К о п і я
Справа № 2 - 1505/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 червня 2009 року місто Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Страхове товариство “Гарантія” про стягнення страхової виплати, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до Відкритого акціонерного товариства страхове товариство «Гарантія» про стягнення страхової виплати відповідно до договору страхування. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13 листопада 2007 року між ним та відповідачем в особі Філії ВАТ «СТ «Гарантія» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Mеrsedes Benz ML 320 CD, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1, строком дії до 13 листопада 2009 року. Відповідно до цього договору, а саме п.3.3.3Додатку №1 до Договору страхування, відповідач зобов’язався здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. 23 вересня 2008 року позивач звернувся з заявою до Філії ВАТ «СТ «Гарантія» з вимогою про сплату страхової виплати у зв’язку з тим, що 21 вересня 2008 року застрахований автомобіль потрапив у сильну зливу в районі вул.Чорноморського козацтва у м.Одесі та зазнав значних пошкоджень внаслідок його фактичного затоплення, однак Філія ВАТ «СТ «Гарантія» повідомило позивача листом від 02.10.2008 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з тим, що випадок, що стався, не є страховим та не має правових підстав для здійснення страхової виплати. Відмова була обґрунтована тим, що 21.09.2008 не було зафіксовано жодне з перелічених в п.18 договору страхування стихійних явищ, а саме граду, землетрусу, бурі, урагану, повені, смерчу, а довідка Державної гідрометеорологічної служби надана страхувальником свідчить лише про те, що кількість опадів 21.09.2008 класифікуються як особливо небезпечне метеорологічне явище.
Після уточнення розміру позовних вимог, надавши додатково рахунок ТОВ «Автомобільний дім Одеса» про вартість робіт та запчастин необхідних для ремонту застрахованого автомобіля, позивач просив стягнути на його користь грошову суму у розмірі 67 608 гривень у якості страхової виплати на ремонт застрахованого транспортного засобу.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Однак представник відповідача був присутнім у попередніх судових засіданнях і позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважаючи їх безпідставними, а також вказував, що не має жодних підстав для здійснення страхової виплати.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
13 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «СТ «Гарантія» в особі Одеської регіональної дирекції філії ВАТ «СТ «Гарантія» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Mеrsedes Benz ML 320 CD, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1 строком дії до 13 листопада 2009 року.
Як було встановлено і не заперечувалось сторонами по справі, 21 вересня 2008 року у вихідний день (неділю) застрахований автомобіль позивача, рухаючись по вул. Чорноморського козацтва, через погані погодні умови внаслідок зливи зазнав пошкоджень.
23 вересня 2008 року, тобто на протязі двох робочих (21 вересня 2008 року – неділя), як передбачено п.1.1. та 1.3. Додатку №1 до Договору страхування, позивач повідомив відповідача про випадок, звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування та надав транспортний засіб для огляду, реєстраційні документи, страховий поліс та детальні рахунки сервісного центру, про що свідчать договір добровільного страхування наземного транспорту від 13 листопада 2007 року, заява про здійснення страхової виплати від 23.09.2008, рахунки на сплату запасних частин та ремонту автомобіля.
Виконуючи вимоги п.1.3. Додатку №1 до Договору страхування, позивач також надав відповідачу довідку Державної гідрометеорологічної служби Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 26.09.2009 вих. №03/53 про те, що кількість опадів, яка мала місце 21.09.2008 є стихійним гідрометеорологічним явищем.
Відповідно до п.9 Договору страхування страхова сума становить 429 250 гривень. Пунктом.1.8. Додатку №1 до Договору страхування зазначено, що страхова виплата (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Страхова виплата за цим договором здійснюється Страховиком в межах страхової суми, яка встановлюється у межах дійсної вартості ТЗ на момент укладення договору.
Пунктом 1.3. Додатку №1 до Договору страхування встановлено, що для виплати страхового відшкодування Страхувальник зобов’язаний надати Страховику «документи, що підтверджують розмір збитку (акт експертизи про величину збитків або детальний рахунок / акт виконаних робіт сервісного центру (станції технічного обслуговування) про величину необхідних затрат на відновлення і т.п. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі рахунків СТО, якщо вказані в них ціни на запасні частини та відновлювальні роботи значно перевищують середні ринкові з врахуванням спеціалізації та сертифікації закладу. В разі мотивованої відмови виплата страхового відшкодування проводиться за результатами експертного дослідження.»
Відмовляючи у здійсненні страхової виплати ОСОБА_1 ВАТ «СТ «Гарантія» в особі Одеської регіональної дирекції філії ВАТ «СТ «Гарантія» 02.10.2008 року посилалось на те, що випадок, що стався, не підпадає під ризик стихійне лихо, визначений в договорі, а якщо брати до уваги страховий випадок ДТП, то позивачем не було надано усіх необхідних документів.
