ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 червня 2006 р.

№ 12/96

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

головуючого  судді                                               Кузьменка М.В.,

суддів                                                                        Васищака І.М.,

                                                                                   Палій В.М.,

розглянувши    касаційну  скаргу  Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж “Закарпаттеплокомуненерго” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2006р.

у  справі                   №12/96 господарського суду Закарпатської області

за позовом               Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж “Закарпаттеплокомуненерго”

до відповідача        Свалявської міської ради                                

про                            стягнення  124 700грн., зобов’язання внести зміни до бюджету

за участю представників:

ЗОДПТМ “Закарпаттеплокомуненерго” –Михайлишин В.М.;

Свалявської міської ради -  не з’явилися

в с т а н о в и л а :

Закарпатське обласне державне підприємство теплових мереж “Закарпаттеплокомуненерго” звернулося до господарського суду Закарпатської області та просило суд:

-          стягнути з відповідача –Свалявської міської ради 124 700грн. в рахунок відшкодування різниці між існуючими та економічно обґрунтованими тарифами, яка виникла внаслідок не затвердженням тарифів на теплопостачання та гаряче водопостачання з січня по березень 2005р.;

-          зобов’язати відповідача –Свалявську міську раду внести зміни до бюджету на 2005р., передбачивши в них видатки на відшкодування втрат у разі затвердження цін (тарифів) на рівні нижчому за економічно обґрунтований.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у зв’язку з подорожчанням електроенергії, води та послуг з водовідведення, відбулось  підвищення собівартості теплової енергії та гарячої води, що змусило звернутись до відповідача з вимогою про затвердження економічно обґрунтованих тарифів на теплопостачання на 2005р., яке залишено Свалявською міською радою без відповіді. Між тим, відповідач, як стверджує позивач, в силу п.3 ст.31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” зобов’язаний затверджувати відповідні ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а у разі затвердження таких тарифів (цін) на рівні, який нижче  від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, -  відшкодовувати різницю (а.с.2-3).

Відповідач –Свалявська міська рада у відзиві на позов заявлені вимоги відхилила, вказуючи, що не є особою, яка повинна відповідати за заявленим позовом. Так, відповідач посилається на те, що:

-          відповідно до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, встановлення відповідних тарифів віднесено до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад;

-          позивач не є підприємством комунальної власності територіальної громади м. Сваляви, у зв’язку з чим затвердження відповідних тарифів не входить до повноважень виконавчого органу Свалявської міської ради (а.с.41-42).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2005р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з Свалявської міської ради на користь Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж “Закарпаттеплокомуненерго” стягнуто 124 700грн.; у задоволенні інших вимог –відмовлено (а.с.56-59).

Приймаючи рішення у даній справі в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг з теплопостачання виник у зв’язку з фактом надання послуг з теплопостачання;

-          оскільки ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлені на рівні нижчим від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати різницю між затвердженим розміром цін (тарифів) та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво.

У позові щодо зобов’язання внести зміни до бюджету відмовлено з тих підстав, що спір у цій частині непідвідомчий господарському суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2006р. рішення господарського суду Закарпатської області від 23.09.2005р. в частині стягнення з Свалявської міської ради на користь Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж “Закарпаттеплокомуненерго” 124 700грн. скасовано, а у позові в цій частині відмовлено; в іншій частині –зазначене рішення залишено без змін (а.с.194-196).

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція виходила з того, що відповідач не наділений повноваженнями щодо встановлення тарифів на комунальні послуги, отже, не є особою, яка повинна відповідати за заявленим позовом.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Закарпатське обласне державне підприємство теплових мереж “Закарпаттеплокомуненерго” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 23.09.2005р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, а також порушенням встановленого ст.105 ГПК України строку направлення її копії стороні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу ст.125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про судоустрій України”, спеціалізованими судами є господарські та адміністративні, а також інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Розподіл компетенції щодо розгляду справ між судами визначений, зокрема, ст.22 Закону, відповідно до чч.3.4. якої, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління  (справи адміністративної юрисдикції). При цьому, підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Так, згідно ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Позивачу, за змістом ст.21 цього Кодексу, надається право заявити в одній позовній заяві, кілька вимог, якщо вони пов’язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Зокрема, в  силу ч.2 зазначеної норми, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір; в іншому випадку такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено значення деяких термінів. Зокрема, в силу п.7 ч.1 ст.3 Кодексу, під терміном  “суб'єкт владних повноважень” розуміють, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від їх імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Як вбачається з позову, відповідачем у  даній справі є орган місцевого самоврядування –Свалявська міська рада. Фактично позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, а саме він вважає, що відповідач повинен затвердити економічно обґрунтовані тарифи на теплопостачання на 2005рік, враховуючи підвищення собівартості теплової енергії у зв’язку з зростанням цін на електроенергію, воду та послуги з водовідведення. При цьому, такі вимоги об’єднані з вимогою відшкодувати різницю між існуючими та економічно обґрунтованими тарифами, яка виникла внаслідок не затвердження відповідних тарифів з січня по березень 2005р., тобто у зв’язку з бездіяльністю відповідача.

Таким чином, розгляд спорів у даній справі належить до компетенції адміністративного суду. При цьому, відповідно до предметної підсудності адміністративних справ, що визначена ст.18 Кодексу, така справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Кодекс адміністративного судочинства України, відповідно до п.1 його Прикінцевих та перехідних положень, набув чинності з 01.09.2005р., за винятком, встановленим п.2 цього розділу.

Позов у даній справі подано до набуття чинності зазначеним  Кодексом. Отже, під час звернення з таким позовом до господарського суду позивачем було дотримано правил щодо підвідомчості такого спору.

Між тим, до набуття чинності Кодексом адміністративного судочинства України спори у даній справі розглянуті не були.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту, а саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Спори у даній справі розглянуті господарським судом Закарпатської області з порушенням п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Так, здійснюючи розгляд спорів у даній справі суд першої інстанції керувався нормами Господарського процесуального кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства України, норми якого підлягали застосуванню після 01.09.2005р.

На неправильне застосування судом першої інстанції норм ГПК України та помилкове не застосування норм КАС України, суд апеляційної інстанції уваги не звернув і допущені порушення не виправив.

Враховуючи зазначене, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж “Закарпаттеплокомуненерго” задовольнити частково.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2006р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 23.09.2005р. у справі №12/96 скасувати.

3.  Справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.    

                                                                                                             Палій В.М.