справа №2-3187/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя 28.08.2009 р.
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого, судді Артемової Л.Г.,
при секретарі Вайнраух Л.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника «Страхової компанії «Крона» ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Водоканал», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Крона», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
ВСТАНОВИВ:
29.11.2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що 29.08.2007 року сталася ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_7, внаслідок чого автомобіль «Ауді А4», під керуванням ОСОБА_5 був пошкоджений.
Розмір шкоди визначений висновком автотоварознавчого дослідження №96 від 22.11.2007 року, в сумі 18 283,61 грн.
Крім того позивач просить стягнути на його користь суму оплати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 400,00 грн. та вартість юридичних послуг в сумі 1000,00 грн.
На відшкодування понесених ним моральних страждань просить стягнути 2500,00грн. та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що автомобілем «Ауді А4» позивач користується на підставі довіреності, винним в ДТП визнаний ОСОБА_7, який скоїв ДТП під час виконання трудових обов’язків, керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102», який належить КП «Водоканал».
ОСОБА_5 керував автомобілем «Ауді А4» за згодою позивача, на день розгляду справи в суді автомобіль вже відновлено.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та в судовому засіданні пояснили, що позивач не є власником транспортного засобу і не має права вимоги, крім того ОСОБА_6 не був учасником ДТП, вийшов за межі умов довіреності доручивши керування іншій особі, розмір понесених витрат не обґрунтований належними доказами.
Третя особа ОСОБА_5, пояснив в судовому засіданні, що він не заперечує проти задоволення позову, був учасником того ДТП, машиною керував з дозволу власників.
Представник ЗАТ «Страхова компанія «Крона» в судовому засіданні пояснив, що заперечує проти задоволення позову ОСОБА_6, оскільки за змістом Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування може бути виплачене тільки з дотриманням процедури розслідування страхових випадків, за обов’язковою участю власника.
Треті особи: ОСОБА_8, притягнений до участі у справі в якості третьої особи, ОСОБА_7, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи в судове засідання не з»явилися і тому суд вирішує справу без їх участі.
Вислухавши сторони, всебічно вивчивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі довіреності від 02.03.2007 року ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_6 користуватися (керувати) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 806946 (а.с.18) – автомобілем НОМЕР_1 (а.с.19).
29.08.2007 року сталася ДТП за участю автомобіля «Ауді А4», яким керував ОСОБА_9 та автомобіля «ЗАЗ 1102», яким керував ОСОБА_7 Винним в ДТП визнаний водій автомобіля «ЗАЗ 1102» ОСОБА_7 відповідно до постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.12.2008 року.
Автомобіль «ЗАЗ 1102» д.н. НОМЕР_2 належить КП «Водоканал», ОСОБА_7 керував ним на підставі подорожнього листа « 4084 від 29.08.2007 року, виконуючи свої трудові обов’язки.
Згідно довіреності від 02.03.2007 року, ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_6 користуватися (керувати) автомобілем «Ауді А4», крім того представляти його інтереси в органах ДАІ, на станціях, підприємствах технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а також для технічного огляду, подавати та одержувати будь – які документи, розписуватись за нього, сплачувати належні з нього платежі, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності.
Крім того, самою довіреністю передбачено, що вона надана без права передовіри, тобто право експлуатації належить виключно ОСОБА_6 (а.с.19).
За змістом ст. 386 ЦК України, право на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди має власник, права якого були порушені.
Власник автомобілю - ОСОБА_8, не заявляє позовних вимог до відповідача про відшкодування шкоди.
Ст. 396 ЦК України передбачає право володільця майна на відшкодування шкоди за змістом гл. 29 ЦК України.
Нормами статей 1166, 1167, 1172 ЦК України передбачена юридична відповідальність за шкоду спричинену майну фізичної особи.