При цьому з листа Одеської регіональної дирекції філії ВАТ «СТ «Гарантія» від 02.10.2008 вбачається, що маючи право на відмову у зв’язку з незгодою з рахунками наданими позивачем, страховик не використавши цього права, наголосив на тому, що злива не підпадає під визначення стихійного лиха відповідно до укладеного договору страхування.
Таким чином, позивач зі своєї сторони здійснив усі дії та надав усі необхідні передбачені договором страхування документи для здійснення страхової виплати, тим самим виконав вимоги п.1.1., 1.3., 3.4.11. договору.
Позивачем до суду було також надано акти приймання-передавання виконаних робіт від 28.10.2008 №71064 та №72963 та банківські квитанції №5/20410 та №5/20411 про сплату за вказаними актами вартості частини відновлювальних робіт у сумі 22 362 гривні та 3 177 гривень відповідно. Позивач пояснив, що вартість інших робіт він не в змозі сплатити у зв’язку з відсутністю грошових коштів.
Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, при цьому відмовляючи у виплаті страховик повинен керуватися статтею 991 ЦК, в якій передбачені випадки таких відмов, а також Договором.
Відмовляючи у виплаті та обґрунтовуючи його тим, що випадок, що стався не підпадає під випадок стихійне лихо визначений в договорі, а саме під такі явища: град, землетрус, буря, ураган, повень, смерч; відповідач порушує договір та відповідні норми статей 988, 991 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України «Про захист прав позивачів», статті 9, 26 Закону України «Про страхування».
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» встановлено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, ті, що виникають із договорів, в тому числі страхування.
Статтею 15 Закону України «Про захист прав позивачів» передбачено право споживача на отримання повної та достовірної інформації, статтею 17 Закону України «Про страхування» передбачено чіткі вимоги щодо змісту договорів страхування, що кореспондується з нормами п. 3.5.3. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності відповідно до яких не допускаються у тексті Правил страхування, договорів (полісів) подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріч або неузгодженості між пунктами.
Відмова відповідача у здійсненні страхової виплати у зв’язку з відсутністю у переліку природних явищ, що виключно, на думку відповідача, зумовлюють страховий випадок – стихійне лихо, є необґрунтованою.
Перелік природних явищ, зазначених в договорі містить окрім іншого таке явище як повінь, яка є причинним наслідком зливи та опадів. Таким чином, злива яка сталась 21 вересня 2009 року будучи стихійним лихом, підпадає під перелік природних явищ, що викликають в тому числі повінь.
Таким чином, суд вважає що пункт договору страхування, який передбачає страховий випадок стихійне лихо, а саме таке природне явище як повінь, викладений таким чином, що його зміст незрозумілий неспеціалісту, що порушує права позивача як споживача страхової послуги на отримання доступної інформації про послугу, що надається.
В частині 2 статті 991 ЦК України вказано, що договором страхування можуть бути передбачені інші підстави, окрім перелічених в даній статті, для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про страхування», умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови в здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Таким чином, суд приймаючи до уваги те, що між зливою, яка сталась фактично, та повінню, як терміном договору страхування, є безпосередній причинний зв’язок, вбачає порушення відповідачем вимог доступності інформацій відповідно до законодавства про захист прав споживачів у договорі та тлумачення його терміну виключно на свою користь, що в свою чергу є порушенням статті 26 ЗУ «Про страхування» та ч.2 ст.991 ЦК України.
При цьому, суд вважає безпідставним неврахування позивачем вимог п.10 Договору страхування та ст.9 ЗУ «Про страхування», відповідно до яких встановлюється франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, а саме, за договором – 0,4 відсотка для всіх ризиків, крім ризику незаконне заволодіння без вини водія. У зв’язку з цим відшкодуванню підлягає сума за відрахуванням 0,4 відсотків від вартості ремонтних робіт.
Відповідно до вимог ст.ст.81, 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним судові витрати у розмірі 30 гривень, а на користь держави судовий збір у розмірі 673 гривні 38 копійок як 1% від суми задоволеного позову , - згідно ч.3 п.1-а Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року N 7-93.
Керуючись ст.ст.10, 11, 61, 64, 81, 88, 169, 209, 212 – 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Страхове товариство “Гарантія” про стягнення страхової виплати, - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства Страхове товариство “Гарантія” (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, буд.115, к.1006, код ЄДРПОУ 33688465, п/р 26501002329401 філія “ОРУ” банк “Фінанси та кредит”, МФО 328823) на користь ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 67 337,57 гривень (шістдесят сім тисяч триста тридцять сім гривень 57 копійок), а також судові витрати у розмірі 30 гривень 00 копійок.
Стягнути акціонерного товариства Страхове товариство “Гарантія” (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, буд.115, к.1006, код ЄДРПОУ 33688465, п/р 26501002329401 філія “ОРУ” банк “Фінанси та кредит”, МФО 328823) на користь держави судовий збір у розмірі 673 гривні 38 копійок .
Копію рішення направити відповідачеві по справі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: