відповідач здійснював оплату техніки без коригування її вартості з урахуванням зміни середнього курсу продажу валюти, внаслідок чого при перерахунку сплачених сум у доларовий еквівалент залишилась неоплаченою сума вартості товару в розмірі 132 460,64 доларів США.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів сплати спірної заборгованості, заборгованість не визнає, посилаючись на те, що ним оплачена повна вартість товару - 3 764 259,00 грн., яка визначена специфікацією. Ціна договору у встановленому порядку сторонами не змінювалася. Крім того, позивач не надавав відповідачу довідки ТОВ КБ «Місто Банк» про середній курс валют для здійснення платежу, як це передбачено пунктом 2.4 договору. Тому у відповідача не було підстав для оплати вартості товару в більшому розмірі.

Суд зазначає, що в специфікації сторони зазначили вартість товару у гривні на момент підписання договору в розмірі 3 764 259,00 грн., коли курс гривні до долару США складав 8,210. В графіку платежів конкретна сума до сплати не визначена, а зазначено лише частку до сплати у відсотковому відношенні до вартості техніки. Пунктом 2.3 договору передбачена зміна вартості товару на день проведення розрахунку пропорційно до росту офіційного курсу долара США до гривні та закріплено у пункті 2.4 договору обов’язок покупця скоригувати остаточну суму платежу відповідно до курсу, отриманого від продавця, при цьому середній курс визначається на день, що передує дню здійснення платежу. З аналізу змісту вказаних умов договору вбачається, що саме на покупця покладається обов’язок звернутися до продавця перед здійсненням платежу для отримання курсу, по якому слід сплатити вартість товару. Умовами договору на продавця не покладався обов’язок надсилати покупцю довідки про курс валют. Тому курс на день, що передує платежу, міг бути наданий продавцем тільки в разі звернення до нього покупця, оскільки покупець міг проводити оплати в різні дати відповідно до графіку оплати, а також достроково відповідно до п. 3.6 договору, а курс валют необхідно було отримати саме на дату, що передує платежу.

Таким чином, покупець мав сплачувати суму вартості товару, скориговану на середній курс валют на дату, що передує дню здійснення платежу, на підставі довідки про курс валют ТОВ КБ «Місто Банк», отриманої від продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 9.3 договору також встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Зобов’язання щодо повної оплати вартості техніки відповідачем не виконані, сума заборгованості складає 132 460,64 доларів США. Відповідно до довідки АТ «Місто Банк» середній курс гривні до долару США станом на 24.06.2016 р. складав 24,90, звідси в гривневому еквіваленті сума боргу складає 3 298 269,94 грн.

Договір в судовому порядку недійсним не визнавався та сторонами не розривався.

Повідомлення про розірвання договору №68/ЮД від 05.05.2015 р., копія якого надана позивачем у справу, містить посилання на інший договір купівлі-продажу №0309-13 СТ від 10.04.2013 р. (а спірні правовідносини сторін виникли з договору № 0309-13 СТ від 05.11.2013р.). Тому вказане повідомлення не може бути розцінено як відмова від договору №0309-13 СТ від 05.11.2013 р. Крім того, позивачем та відповідачем дане повідомлення не визнається у якості відмови від договору № 0309-13 СТ від 05.11.2013 р.

Таким чином, договір купівлі-продажу № 0309-13 СТ від 05.11.2013 р. є діючим на момент вирішення спору судом і його умови щодо повної оплати товару повинні бути виконані відповідачем.

Посилання відповідача на те, що право власності на техніку вже зареєстровано за ним та встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. у справі №908/4922/15 не спростовують обов’язку відповідача сплатити суму заборгованості, виходячи з наступного.

Так, з рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. у справі №908/4922/15 вбачається, що предметом судового розгляду в даній справі були вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” до товариства з обмеженою відповідальністю НВП “Українська Аграрна Компанія” про зобов’язання повернути майно, яке було передано на тимчасове зберігання згідно договору №0309-13 ТЗ від 06.03.2014р.

При розгляді справи №908/4922/15 судом було встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” зобов’язується продати, а товариство з обмеженою відповідальністю НВП “Українська Аграрна Компанія” прийняти та оплатити на умовах відстрочки оплати вартості сільськогосподарську техніку - кругову зрошувальну систему Valley FP 750 в кількості 1 штука та кругову зрошувальну систему Valley FP 810 в кількості 1 штука.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було здійснено оплату за спірне майно.

Також матеріали справи містять копію свідоцтва від 10.06.2015р. серії IC № 022742 про реєстрацію машини: зрошувальна машина кругової системи Valley FP 750, рік випуску 2013, шасі №08-05990 та копію свідоцтва від 10.06.2015р. серії IC № 022743 про реєстрацію машини: зрошувальна машина кругової системи Valley FP 810, рік випуску 2013, шасі №08-05991. Власником вказаних машин у свідоцтві визначено ТОВ “НВП “Українська аграрна компанія”.

Таким чином, за товариством з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” припинено право власності на кругову зрошувальну систему Valley FP 750 та кругову зрошувальну систему Valley FP 810. Право власності ТОВ “НВП “Українська аграрна компанія” на зрошувальні машини кругової дії не було оспорено та не визнано у встановленому законом порядку недійним.

Позивач, заявляючи вимоги про зобов’язання повернути майно, яке було передано на тимчасове зберігання згідно договору №0309-13 ТЗ від 06.03.2014р. посилається на вимоги ст.387 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Проте, власником кругової зрошувальної системи Valley FP 750 та кругової зрошувальної системи Valley FP 810 є ТОВ “НВП “Українська аграрна компанія”, а отже у товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” відсутні підстави для звернення до суду з вимогою про повернення належного йому майна.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. у справі №908/4922/15 не було оскаржено та набрало законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягають доведенню знову саме встановлені судом факти, а не їх юридична оцінка.

В даному випадку у справі №908/4922/15 судом не досліджувались умови договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р., умови оплати та порядок здійснення платежів. В рішенні відсутнє посилання на кількість та періодичність внесених відповідачем платежів в оплату за товар. А лише міститься висновок, що відповідачем було здійснено оплату за спірне майно. При цьому не зазначено, що оплата була здійснена в повному обсязі. Висновок про те, що відповідач є власником спірного майна був зроблений виходячи з того, що матеріали справи містять копії свідоцтв про реєстрацію права власності на техніку за відповідачем. Однак судом не вирішувався спір про право власності між сторонами. Суд не встановлював та не оцінював обставини набуття права власності відповідачем, а лише констатував, що він є формальним власником майна, оскільки за ним зареєстроване таке право.

Разом із цим, відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р. право власності на техніку переходить до покупця після оплати 100% вартості техніки.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, виходячи з умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р. єдиним та належним доказом виконання договору щодо оплати товару є платіжні документи на суму повної вартості товару, визначеної з урахуванням зміни курсу гривні до долару США в порядку, встановленому договором.

Факт реєстрації права власності на техніку сам по собі не свідчить та не підтверджує факт 100% оплати техніки, оскільки факт оплати можуть підтверджувати тільки платіжні документи. Даний факт (факт реєстрації) не є преюдиційним для суду в силу ст. 35 ГПК України та не звільняє відповідача від обов’язку довести повну оплату за договором купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р.

Іншим рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2016 р. у справі №908/337/16 також не встановлено будь-яких обставин, що мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Так, у справі №908/337/16 товариство з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” пред’являло позов до товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Українська аграрна компанія” про стягнення 3291508,61 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати курсової різниці.

Оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд у вказаному рішенні прийшов до висновку, що грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, в якому визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, не є збитками в розумінні діючого господарського і цивільного законодавства України, оскільки відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди). Зокрема, у відповідача відсутня вина в зміні курсу валют. Суд дійшов висновку, що в даному випадку мова може йти про борг, пов’язаний зі зміною грошового еквіваленту в іноземній валюті, неналежне виконання грошових зобов’язань за договором тощо. З огляду на викладене, рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2016 р. у справі №908/337/16 в позові було відмовлено.

Крім того, у вищенаведеному рішенні суду у справі №908/337/16 судом вказано, що відповідач сплатив позивачу за отриману техніку 3764259 грн. без коригування суми у гривнях до долару США за курсом валют на день здійснення оплат, але судом в рішенні не досліджувались обставини виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013 р. щодо оплати платежів, не встановлювались суми цих оплат та повнота виконання зобов’язань відповідача.

Таким чином, відповідачем не спростовано належним та допустимими доказами відсутність обов’язку здійснити повну оплату за договором купівлі-продажу № 00309-13 СТ від 05.11.2013р. з урахуванням курсової різниці.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за техніку покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день повної оплати заборгованості включно.

За прострочення оплати заборгованості в сумі 132 460,64 доларів США позивач нарахував пеню в період з 01.12.2014 р. по 29.06.2016 р. (577 днів) в розмірі 97 177,50 доларів США, що в перерахунку по курсу 24,90 гривні до долару США станом на 24.06.2016 р. складає 2 421 259,82 грн.

Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що він є невірним, оскільки позивачем використано в розрахунку 365 днів у році, у той час як в 2016 році було 366 днів.

За розрахунком суду від суми боргу 132 460,64 доларів пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.2014 р. по 29.06.2016 р. (577 днів) США складає 97 177,50 доларів США, що в перерахунку по курсу 24,90 гривні до долару США станом на 24.06.2016 р. складає 2 419 719,75 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У стягненні пені в сумі 1 540,07 грн. суд відмовляє.

Також за прострочення оплати заборгованості в сумі 132 460,64 доларів США позивач нарахував 3% річних в період з 01.12.2014 р. по 29.06.2016 р. (577 днів) в розмірі 6 281,90 доларів США, що в перерахунку по курсу 24,90 гривні до долару США станом на 24.06.2016 р. складає 156 419,31 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та встановив, що він є невірним, оскільки позивачем використано в розрахунку 365 днів у році, у той час як в 2016 році було 366 днів.

За розрахунком суду за період з 01.12.2014 р. по 29.06.2016 р. (577 днів) 3% річних складають 6 276,52 долари США, що в перерахунку по курсу 24,90 гривні до долару США станом на 24.06.2016 р. складає 156 285,35 грн. В цій сумі вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню. У стягненні 3% річних в сумі 133,96 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Українська Аграрна Компанія” (вул. Комунарів, буд. 21А, с. Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 71670, ідентифікаційний код 33754328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “АСТРА” (вул. Машинобудівників, буд. 5-а, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Київська область, 08162, ідентифікаційний код 30050930) основний борг у сумі 3 298 269,94 грн. (три мільйони двісті дев’яносто вісім тисяч двісті шістдесят дев’ять грн. 94 коп.), пеню в сумі 2 419 719,75 грн. (два мільйони чотириста дев’ятнадцять тисяч сімсот дев’ятнадцять грн. 75 коп.), 3% річних у сумі 156 285,35 грн. (сто п’ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят п’ять грн. 35 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 88 114,13 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто чотирнадцять грн. 13 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.09.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.