Справа № 341/476/14-ц

Провадження № 22-ц/779/875/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Капущак С.В.

з участю: представника ПАТ «БМ Банк» - ОСОБА_2М,

відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника – ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «БМ Банк» про визнання кредитного договору недійсним з апеляційною скаргою представника АТ «БМ Банк» на рішення Галицького районного суду від 10 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року представник позивача звернувся з даним позовом та після уточнення позовних вимог просив ухвалити рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість в розмірі 42786, 05 євро, що еквівалентно 1 146 468, 08 гривень, а в рахунок задоволення вимог Банку на суму заборгованості за невиконання умов кредитного договору звернути стягнення на належне ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме: виробничо-складські приміщення загальною площею 615, 6 кв.м, що складаються з виробничого цегляного цеху, літера «А», площею 585, 1 кв.м, склад цегляний, літера «В», площею 8 кв.м, що розташовані в м. Галичі по вул. Б.Хмельницького, 1 Івано-Франківської області шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження».

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_3 06 жовтня 2008 року укладений кредитний договір № 12/25/061008, відповідно до якого ОСОБА_7 надав позичальнику грошові кошти в сумі 32 000 євро терміном користування до 05 жовтня 2018 року із сплатою 16% річних. Кредит надавався на поточні потреби. 06 жовтня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між ПАТ « БМ Банк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель поручився перед Кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за Кредитним договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання Боржника 06 жовтня 2008 року між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки нерухомого майна. Предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: виробничо-складські приміщення, загальною площею 615,6 кв. м. що складаються з виробничого цеху цегляного, літера А- площею – 585,1 кв. м., склад цегляний літера Б- площею 22.5 кв. м., склад цегляний літера В- площею 8,0 кв. м.,що розташовані в м. Галичі по вул. Б.Хмельницького,1 Івано-Франківської області.

ОСОБА_3 умови договору не виконав в строк обумовлений Кредитним договором і від сплати ухиляється. На 25 січня 2016 року заборгованість за Кредитним договором становить 42786, 05 євро, що еквівалентно 1 146468, 08 гривень, з них строкова сума заборгованості – 14 567, 21 євро, що еквівалентно 390 333, 80 гривень, прострочена заборгованість за кредитом – 11 065, 05 євро, що еквівалентно 296 492, 12 гривень, нараховані відсотки – 7 479, 02 євро, що еквівалентно 200 403, 12 гривень, прострочені відсотки – 3254, 85 євро, що еквівалентно 87 214, 91 гривень, пеня – 6419, 92 євро, що еквівалентно 172 024, 14 гривень.

На адресу як боржника, так і фінансового та майнового поручителів надсилалися вимоги щодо виконання зобов’язань за Кредитним договором, однак вони залишилися без належного реагування.

02 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «БМ Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 12/25/061008 укладеного 06 жовтня 2008 року між ПАТ « БМ Банк» та ним. Зазначає, що в кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту. ОСОБА_7 не надав йому окремий письмовий документ з детальним описом загальної вартості кредиту для споживача, у розрахунку не зазначено повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово, не видавався графік погашення кредиту, не зазначено. які суми та на які рахунки зараховувалися кошти.

Ухвалою Галицького районного суду від 15 лютого 2016 року обидва позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Галицького районного суду від 10 березня 2016 року позов ПАТ «БМ Банк» задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства « БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 12/25/061008 від 06 жовтня 2008 року в сумі 42 786,05 Євро, що еквівалентно - 1 146 468, 08 гривень, з яких: 14 567, 21 євро, що еквівалентно 390 333,80 гривень - строкова сума заборгованості, 11 065,05 євро, що еквівалентно 296 492,12 гривень – прострочена заборгованість за кредитом, 7 479,02 євро,що еквівалентно 200 403,12 гривень - нараховані відсотки, 3 254,85 євро, що еквівалентно 87 214,91 гривень - прострочені відсотки та 6 419,92 євро, що еквівалентно 172 024,14 гривень пеня. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ БМ ОСОБА_7 відмовлено. ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним.

На дане рішення представник АТ «БМ Банк» подав апеляційну скаргу, просить його змінити, а саме в рахунок задоволення вимог АТ «БМ Банк» на суму заборгованості 42 786, 05 євро, що еквівалентно 1 146 468, 08 гривень за невиконання положень кредитного договору звернути стягнення на належне ОСОБА_8 нерухоме майно, а саме виробничо-складські приміщення загальною площею 615, 6 кв.м, що складаються з виробничого цегляного цеху, літера «А», площею 583, 1 кв.м, склад цегляний, літера «В», площею 8 кв.м, що розташований в м. Галичі по вул. Б.Хмельницького, 1 Івано-Франківської області шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». В решті рішення залишити без змін.

