ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2009 року справа № 2а-1536/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :
Суддя Панікар І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю :
представника позивача : управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї Івано-Франківської області ОСОБА_1.,
представника відповідача: міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного Фонду України в місті Коломиї Івано-Франківської області до міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції про визнання бездіяльності державного виконавця ОСОБА_3. такою, що порушує права та інтереси управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та зобов»язання здійснити заходи щодо усунення встановлених фактів бездіяльності з метою забезпечення своєчасного й повного виконання виконавчих документів , -
ВСТАНОВИВ :
08 червня 2009 року управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї Івано-Франківської області (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач) про визнання бездіяльності старшого державного виконавця ОСОБА_3. такою, що порушує права та інтереси управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та зобов»язання здійснити заходи щодо усунення встановлених фактів бездіяльності стосовно примусового виконання виконавчих документів про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї.
Позовні вимоги мотивовані тим, що старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3. в ході здійснення виконавчих проваджень про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї, незаконно, в порушення вимог статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії проведені з недостатньою повнотою та своєчасністю, що, як наслідок, порушує права та законні інтереси управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї.
Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві. Також суду пояснив, що в ході ознайомлення провідним спеціалістом-юрисконсультом юридичного відділу управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї з матеріалами виконавчих проваджень №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 встановлено, що не зважаючи на те, що старшим державним виконавцем на підставі статті 6 Закону «Про виконавче провадження» були надіслані вимоги-виклики боржникам про зобов'язання з'явитися до міського відділу державної виконавчої служби із квитанціями про сплату сум, відповідно до виконавчих документів, і повного ігнорування цих вимог боржниками, ОСОБА_3. не винесено постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, чим не дотримано вимог статті 5 Закону України "Про виконавче провадження". Також, старшим державним виконавцем ОСОБА_3. не дотримано вимог щодо примусового виконання, а саме не звернено стягнення на грошові кошти боржника, в разі, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк.
Представник відповідача, в судовому засіданні позов заперечив, мотивуючи тим, що здійснення приводу боржника через органи внутрішніх справ являється правом, а не обов»язком державного виконавця, а щодо невжиття ним заходів спрямованих на виявлення грошових коштів боржників пояснив, що листом Коломийської об»єднаної державної податкової інспекції за № 4462/10/290-015 від 07.03.2008 року, надісланого на адресу міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції їм відмовлено у наданні інформації про наявність у боржників - фізичних осіб відкритих рахунків у фінансових установах, оскільки це не передбачено Законом України "Про виконавче провадження". У зв»язку з викладеним, з часу отримання вищевказаного листа, державні виконавці відділу не направляють запитів в органи ДПІ, а долучають копію даного листа до всіх виконавчих проваджень про стягнення боргу з фізичних осіб.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи із наступних мотивів.
Судом встановлено, що у виконавчих провадженнях за №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_5.,ОСОБА_7. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї наявні вимоги- виклики за № 1103 від 09.04.2009 року, № 1004 від 09.04.2009 року, № 1106 від 09.04.2009 року, № 1108 від 09.04.2009 року, якими боржників зобов»язано з»явитися до міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції з квитанціями про сплату суми заборгованості та у виконавчому провадженні за №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7., також встановлено відсутність будь-яких документів (запитів, вимог) які б свідчили про активну поведінку старшого державного виконавця ОСОБА_3. спрямовано на розшук грошових коштів боржників.
Окрім того, дослідивши матеріали виконавчих проваджень за №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. суд встановив, що на момент оскарження бездіяльності старшого державного виконавця ОСОБА_3. позивачем, виконавчі документи останньому повернуто, на підставі винесених держвиконавцем постанов про повернення виконавчого документа, в порядку передбаченим пунктом 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв»язку з відсутністю у боржника майна на яке можна звернути стягнення.
У відповідності до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частина 1 статті 383 Цивільного процесуального кодексу України передбачає право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором.
