ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2009 року справа № 2а-1565/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :
Суддя Панікар І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю :
представника позивача : управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї Івано-Франківської області ОСОБА_1.,
представника відповідача: міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного Фонду України в місті Коломиї Івано-Франківської області до міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції про зобов»язання відповідача скасувати постанови про повернення виконавчих документів стосовно ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» від 08.05.2009 року, здійснити дії по зверненню на грошові кошти боржника та вжити всіх заходів примусового виконання рішень встановлених Законом , -
ВСТАНОВИВ :
02 червня 2009 року управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї Івано-Франківської області (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач) про визнання бездіяльності старшого державного виконавця ОСОБА_2. такою, що порушує права та інтереси управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та зобов»язання здійснити заходи щодо усунення фактів бездіяльності стосовно примусового виконання виконавчих документів про стягнення боргу з ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї.
В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач просить суд винести рішення, яким зобов»язання відповідача скасувати постанови про повернення виконавчих документів стосовно ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» від 08.05.2009 року, здійснити дії по зверненню на грошові кошти боржника та вжити всіх заходів примусового виконання рішень встановлених Законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2. в ході здійснення виконавчих проваджень про стягнення боргу з ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї, незаконно, в порушення вимог статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії проведені з недостатньою повнотою та своєчасністю, що, як наслідок, порушує права та законні інтереси управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї. Окрім того постанови про повернення виконавчих документів стосовно ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» від 08.05.2009 року винесенні в порушення п.4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно є незаконними та підлягають скасуванню.
Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві. Також суду пояснив, що 15.05.2009 року на адресу управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї надійшли постанови про повернення виконавчих документів від 08.05.2009 року: ВП № 10793599, ВП № 11324151, ВП № 11115307, ВП № 11321761, ВП № 11321865, ВП № 12533204, ВП № 12147093, ВП № 11827563, ВП № 11114947, про стягнення боргу з ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд», винесені старшим державним виконавцем ОСОБА_2. Авансування витрат на проведення виконавчих дій по зазначених постановах з виконавчою службою не погоджувалось. Окрім того, відповідачем не вжито всіх передбачених законом заходів спрямованих на розшук майна боржника, а саме: на виявлення готівкових коштів на банківських рахунках ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд», хоча згідно звітності, поданої боржником до органів Пенсійного Фонду України за період з січня по квітень 2009 року, на ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» проводились розрахунки по заробітній платі, відповідно готівкові кошти на рахунках були наявні.
Представник відповідача, в судовому засіданні, подала заперечення на позов, в якому, позовні вимоги, відповідно, не визнала, мотивуючи тим, що позивач, в порушення 10-нного строку, визначеного статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, наданого на оскарження дій державного виконавця, звернувся до суду з повною заявою тільки 02.06.2009 року, хоча про оскаржувані ним постанови дізнався 15.05.2009 року. Окрім того, до подання позовної заяви в суд, 01.06.2009 року управліннм Пенсійного фонду України в місті Коломиї повторно, направлено на примусове виконання до міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції оскаржувані в даний час постанови, які станом на сьогоднішній день перебувають на виконанні. По суті позову пояснила, що на виконанні старшого державного виконавця ОСОБА_2. знаходилось декілька виконавчих документів про стягнення боргу в користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї, у зв»язку з чим, на підставі статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" вони були об'єднанні у зведене виконавче провадження постановою від 27.01.2009 року. З метою виявлення готівкових коштів на рахунках боржника, до органів податкової інспекції, банківських установ направлялися відповідні запити, також поводилась робота спрямована на виявлення майна боржника, про що свідчать відповідні запити та відповіді на них в матеріалах зведеного виконавчого провадження за № 265-3/2009. Окрім того, у зв»язку з необхідність проведення значних витрат пов»язаних з виготовленням технічної документації на арештований об»єкт нерухомості боржника, листом міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції від 24.02.2009 року, проінформовано стягувача про необхідність проведення авансування витрат на даний захід, однак стягувач відмовився це зробити, у зв'язку з чим держвиконавцем підставно винесені постанови про повернення виконавчих документів.
