СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
12 квітня 2007 року |
Справа № 2-7/15616-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1 від 18.08.2004 - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
представник відповідача - не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 26.01.2007 у справі № 2-7/15616-2006
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" (вул. Головкінського, 18, Алушта, с. Лазурне, 98500)
про спонукання до виконання певних дій та стягнення 14976,60 грн.; за зустрічним позовом про стягнення 18111,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просить зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш" оформити належним чином та підписати акт приймання-здачі виконаних робіт НОМЕР_2 від 09.06.2006 та НОМЕР_3 від 16.06.2006, а також стягнути з відповідача 14976,60грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог укладеного договору від 12.05.2006 відповідач не підписує акт виконаних робіт та не здійснює остаточний розрахунок за виготовлення та монтаж зовнішньої реклами в розмірі 9700,00грн. Крім того, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" пеню в розмірі 525,71грн. та 4784,00грн. неустойки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, в якому просить визнати недійсним договір НОМЕР_4 від 12.05.2006, відмовити в задоволенні первісного позову та стягнути з відповідача збитки у розмірі 18111,23грн.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що при виготовленні реклами позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) було допущено брак. Відповідні недоліки були виправлені суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, проте, якість повторних робіт також не задовольнило товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш", у зв'язку з чим між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 було укладено договір підряду від 21.08.2006 про повторне встановлення рекламної конструкції на загальну суму 18111,23грн. При таких обставинах товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш" просить стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) зазначену суму збитків. Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" про визнання недійсним договору НОМЕР_4 від 12.05.2006 мотивовані тим, що вказаний договір підписаний не директором. Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не надані докази того, що умови пунктів 2.2, 4.1 та розділ 5 договору були виконані сторонами; спірний договір не містить істотних умов, зокрема, в договорі не визначений його предмет, асортимент та якість продукції, відсутні гарантійні зобов'язання виконавця, штрафні санкції за невиконання зобов'язань передбачені в односторонньому порядку, що суперечить статті 180 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2007 (суддя Дворний І.І.) первісний позов задоволено частково.
З товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 9700грн. - заборгованості, 237,83грн. -пені, 1219,00грн. - неустойки, 111,57грн. - державного мита та 87,90грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками суду оскільки суд прийняв рішення виходячи з наданого позивачем договору та встановив, що роботи за наданим договором позивачем виконані в повному обсязі, а оплата відповідачем проведена не повністю.
Відповідно до розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2007, суддю Прокопанич Г.К. було замінено на суддю Котлярову О.Л.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2007, суддів Сотула В.В. та Котлярову О.Л. було замінено на суддів Горошко Н.П. та Гоголя Ю.М.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
12.05.2006 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш" (замовник) було укладено договір на виготовлення та монтаж зовнішньої реклами НОМЕР_4, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги з розробки макету, з виготовлення та монтажу зовнішньої реклами, з використанням своїх матеріалів та згідно з наданою замовником заявою.
Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг складає 23000,00грн. без ПДВ. Остаточна ціна договору визначається за додатковою документацією, яка надається виконавцем та узгоджується з замовником (пункт 2.2 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за договором здійснюється поетапно - аванс 70% в день підписання договору та 30% в день здачі замовлення. Оплата авансу здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дня підписання договору згідно виставленим виконавцем рахунком (пункт 3.2 договору). Остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником не пізніше 5-ти банківських днів після закінчення робіт та підписання акта приймання виконаних робіт (пункт 3.3 договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог вказаного Договору суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 були виконані наступні роботи:
- виготовлення рекламної світлової вивіски - на суму 22700,00грн., що підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт НОМЕР_2 від 09.06.2006;
- монтаж рекламної світлової вивіски - на суму 4000,00грн., про що свідчить акт приймання-здачі виконаних робіт НОМЕР_3 від 16.06.2006.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та підписати акт виконаних робіт протягом п'яти календарних днів з моменту повідомлення виконавцем про закінчення монтажу зовнішньої реклами.
Однак, відповідні акти приймання-здачі виконаних робіт не були підписані товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш".
Як на підставу для відмови від підписання актів виконаних робіт відповідач посилається на допущений субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 брак. Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш" зазначає, що позивачем була зроблена помилка в рекламному надпису; матеріал категорично не підходив для рекламних цілей та не мав естетичного вигляду; неякісно та грубо виконана фасадна система.
З цього приводу судова колегія вважає за необхідне повідомити наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що договір на виготовлення та монтаж зовнішньої реклами НОМЕР_4 від 12.05.2006 не містить норми, які б регулювали відносини сторін у разі неякісного виконання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 робіт. При таких обставинах, застосування в даній ситуації підлягають загальні положення законодавства України.
Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) не надав суду жодних письмових доказів про неякісність виконаних субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 робіт з виготовлення та монтажу рекламної конструкції, зокрема відповідні акти дефектації, письмові претензії тощо, у той час як згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи свідчать, що в рахунок сплати авансу відповідачем було внесено до каси субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 10000,00грн., що підтверджується чеком на розрахунок готівкою НОМЕР_5 від 02.05.2006 (а.с.14). Таким чином, сума заборгованості зі сплати авансу складає 6100,00грн. (16100,00 грн. (70% від ціни договору) - 10000,00грн.).
Чеками на розрахунок готівкою НОМЕР_6 від 19.05.2006 та НОМЕР_7 від 07.06.2006 підтверджується внесення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) в касу субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відповідно 5000,00грн. та 2000,00грн. Отже, остаточно сума авансу була сплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш" 07.06.2006. Проте, сума основного боргу в розмірі 9700,00грн. (22700,00грн. + 4000,00грн. - 10000,00грн. -5000,00грн. - 2000,00грн.) до часу подачі позову до суду відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) сплачена не була.
Згідно частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом), всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав судовій колегії доказів того, що сума боргу в розмірі 9700,00грн. була ним погашена, через що вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Проте, вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" оформити належним чином та підписати акт приймання-здачі виконаних робіт НОМЕР_2 від 09.06.2006 та НОМЕР_3 від 16.06.2006 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, спонукання до підписання актів виконаних робіт не є засобом захисту порушеного права в розумінні норм чинного законодавства.
Однак, судова колегія звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Судом першої інстанції встановлено, що факт виконання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 робіт з виготовлення та монтажу рекламної конструкції підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами по суті, а тому обов'язок щодо оплати виконаних позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на замовлення товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш" робіт виник у останнього в незалежності від відмови в підписанні відповідних актів.
Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувані правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з пунктом 6. 2 договору, за порушення замовником зобов'язань зі сплати послуг за договором, Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період оплати, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Оплата замовником пені не звільняє його від зобов'язань з оплати послуг за договором.
Таким чином, враховуючи те, що плата авансу повинна була бути здійснена протягом 5-ти банківських днів з дня підписання договору (пункт 3.3договору), стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш", за затримку внесення авансу, підлягає пеня в наступних розмірах:
- за період з 17.05.2006 по 19.05.2006 - 9,53 грн. (6100,00 грн. х 19% (подвійна облікова ставка НБУ): 365 днів х 3 дні.);
- за період з 19.05.2006 по 07.06.2006 - 11,45 грн. (1100,00 грн. х 19%:365днів х20днів).
Як вже було вказано раніше, пунктом 3.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником не пізніше 5-ти банківських днів після закінчення робіт та підписання акта приймання виконаних робіт.
Судова колегія зазначає, що положення пункту 3.3 договору треба розглядати комплексно з пунктом 5.6, яким передбачено, що замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та підписати акт виконаних робіт протягом п'яти календарних днів з моменту повідомлення виконавцем про закінчення монтажу зовнішньої реклами.
З матеріалів справи вбачається, що акти виконаних робіт одночасно з письмовою претензією були отримані товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш" - 17.07.2006, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.17). Таким чином, строки для підписання відповідних актів та оплати виконаних робіт повинні обчислюватись саме з цієї дати - з 17.07.2006, а тому строк для підписання актів відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) сплив 21.07.2006, а строк для остаточної оплати за договором, відповідно - 26.07.2006.
Отже, за несвоєчасний остаточний розрахунок за виконані роботи в сумі 9700,00 грн. стягненню з товариства з обмежною відповідальністю "Флеш" підлягає пеня в наступному розмірі:
З 27.07.2006 по 12.09.2006 - 216,85грн. (9700,00 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ): 365 днів х 48 днів).
Таким чином, загальна сума пені за затримку оплати авансу та здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи складає 237,83грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
В пункті 6.1 договору сторони передбачили, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у вигляді грошової суми в розмірі 0,1% ціни договору, за кожен день прострочення.
При таких обставинах, за порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш" строків підписання актів виконаних робіт стягненню з відповідача (позивача за зустрічним позовом) підлягає неустойка в наступній сумі:
За період з 22.07.2006 по 12.09.2006 - 1219,00 грн. (23,00 грн. (0,1% від 23000,00 грн.) х 53 днів).
Проте, вимоги субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 щодо стягнення неустойки за порушення строків внесення авансу та здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи у розмірі 0,1% ціни договору не підлягають задоволенню, оскільки відповідальність за порушення грошових зобов'язань встановлена пунктом 6.2 договору у вигляді подвійної облікової ставки НБУ. Враховуючи те, що пеня, згідно статті 549 Цивільного кодексу України є різновидністю неустойки, накладення на відповідача (позивача за зустрічним позовом) штрафних санкцій в подвійному розмірі суперечить загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтею 3 Цивільного кодексу України, оскільки не є добросовісним, справедливим та розумним.
Розглянувши вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" про визнання недійсним договору на виготовлення та монтаж зовнішньої реклами НОМЕР_4 від 12.05.2006 судова колегія дійшла наступного висновку.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як на підставу для визнання спірного договору недійсним відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що договір зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" підписаний не директором. Однак вказані твердження судова колегія визнає хибними, оскільки з наданого відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" №5 від 23.05.2006. (а. с. 60) Равлюк Андрій Григорович був звільнений з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" з 24.05.2006, у той час як спірний договір укладений 12.05.2006. Судом першої інстанції встановлено, що договір на виготовлення та монтаж зовнішньої реклами НОМЕР_4 від 12.05.2006 відповідає вимогам, встановленим статті 203 Цивільного кодексу України, підписаний сторонами, містить відбитки печаток сторін, факт укладення договору не заперечується товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш" у відзиві на позовну заяву, а тому підстави для визнання зазначеного договору недійсним відсутні.
Посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на ненадання субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 доказів виконання сторонами умов пунктів 2.2, 4.1, розділу 5 договору не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
При таких самих обставинах не є обґрунтованими твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" про відсутність в спірному договорі суттєвих умов. Так, з договору вбачається, що сторонами були погоджені умови щодо предмету, ціни та строку дії договору, дотримання яких, згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України, є обов'язковим. Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 180 Господарського кодексу України вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а тому відсутність їх в договорі не є достатньою підставою для визнання договору недійсним.
Крім того, судова колегія вважає за потрібне зауважити наступне.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2006 та від 12.12.2006, господарський суд витребував у товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" докази, що свідчать про неякісне виконання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 робіт за договором НОМЕР_4 від 12.05.2006, проте, відповідних доказів відповідач (позивач за зустрічним позовом) суду не надав. При таких обставинах, з матеріалів справи не вбачається протиправна поведінка суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та причинний зв'язок між понесеними товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш" збитками та діями позивача (відповідача за зустрічним позовом), через що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" не підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. В задоволенні зустрічного позову належить відмовити.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2007 у справі № 2-7/15616-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.М. Гоголь
Н.П. Горошко