Апелянт у скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, у зв’язку з чим неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Чинне законодавство України не містить правової норми, яка б забороняла кредитору звертатись з вимогами до боржника –іпотекодавця одночасно, як про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і про стягнення суми кредитної заборгованості. Наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не виключає право Банку на захист свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки. Суд першої інстанції, встановивши факт заборгованості за основним зобов’язанням та наявність підстав для стягнення заборгованості неправомірно відмовив у задоволенні вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, відповідачів та представника, які вимоги скарги заперечили, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні вимог Банку про звернення стягнення на належне ОСОБА_4 нерухоме іпотечне майно суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин, суд не може одночасно стягнути суму заборгованості за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки при задоволенні позову відбудеться подвійне стягнення боргу, що протирічить діючому законодавству.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування в оскаржуваній частині і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2008 року між ВАТ « БМ Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 12/25/061008, відповідно до якого ОСОБА_7 надав, а відповідач ОСОБА_3 отримав кредит на поточні потреби в розмірі 32 000 євро з кінцевим терміном повернення 05 жовтня 2018 року зі сплатою за користування кредитними коштами 16% річних ( т.1 а.с. 4-6).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором №12/25/061008 від 06 жовтня 2008 року ( т.1 а.с.14).

Також судом встановлено, що зобов'язання позичальника ОСОБА_3 по вказаному кредитному договору забезпечені іпотечним договором від 06 жовтня 2008 року укладеним між ПАТ «БМ Банк» та відповідачем ОСОБА_4 Згідно з умовами даного договору в іпотеку передано виробничо-складські приміщення, загальною площею 615,5 кв. м. що складаються з виробничого цеху цегляного, літера А- площею – 583,1 кв. м., склад цегляний літера «Б» площею - 22, 5кв.м , склад цегляний літера В- площею 8,0 кв. м.,що розташовані в м. Галич по вул. Б.Хмельницького,1 Івано-Франківської області ( т.1 а.с.15-17).

ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 25 січня 2016 року утворилася заборгованість в сумі 42 786,05 євро, що еквівалентно 1 146468, 08 гривень, з них строкова сума заборгованості – 14 567, 21 євро, що еквівалентно 390 333, 80 гривень, прострочена заборгованість за кредитом – 11 065, 05 євро, що еквівалентно 296 492, 12 гривень, нараховані відсотки – 7 479, 02 євро, що еквівалентно 200 403, 12 гривень, прострочені відсотки – 3254, 85 євро, що еквівалентно 87 214, 91 гривень, пеня – 6419, 92 євро, що еквівалентно 172 024, 14 гривень ( т. 2 а.с. 94-138).

Зазначена сума кредитної заборгованості підтверджується розрахунками, що є у матеріалах справи і жоден із відповідачів її не оспорює.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

ОСОБА_7 самий правовий висновок щодо застосування норм ст. 33 Закону України «Про іпотеку» міститься й у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 та 3 лютого 2016 років, який відповідно до статті 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання, а суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Однак визначаючи розмір основного кредитного зобов’язання, за яке повинен нести відповідальність іпотекодавець у межах іпотечного майна, суд першої інстанції помилково стягнув на користь Банку пеню у валюті, коли відповідно до норм діючого законодавства розмір штрафних санкцій повинен визначатися у національній валюті. Хоча позичальник чи поручитель визначений розмір кредитної заборгованості у апеляційному порядку не оскаржує, однак при зверненні стягнення на майно суд зобов’язаний вказати конкретну суму для погашення за рахунок майнового поручителя, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен усунути порушення матеріального права та визначити у даному разі для позичальника, фінансового та майнового поручителів у розмірі визначеному позивачем на час пред’явлення вимоги 172024, 14 гривень.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника АТ «БМ Банк» задоволити частково.

Рішення Галицького районного суду від 10 березня 2016 року в частині стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» пені у валюті , що становить 6419, 92 євро, відмови у задоволенні позову до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, стягнувши розмір пені в еквіваленті до національної валюти, розмір якої визначено позивачем згідно збільшених позовних вимог у сумі 172 024, 14 гривень.

Всього визначити для стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, нарахованої Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року, на 25 січня 2016 року у розмірі 36 366, 13 євро та 172 024, 14 гривень пені.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 06 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за №2784, для погашення кредитної заборгованості нарахованої на 25 січня 2016 року за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року в розмірі 36 366, 13 євро, з яких строкова сума заборгованості – 14 567, 21 євро, що еквівалентно 390 333, 80 гривень, прострочена заборгованість за кредитом – 11 065, 05 євро, що еквівалентно 296 492, 12 гривень, нараховані відсотки – 7 479, 02 євро, що еквівалентно 200 403, 12 гривень, прострочені відсотки – 3254, 85 євро, що еквівалентно 87 214, 91 гривень та 172 024, 14 гривень пені на виробничо-складські приміщення, загальною площею 615,6 кв. м. що складаються з виробничого цеху цегляного,літера А- площею – 585,1 кв. м., склад цегляний літера «Б» площею - 22, 5кв.м, склад цегляний літера В - площею 8,0 кв. м.,за адресою в м. Галичі по вул. Б.Хмельницького,1 Івано-Франківської області, що розташовані на земельній ділянці площею 47,8 га згідно договору оренди від 05 травня 2004 року, посвідченого Галицькою міською радою та зареєстрованого у Галицькому районному ДЗК 18 травня 2004 року, вартість яких згідно договору сторонами визначена 362 587 гривень шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну нерухомого іпотечного майна, розташованого за адресою: м. Галичі по вул. Б.Хмельницького,1 Івано-Франківської області, яке зареєстровано за іпотекодавцем ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Галицької міської ради на підставі рішення №159 виконавчого комітету Галицької міської ради від 23 липня 2008 року на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності.

Решту коштів від реалізації повернути ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Матківський Р.Й

Судді Горблянський Я.Д.

ОСОБА_10