ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконними дій посадових осіб, стягнення сум,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 12.03.2007 року звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з адміністративним позовом в якому просить визнати незаконними дії посадових осіб управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в частині невиплати по кінцевому розрахунку частини преміювання, матеріальної допомоги за 2000-2002 роки та частини одноразової допомоги в розмірі 50% за кожний прослужений рік. Стягнути на його користь 1 077,54 гривень частини преміювання за 200-2002 роки, 4 577,78 гривень частини одноразової допомоги при звільненні та 250,00 гривень за надання правової допомоги, а всього 6 753,05 гривень.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року адміністративний позов залишено без задоволення за безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанціїОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, зокрема ст..2, 3 Указу Президента України №926/96 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників ОВС», ст..10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», п.п.3,4; 14; 23; 25; 114 Інструкції про порядок застосування нормативних актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №149 від 10.09.1999 року. Також зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і зібраним у справі доказам.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач оспорює неналежне на його думку виконання постанови Галицького районного суду Львова від 26.06. 2006 року /а.с.9-13/. Із змісту цієї постанови вбачається, що судом вирішено спір між сторонами у порядку КАС України, стягнуто з відповідача суму матеріальної допомоги за 2000-2002 роки, суму надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань за період з 1 січня по 31 грудня 2092 року, суму доплати від суми пенсії, частину одноразової допомоги при звільненні, суму грошової компенсації за продовольчі пайки з 1 квітня 2000 року по 29.03.2002 року, що з врахуванням стягнення витрат на правову допомогу становило 8 074,23 гривень /а.с.12/. Цим же рішенням покладено обов'язок на службових осіб управління підготувати наказ про встановлення з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2002 року преміювання в розмірі 33,3% та провести їх виплату. Вказане рішення виконувалось у примусовому порядку, стягнення на користь ОСОБА_1. проведено шляхом списання коштів з рахунку відповідача. Рішення вважається виконаним, всі види додаткового грошового забезпечення виплачено.

Про такі ж види грошового забезпечення за аналогічні періоди мова іде у даному позові. Позивач лише не погоджується з розміром виплат з виконання цієї постанови у примусовому порядку. Ствердив, що дійсно після отримання певних сум з виконання постанови писав заяву у виконавчу службу 27.02.2007 року з проханням закінчити виконавче провадження /а.с.70/. Однак у подальшому переконався у неправильності нарахувань, розмір яких проводився Личаківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області, однак до такого претензій немає.

Вважає, що оскільки на відповідача покладено обов'язок по виконанню рішення, то останній зобов'язаний був перевірити правильність нарахувань.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

ОСОБА_1. фактично оспорюється правильність обрахунку сум належних до виплати у процесі примусового виконання судового рішення, однак це не може стосуватись відповідача в даному випадку. Оскільки позивач категорично наполягає на вимогах саме до ГУМВСУ у Львівській області, то суд не вправі виходити за межі позову.  Вимоги про незаконність дій, до зазначеного ОСОБА_1. відповідача є безпідставні. Обрахунок таких відповідачем не проводився і це визнав позивач, гроші стягнуто з рахунку відповідача на підставі прийнятого до уваги розрахунку виконавчою службою. Наведені вище обставини підтверджуються матеріалами виконавчих проваджень. Дії виконавчої служби та винесені постанови позивачем не оскаржувались. Тому суд вважає, що правових підстав для задоволення позову немає.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції зроблений правильний висновок у справі, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року у справі №2-а-292/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Ухала у повному обсязі складена 06.07.2009 року.