ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"12" квітня 2007 р. | Справа № 5/527/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача Глушко Д.В.,
від ТОВ СП „Нібулон” - Грінченко В.В., Кравченко О.О.,
від ТОВ „Агро-Галс” - не з’явився
розглянула апеляційну скаргу
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 20.02.2007р.
по справі № 5/527/06
за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
до ТОВ СП „Нібулон”; ТОВ „Агро-Галс”
про визнання договору поставки недійсним.
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2007р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 12.04.2007р.
Вказані ухвали надіслана сторонам 05.04.2007р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання апеляційного господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні 12.04.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві на підставі ст.ст.207,208 ГК України звернулась до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про визнання недійсним договору поставки № 71/2004 від 24.07.2004р., укладеного між ТОВ СП „Нібулон” та ТОВ „Агро-Галс,” про стягнення з ТОВ „Агро-Галс” на користь ТОВ СП „Нібулон” 982 472,81 грн., стягнення з ТОВ СП „Нібулон” на користь держави 982 472,81 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. (суддя Міщенко В.І.) у задоволенні позові відмовлено.
Судове рішення вмотивоване ненаданням позивачем доказів того, що сторони, укладаючи спірну угоду, діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Не погодившись із судовим рішенням, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник відзначає, що визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб’єкта господарювання - ТОВ „Агро-Галс,” є прямим доказом спрямованості умислу на приховування прибутків від оподаткування, у зв’язку з чим угоди, укладені підприємством, установчі документи якого визнано недійсними, мають відповідно визнаватися недійсними згідно із приписами ст.207 ГК України незалежно від часу їх укладення. Доказом порушення інтересів держави і суспільства є те, що у судовому порядку підтверджено факт ведення господарських операцій з боку ТОВ „Агро-Галс,” особою, яка не мала на те ніяких законних підстав, використовувала та розпоряджалася власністю, яка їй не належала, завідомо знала, усвідомлювала і допускала протиправність дій, чим посягнула на основи суспільного ладу та правовий порядок України.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту та об’єктивність наявних у справі документів, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення враховуючи наступне:
Між ТОВ СП „Нібулон” та ТОВ „Агро-Галс” укладеного договір поставки № 71/2004 від 24.07.2004р . Предметом Договору є поставка сільгосппродукції в асортименті. Загальна вартість продукції поставленої протягом 2004р.за вказаним Договором складає 982 472,81 грн. Договір набрав чинності з моменту підписання, тобто з 24.07.2004р.
ТОВ „Агро-Галс” на кожну поставку продукції виписані податкові накладні та видаткові накладні .ТОВ СП „Нібулон” сплачено вартість отриманої продукції у повній сумі у т.ч. податок на додану вартість. Зазначене підтверджується відповідними документами, які знаходяться в матеріалах справи. (а.с.8–148) Відтак, зазначений Договір виконано сторонами у повному обсязі.
Господарським судом Миколаївської області розглянуто господарську справу № 16/139/ 06, за результатами розгляду якої рішенням від 06.04.2006р. задоволено позов Жовтневої МДПІ у Миколаївській області до ТОВ „Агро-Галс” про визнання недійсними установчих документів товариства і свідоцтва платника податку на додану вартість. Зазначені обставини стали підставою для звернення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним договору поставки № 71/2004 від 24.07.2004р., укладеного між ТОВ СП „Нібулон” та ТОВ „Агро-Галс ” на підставі ст.207 ГК України, оскільки угода оформлена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, якою є приховування підприємством доходів від оподаткування, та застосування санкції, передбаченої ч.1 ст.208 ГК України.
За правилами ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Статтею 163 КАС України визначено, що постанова складається з… описової частини із зазначенням короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача;… резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог…
Як вбачається з матеріалів справи, органом ДПС заявлено позов на підставі ст.ст.207,208 ГК України.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004р., серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст.49 Цивільного кодексу УРСР.
Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України, який разом з ЦК України підлягає застосуванню в даному випадку.
Згідно із приписами ч.1 ст.207 ГК України, який також набрав чинності з 01.01.2004р., господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення ст.ст.207,208 ГК України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із приписами ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи ДПС, вказані в абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину зазначається в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
З огляду на викладене, Господарським судом Миколаївської області цілком правомірно та обґрунтовано відмовлено СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки № 71/2004 від 24.07.2004р., укладеного між ТОВ СП „Нібулон” та ТОВ „Агро-Галс,” оскільки позовні вимоги в цій частині заявлені без урахування вищевикладених приписів законодавства.
Апеляційний господарський суд відзначає, що необхідною умовою застосування санкцій, передбачених приписами ч.1 ст.208 ГК України, є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
В обґрунтування позову в цій частині контролюючим органом зроблено посилання на наявність умислу в діях ТОВ „Агро-Галс.” Між тим, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів ТОВ „Агро-Галс ” та його свідоцтва платника ПДВ недійсними, оскільки предметом дослідження господарського суду є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що, на думку СДПІ, мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта господарювання. Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними виступає ліквідаційна процедура, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх договорів, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Таким чином, позивач не надав доказів того, що укладаючи угоду, ТОВ „Агро-Галс ” діяло з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ТОВ СП „Нібулон” сплатило продавцю ПДВ в ціні товару. Отже, висновок скаржника про суперечність оспорюваної угоди інтересам держави та суспільства не підтверджено обставинами справи, у зв’язку з чим в задоволенні позову щодо застосування санкції, передбаченої ч.1 ст.208 ГК України, шляхом стягнення з ТОВ „Агро-Галс ” на користь ТОВ СП „Нібулон” та стягнення з останнього на користь держави 982 472,81 грн. правомірно відмовлено господарським судом.
Додатково судова колегія відзначає, що положення ч.1 ст.208 ГК України встановлена можливість застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає вимозі ст.41 Конституції України, згідно якої конфіскація майна може застосовуватись виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними і стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, т.я. відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України, отже, такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.
Враховуючи наведене, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України,
колегія суддів
Ухвалила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. зі справи № 5/527/06 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |