№ 2-2841\2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2008 року. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
в складі: головуючого судді Буднікової Н.П., при секретарі Коваленко Т.В.,
-за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у М. Бердянську Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, який уточнила у червні 2008 року, та підтримала у судових засіданнях про захист прав споживачів, посилаючись на те, що нею 17.09.2007 року в магазині „Лавінс" у відділі ЧП ОСОБА_2. були придбані жіночі джинсові брюки неналежної якості, просила суд стягнути з відповідача матеріальний збиток 105 грн. або зобов'язати обміняти на аналогічний товар, та стягнути моральну шкоду у розмірі 500 грн. /а.с. 2-3, 33-34/
Відповідач ЧП ОСОБА_2 позов не визнала, категорично заперечувала, що 17.09.2007 року нею були продані позивачу ОСОБА_1 жіночі джинсові брюки, вказувала, що взагалі у неї такого товару не було і не має.
Вислухав позивача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку
істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця,
виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за
необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у
строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових
для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар
грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа
наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до ст. 11 цього Закону під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
Як видно з пояснень позивача ОСОБА_1 17.09.2008 року у магазині „Лавінс" приватного підприємця ОСОБА_2, вона придбала для своєї дочки ОСОБА_3 жіночі джинсові брюки 31 розміру. Після покупки ОСОБА_3 вдягла їх три рази, після чого вони почали протиратися. Джинси коштували 110 грн., однак за дисконтною карткою позивач сплатила за них 105 грн. Вказувала, що раніше часто купляла одяг у ЧП ОСОБА_2., однак претензій не було. Вважає, що тканина джинсових брюк бракована і тому вони розлізлися. Приблизно через два тижні чи менше після покупки ОСОБА_1 принесла брюки до магазину „Лавінс", однак ОСОБА_2. не було. Продавець сказала, що ОСОБА_2 буде через день. Після чого позивач залишила брюки продавцю, та домовилася, що прийде коли буде на місці ОСОБА_2 Однак при зустрічі з ОСОБА_2 вона запропонувала відповідачу повернути вартість покупки чи обміняти на аналогічний товар. ОСОБА_2 відмовилася. Крім того відмовилася підписати заяву позивача від 08.10.2007 року про повернення сплачених коштів за брюки-105 грн. та розірвала заяву. Отримавши від ОСОБА_2 відмову, позивач 09.10.2008 року звернулася до відділу захисту прав споживачів виконавчого комітету Бердянської міської ради з проханням надання допомоги в вирішенні ситуації. 10.10.2007 року, приватний підприємець ОСОБА_2 надала письмові пояснення першому заступнику міського голови ОСОБА_4, в яких зазначила, що не продавала позивачу джинсові брюки бо у позивача немає розрахункового чеку на підтвердження покупки. До цього ніяких чеків у магазині „Лавінс" позивачу не надавали. Вказувала, що факт покупки саме у ЧП ОСОБА_2 можуть підтвердити свідки ОСОБА_3, ОСОБА_5. Суду пояснила, що оскільки у магазини „Лавінс" їй не сказали ні точного ім"я, по-батькові ОСОБА_2, ні її домашньої адреси, вона у першій позовній заяві неправильно вказала ім"я, по-батькові відповідача. Посилаючись на ст. ст. 8, 22 Закону України „Про захист прав споживачів" просила стягнути з відповідача ЧП ОСОБА_2. вартість джинсових брюк 105 грн, які готова повернути відповідачу, та стягнуті моральну шкоду у розмірі 500 грн., яка виразилася у приниженнях під час неодноразових звернень до ОСОБА_2, відділу захисту прав споживачів, а тепер і до суду. Крім того, коли брюки протерлися, дочка ОСОБА_3 дуже засмутилася, а у позивача не було іншої можливості придбати джинсові брюки.
Вищевикладені обставини частково підтверджуються заявою ОСОБА_1 до директора магазину „Лавінс" від 08.10.2008 року, заявою ОСОБА_1 до першого заступника міського голови ОСОБА_4. від 09.10.2008 року, поясненнями ЧП
ОСОБА_2. від 10.10.2007 року, відповіддю в.о. першого заступника міського голови ОСОБА_6 від 12.10.2008 року /а.с. 5-8/.
Відповідач ОСОБА_7 позов не визнала. Пояснила, що вона є приватним-підприємцем-фізичною особою, здійснює реалізацію жіночого одягу у відділі магазину „Лавінс", що розташований по пр.Праці, 31 -е у М. Бердянську. При цьому здійснює діяльність на єдиному податку, реєстратор розрахункових операції не використовує. Вказувала, що вперше побачила позивача ОСОБА_1, коли та показала їй вже протерті джинсові брюки. У магазині працює більше двох років, однак претензій до її товару ніколи не було. Крім того, при продажу товару завжди видає покупцю розрахунковий документ. Для полегшення обліку проданого товару вона веде зошит обліку, з якої вбачається, що 17.09.2007 року джинсові брюки вартістю 105 грн. не продавалися. Як їй відомо, позивач ОСОБА_1 працює в відділі жіночого одягу торговельного центру „Башні". Припускає, що ці брюки були куплені позивачем саме у цьому відділу.
Допитана у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3, дочка позивача ОСОБА_1, пояснила, що 17.09.2007 року вона з подружкою ОСОБА_8 гуляли по місту. Вона зателефонувала матері, з якою зустрілася біля торговельного центу „Башні". Після цього сказала матері, що хоче придбати джинсові брюки. У позивача ОСОБА_1 грошей не було. Однак вони зустріли друга батька, який помер декілька місяців назад. ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 105 грн. для придбання джинсів, він був присутнім при розрахунку з продавцем. Джинси вона вдягла три рази, після чого вона протерлися.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5. пояснив, що дійсно 17.09.2007 року він раптово на вулиці зустрів позивача ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, з розмови дізнався, що ОСОБА_3 хоче придбати джинсові брюки, однак у них не вистачало 100 грн. Тоді вони зайшли у магазин „Лавінс", після декількох примірок ОСОБА_3 обрала джинсові брюки темно-синього кольору. Він дав 100 грн. на покупку брюк на честь померлого батька ОСОБА_3, з яким дружив. Вказував, що коли куплялися джинсові брюки він спілкувався з жінкою, яка присутня у судовому засіданні, тобто продані вони були ОСОБА_2 Зі слів позивача ОСОБА_1 він знає, що ОСОБА_3 вдягла джинсові брюки три рази, після чого вони протерлися.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що працює продавцем у магазині „Лавінс" у відділі ЧП ОСОБА_2. приблизно два роки. Безпосередньо продаж товару здійснює вона та ОСОБА_2 17.09.2007 року вона не працювала, був вихідний. Пояснила, що вперше побачила ОСОБА_1 коли вона приходила вже з пошкодженими джинсами. Чи були у відділі ОСОБА_2. у продажу такі джинсові брюки, вона не пам'ятає, оскільки у відділу біля двадцяти видів джинсових брюк. Підтвердила, що для обліку проданого товару ведеться журнал, у якому вказується найменування товару, сума, знижка, якщо є. Вказувала, що до інциденту, позивача ОСОБА_1 вона ніколи не бачила, однак знає, що вона працює у ТЦ „Башні". На вимогу клієнта вони завжди видають копію чеку.
Досліджений у судовому засіданні зошит обліку товару ЧП ОСОБА_2. свідчить про те, що 17.09.2007 року почерком ОСОБА_2. є записи, про.
реалізацію товару, що підтверджує і сама ОСОБА_2 і продавець ОСОБА_10, однак саме на суму 105 грн. записів немає.
Суд дає належну оцінку поясненням допитаного свідка ОСОБА_11, яка підтвердила, що позивач ОСОБА_1 працює у відділі жіночого одягу ТЦ „Башні", у якому продаються блузи, джинси тощо.
Згідно ч.1 ст. П ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь.
Згідно ч.ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Під час судового розгляду не добуті об'єктивні доказі, які підтверджували факт купівлі 17.09.2007 року джинсових брюк позивачем ОСОБА_1 у відділі ЧП ОСОБА_2., факт продажу джинсових брюк самою ОСОБА_2
Суд дає належну оцінку поясненням свідків неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_5, оскільки вони є близькими до позивача ОСОБА_3 людьми та можуть бути заінтересовані у задоволенні позовних вимог, або можуть добросовісно помилятися щодо обставин справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_12 не обгрунтовні та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 11, 60, 208-210, 212-218 ЦПК України, ст. 8, 22 Закону України „Про захист прав споживачів", суд
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.