Таким чином, виходячи з системного аналізу даних положень норм процесуальних законів, суд приходить до висновку про те, що законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, при здійсненні такими особами, примусового виконання, по зведеному виконавчому провадженню, рішень, ухвал та постанов, винесених судами адміністративної, цивільної та господарської юрисдикції, ніж передбаченого частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» та розроблена на його виконання "Інструкція про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року.
Зокрема, відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, в якій зазначається, що с тягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Згідно підпункту1 пункту1 статті 5 "Інструкції про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. З цією метою державний виконавець наділений правами та несе обов»язки визначені даною нормою закону.
Так, відповідно абзаців третього та одинадцятого частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вправі одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.
Вимоги державного виконавця є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, зазначається статтею 6 Закону. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно зі статтями 87, 88 Закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при здійсненні примусового виконання рішень про стягнення коштів державний виконавець наділений повноваженнями викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ або ж притягнути до відповідальності передбаченої статтею 88 Закону. В результаті, суд не бере до уваги доводи відповідача про законність дій старшого державного виконавця ОСОБА_3. у випадку з направленням на адресу боржників вимог-викликів та подальшою його пасивною поведінкою пов»заною з неприбуттям даних осіб до відділу виконавчої служби, оскільки наслідки ігнорування законних вимог державного виконавця потребують з його боку додаткової перевірки щодо їх поважності та, в разі необхідності, відповідного реагування в межах наданих йому законом повноважень. Як вбачається з матеріалів виконавчих проваджень №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. такі дії збоку старшого державного виконавця ОСОБА_3. відсутні.
Окрім того, суд також приходить до висновку, що при здійсненні примусового виконання рішень про стягнення коштів державний виконавець наділений повноваженнями одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо. В результаті, суд не бере до уваги доводи відповідача про законність дій старшого державного виконавця ОСОБА_3. у випадку з не направленням відповідних запитів до податкових органів та фінансових установ з метою виявлення коштів на відкритих розрахункових рахунках, оскільки лист Коломийської об»єднаної державної податкової інспекції за № 4462/10/290-015 від 07.03.2008 року на який посилається відповідач, не являється відповіддю на дії (вимогу, запит) старшого державного виконавця ОСОБА_3., які вчинені в межах конкретних виконавчих проваджень, бездіяльність по яких оскаржується та по своїй суті, являється невиконанням законних вимог державного виконавця, що потребує належного реагування в порядку статті 88 Закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при здійсненні виконавчих проваджень, не враховано вищевказаних положень статтей Закону України «Про виконавче провадження» та "Інструкції про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року, оскільки ним не вчинено виконавчих дій, які могли б мати вплив на права, свободи та інтереси позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача не достатньо конкретизованими, такими, що не дають суду можливості з достатньою повнотою захистити його права, свободи та інтереси, однак підставними, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю .
Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ОСОБА_3. міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчих проваджень №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї.
Зобов»язати міський відділ державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції вчинити дії спрямовані на скасування постанов старшого державного виконавця ОСОБА_3. від 16.04.2009 року про повернення виконавчого документа по виконавчих провадженнях №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та відновлення вищевказаних виконавчих проваджень.
Зобов»язати міський відділ державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції вчинити дії визначені Законом України «Про виконавче провадження» та "Інструкцією про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року спрямовані на розшук коштів боржників по виконавчих провадженнях №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 про стягнення боргу з громадян: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї.
Зобов»язати міський відділ державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції вчинити дії спрямовані на встановлення підставності неявки боржників за вимогами-викликами № 1103 від 09.04.2009 року, № 1004 від 09.04.2009 року, № 1106 від 09.04.2009 року, № 1108 від 09.04.2009 року по виконавих провадженнях №1106/8, №1004/8, №1103/8, №1108/8, №1006/8, №1107/8 на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та за їх результатами прийняти рішення, керуючись Законом України «Про виконавче провадження» та "Інструкцією про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.В. Панікар
Постанова в повному обсязі виготовлена 30.06.2009 року