Однак ОСОБА_6, вийшовши за межі повноважень доручив управління автомобілем іншій особі – своєму родичу ОСОБА_5
Фактично на той час, коли сталася ДТП автомобілем керував вже не ОСОБА_6, якому це право належить на підставі довіреності, а ОСОБА_5, який і потрапив на цій машині у ДТП.
Так виходячи з того, що власником автомобіля є ОСОБА_10, учасником ДТП, внаслідок якої автомобіль пошкоджено є ОСОБА_5, слід вважати, що у ОСОБА_6 відсутнє право вимоги відшкодування шкоди.
Крім того, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.06.2009 року встановлено, що на день розгляду справи в апеляційному провадженні в справі не було доказів того, що позивач поніс витрати на ремонт пошкодженого автомобілю, більш того, сам представник позивача підтвердив, що такі витрати ОСОБА_6 не понесені.
Позивач надав суду документи на підтвердження того, що автомобіль відновлено вже 29.07.2009 року, однак суд піддає критиці зазначені докази.
Так акти прийому – передачі виконаних робіт №№ 275 (а) та 275 не підписані замовником, а відтак і не можна вважати ці роботи відпущеними та прийнятими за змістом акту.
Далі, в жодному з актів не вказана кількість матеріалів, які саме «витратні матеріали» були використані, «розбирання та збирання» яких саме вузлів, деталей та агрегатів пошкодженого автомобілю були виконані та з якою метою, тобто не вбачаться зв’язку з відпущеними за накладними матеріалів з виконаними роботами, та не кореспондує це і з актом автотоварознавчої експертизи (т.2, а.с.2-11).
Так у висновку не вказано на необхідність заміни переднього бамперу та лівого крила, тобто ремонтні роботи щодо цих частин автомобіля є власною ініціативою замовника.
Не можна вважати надані фінансові документи належними доказами того, що деталі придбані ОСОБА_6 29.07.2009 року використані на відновлення автомобілю саме після пошкодження його в тій ДТП, яка сталася 29.08.2007 року.
Згідно автотоварознавчого висновку вартість відновлювального ремонту складає 13 672,98 грн.
29.07.2009 року якщо і був проведений відновлювальний ремонт, то його вартість дорівнює лише 18283,61 грн. Різницю, яка становить 4610,64 грн. складає вартість втрати ринкової вартості автомобіля, право вимоги на яку належить виключно власнику, оскільки позивач не наділений права продажу автомобіля.
Не вдалося встановити на підставі належних доказів і того чи припинилася з моменту ДТП експлуатація автомобілю, яка б могла спричинити інших пошкоджень впродовж тривалого строку з моменту ДТП та його відновлення.
29.11.2007 року, вже після ДТП, ОСОБА_8 іншою довіреністю уповноважує ОСОБА_6 виконувати дії, пов’язані із спричиненням автомобілю пошкоджень, однак ці повноваження в будь якому разі випливають тільки із змісту довіреності, тобто тих пошкоджень, які спричинені під час керування, проте ОСОБА_6 не керував автомобілем під час ДТП (а.с.33).
Виходячи з вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди необхідно залишити без задоволення.
Вочевидь не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди, через те, що ОСОБА_6 обґрунтовує їх лише тим, що він потерпав морально від протиправної поведінки винуватця ДТП, саме через порушення ним правил дорожнього руху. Судом вже встановлено що позивач учасником ДТП не був, а автомобіль не був відновлений майже два роки, не надано також розрахунку моральної шкоди.
Не обґрунтовані вимоги про відшкодування витрат на юридичну допомогу, оскільки до договору на надання юридичних послуг, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 В.П.26.11.2007 року не додано відповідного розрахунку послуг.
Договір укладено на представництво, з оплатою, згідно цього ж договору, однак договір не містить умов оплати (а.с.173 т.1).
Детальний юридичний аналіз усіх доказів свідчить про те, що позов ОСОБА_6 не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Керуючись викладеним та ст.ст. 396, 386, 1166, 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 88, 208, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Водоканал», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Крона», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.Г. Артемова