Розглянувши позовну заяву та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині підставні, однак у позові слід відмовити, виходячи з наступних мотивів.
У відповідності до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частина 1 статті 383 Цивільного процесуального кодексу України передбачає право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором.
Таким чином, виходячи з системного аналізу даних положень норм процесуальних законів, суд приходить до висновку про те, що законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, при здійсненні такими особами, примусового виконання, по зведеному виконавчому провадженню, рішень, ухвал та постанов, винесених судами адміністративної, цивільної та господарської юрисдикції, ніж передбаченого частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» та розроблена на його виконання "Інструкція про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року.
Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. З цією метою державний виконавець наділений правами та несе обов»язки визначені даною нормою закону.
Зокрема, відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, в якій зазначається, що с тягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Згідно підпункту1 пункту1 статті 5 "Інструкції про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Судом встановлено, що у зведеному виконавчому провадженні за № 265-3/2009 про стягнення боргу з ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї містяться: запити відповідача від 23.01.2009 року за № 198/3 та від 18.02.2009 року за № 387/3 до районного органу ДПІ з метою отримання інформації щодо наявних рахунків боржника; відповідь органу податкової інспекції від 03.03.2009 року за №3121/10/290-014 щодо наявних рахунків боржника в банківських установах; постанови держвиконавця від 23.01.2009 року, 09.02.2009 року, 10.03.2009 року про арешт коштів боржника у вказаних банківських установах, які направлені до виконання на адресу банків.
В результаті, суд приходить до переконання, що старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2. вжито всіх необхідних заходів спрямованих на розшук готівкових коштів боржника, відповідно, факт бездіяльності відсутній, внаслідок чого, позовні вимоги в цій частині слід вважати безпідставними.
Згідно статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій, стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до пункту 4 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Згідно абзацу першого та другого пункту 4.11.2. Інструкція про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому - сьомому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт. Акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильність оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронність на день складання акта тощо. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
Судом встановлено, що у зведеному виконавчому провадженні за № 265-3/2009 про стягнення боргу з ТзОВ СРМПП «Монтажрембуд» на користь управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї наявні постанови про повернення виконавчих документів від 08.05.2009 року: ВП № 10793599, ВП № 11324151, ВП № 11115307, ВП № 11321761, ВП № 11321865, ВП № 12533204, ВП № 12147093, ВП № 11827563, ВП № 11114947, однак встановлено відсутність належним чином складеного та перевіреного начальником відповідного органу державної виконавчої служби акту.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при здійсненні примусового виконання рішень державний виконавець зобов'язнаний скласти акт та начальник відповідного органу державної виконавчої служби наділений обов»язком перевірити цей акт на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, відповідно має місце порушення порядку винесення такого документа, врезультаті чого суд вважає дії старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2. при винесенні постанов про повернення виконавчих документів від 08.05.2009 року: ВП № 10793599, ВП № 11324151, ВП № 11115307, ВП № 11321761, ВП № 11321865, ВП № 12533204, ВП № 12147093, ВП № 11827563, ВП № 11114947 та відповідні постанови незаконними, а позовні вимоги в цій частині підставними.
Згідно частини 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено в судовому засіданні, про порушення своїх законних прав, свобод та інтересів позивач дізнався 15.05.2009 року, коли отримав копії постанов про повернення виконавчих документів від 08.05.2009 року: ВП № 10793599, ВП № 11324151, ВП № 11115307, ВП № 11321761, ВП № 11321865, ВП № 12533204, ВП № 12147093, ВП № 11827563, ВП № 11114947, однак з позовною заявою до суду звернувся тільки 02.06.2009 року, тобто з пропущенням 10-нного строку на оскарження. Підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, в судовому засіданні, позивач не навів. Врезультаті, враховуючи, що відповідач наполягає на необхідності відмови в задоволенні позовних вимог з причин несвоєчасного звернення позивача до суду, суд визнає таке заперечення обґрунтованим, а відповідно, адміністративний позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.В. Панікар
Постанова в повному обсязі виготовлена 03.08.2009 року