ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргуОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2008 року у справі за адміністративними позовамиОСОБА_2,ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа  ОСОБА_3 про визнання розпорядження недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2006 року ОСОБА_2., а пізніше - 23.07.2007 року ОСОБА_1 звернулися з адміністративними позовами, які 10.10.2008 року об'єднані в одне провадження, до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №564 від 25 червня 1998 року «Про експлуатацію літньої кухні з прибудованою верандою до будинку №АДРЕСА_1

В обгрунтування позовної заяви посилається на те, що вищевказаним розпорядженням ОСОБА_3. було дозволено експлуатувати літню кухню розміром 4.40м.х10,40м. з прибудованою верандою розміром 1,60м.х2,55м. до будинку в дворі будинковолодіння по вул..Старознесенській, 82.

Вважають вказане розпорядження не законним, оскільки воно прийнято без їх згоди, як співвласників 3/4 будинковолодіння. Літня кухня будувалася бувшими співвласниками - їх спадкодавцями, була самочинним будівництвом і на час смерті спадкодавців жодним спадкоємцем не успадкована. Тому вона ніколи ОСОБА_3., яка успадкувала 1/8 будинковолодіння не належала і нею не будувалася.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1. оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова не відповідає нормам матеріального права, так як порушує право приватної власності позивачів-співвласників будинковолодіння. Також вважає, що на їх вимоги позовна давність не поширюється відповідно до п.4 ст.268 ЦК України.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину (а.с.6), копії реєстраційного розпорядження (а.с.108), копії свідоцтва про право на спадщину по закону (а.с.121) будинковолодіння №АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_2 - 1/8 частина, ОСОБА_1 - 3/4 частини та ОСОБА_3. - 1/8 частина. На час оформлення спадщини спірна літня кухня з прибудованою верандою існувала як самочинне будівництво і у спадкове майно не включалася. Про оскаржуване розпорядження позивачам стало відомо 22.04.2004 року при дачі пояснень в прокуратурі по їх зверненню.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі.

Відповідно до ст.203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження закривається, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При вирішенні питання за правилами якого судочинства підлягає розгляду та вирішенню певний спір, необхідно врахувати його суб'єктний склад та предмет заявленого позову. Під предметом позову слід розуміти певну вимогу матеріально-правововго характеру.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачі мають вимоги до третьої особи щодо належності літньої кухні з прибудованою верандою, тобто частини спадкового майна. Такі вимоги не відносяться до публічно - правових, а є цивільно-правовими, тому захист таких прав проводиться відповідно до ЦПК України, а оскаржуване розпорядження підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами при розгляді цивільно-правового спору.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтеерсів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.4, 203 ч.1, 205 п.4, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2008 року у справі №2а-2332/08 скасувати і провадження у справі за адміністративними позовамиОСОБА_2,ОСОБА_1 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.