К о п і я
Справа № 2 – А - 3222/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 серпня 2009 року м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 22 в місті Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Суворовського району м.Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі Одеської області мотивуючи свої вимоги тим, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Конституційний суд України прийняв рішення від 09.07.2007 року №6-рп/2007, яким скасував деякі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі і ті, які скорочували суму виплат дітям війни. Проте Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі Одеської області перерахунок пенсії не зробило, в зв’язку з чим позивачка просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та забезпечити виплату відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа №1-29/2007) невиплачену за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року щомісячну державну соціальну допомогу, виходячи із вимог Закону.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, надавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, заперечень суду не подавав.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивачка народилася 09 квітня 1942 року, являється громадянином України, пенсіонеркою, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням, має статус “дитини війни” (а.с.6, 8).
Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195 від 18.11.2004 року, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”.
На підставі ст.6 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачки є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України, а також ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, пунктом 17 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367-ІV пункт 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" був виключений та ст.110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був, Кабінет Міністрів України не погоджував з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету розмір підвищення до пенсії та не визначав розмір підвищення за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з державного бюджету у 2006 році не проводились.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині виплати позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії за 2006 рік, задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст.11 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.
Проте, згідно положень ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, серед яких: ст.111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, та п.12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього Закону. А отже з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судом встановлено, що, всупереч рішенню Конституційного суду України, управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси вказані надбавки позивачеві не виплачував і не сплатив по цей час.
За таких обставин суд вважає, що право позивачки порушено, вона має право на підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, таким чином нарахування та підвищення має бути вчинено з дня ухвалення рішення Конституційним судом України №6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.
Поряд з цим, ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року (п.41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”) викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набирає чинності з 01.01.2008 року.
За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Отже, задоволенню підлягає частина вимог позивачки про виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Рішенням Конституційного суду України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.
При цьому у п.6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
Виходячи з того, що редакція ст.65 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в 2008 році у розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне вимоги позивачки задовольнити частково шляхом зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси провести перерахунок та забезпечити проведення позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року для захисту прав, свобод і інтересів позивача.
Вимоги позивачки щодо виплати соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по
09.07.2007 рік задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального права, що діяли у зазначений період.
Керуючись ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, - за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Суворовського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня отримання постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: