ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2016 р. м. Київ К/800/54424/14

К/800/54907/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Моторного О.А. Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року

у справі № 0870/9386/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів,

Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів; відповідач-1) та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області; відповідач-2), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 з ненадання до відповідача-2 висновку щодо відшкодування 2 935 435,00 грн. податку на додану вартість, а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2 935 435,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів з ненадання до УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 2 935 435,00 грн. податку на додану вартість. Судові витрати в розмірі 1 089,10 грн. присуджено на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з Державного бюджету України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог з прийняттям у цій частині нового рішення про повну відмову в позові.

ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна», вказуючи в поданій касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

В запереченні на касаційну скаргу відповідача-1 позивач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу відповідача-1 слід залишити без задоволення, а касаційну скаргу позивача - задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено камеральну перевірку ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2011 року, за результатами якої складено акт № 304/08-01/00186536 від 07 липня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000480801 від 19 липня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 2 935 435,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Вказаний акт індивідуальної дії оскаржено товариством у судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі № 2а-0870/6105/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, податкове повідомлення-рішення № 0000480801 від 19 липня 2011 року скасовано.

Відповідно до частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, оскільки відповідачем-1, незважаючи на скасування податкового повідомлення-рішення № 0000480801 від 19 липня 2011 року в судовому порядку, не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми податку в розмірі 2 935 435,00 грн., що підлягає відшкодуванню ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з бюджету, позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом до суду.

При цьому слід враховувати правовий висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, в постановах від 20 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, а також від 07 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства «Атем-Франк» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування, відповідно до якого в розглядуваному випадку правильним способом захисту товариства є вимога про зобов'язання відповідача-1 до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

У цих рішеннях Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Наведене в даному випадку вимагало від суду першої інстанції вирішення питання щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, заявлених товариством, оскільки відповідна матеріально-правова вимога (про зобов'язання відповідача-1 подати органу казначейської служби висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету) позивачем не заявлялась.

Адже, зазначені у частині 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

В недотримання наведеного принципу адміністративного судочинства судами не виконано й обов'язок встановлення дійсних обставин справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, позаяк залишено поза увагою вимогу позивача про стягнення на його користь пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Моторний О.А.

Острович С.Е.