ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські цінні папери» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ «Львівські цінні папери» 22.11.2007 року звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0000532351/1 від 08.10.2007 року, яким ТзОВ «Львівські цінні папери» визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 43332.60 грн. у т.ч. 32173,00 грн. - основного платежу та 11159,60 грн. - штрафних санкцій; №0000692351/0 від 08.10.2007 року., яким ТзОВ «Львівські цінні папери» визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7089,40 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В позовній заяві покликається на те, що податковим органом зроблено незаконний висновок відносно невключення до складу валових доходів в 1 кварталі 2007 року кредиторської заборгованості на суму 65692,00 грн. (відображена в бухгалтерському обліку в журналі-ордері і відомості по рах.38), щодо якої минув термін позовної давності, оскільки на вказаному рахунку ведеться облік резерву за сумнівною дебіторською заборгованістю. Щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000692351/0 від 08.10.2007 року про несплату штрафу за виправлення помилки - віднесення суми ПДВ (17300 грн.) за придбаний легковий автомобіль в 2 кварталі 2005 року до складу валових витрат, то вони діяли правомірно згідно Закону України «Про додану вартість».

Постановою господарського суду Львівської області від 29 січня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000692351/0 та №0000532351/1 від 08.10.2007 року.

Прийняте рішення мотивоване тим, що на вказаному рахунку вівся облік дебіторської заборгованості, а не кредиторської, скориговані валові витрати на суму 63000 грн. в 1 кварталі 2005 року підтверджені документами справи і включення до валових витрат суми ПДВ за придбаний автомобіль проведено правомірно згідно п.п.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2008 року скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Львівські цінні папери».

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте господарським судом із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Вважають, що у позивача в 1 кварталі 2004 року виникла кредиторська заборгованість на суму 65692,00 грн. щодо якої минув термін позовної давності, а відтак вона трансформувалася в безповоротну фінансову допомогу і підлягає включенню до складу валових доходів ( згідно зі ст.257 ЦК України, пп.1.22.2 в.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями). Позивачем в І кварталі 2007 року в порушення п.п.4.1.6, п.4.1, ст.4 вищевказаного Закону не включено в валові доходи суми простроченої кредиторської заборгованості.

В 2 кварталі 2005 року при придбанні автомобіля "Шкода - Феліція" включено до складу валових витрат суму податку на додану вартість (17300,00 грн.) сплачену при придбанні легкового автомобіля, який ввійшов до складу основних фондів підприємства, що є порушенням пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону. В 3 кварталі 2005 року ТзОВ "Львівські цінні папери" включило до складу валового доходу (рядок декларації 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» суму податку на додану вартість (17300 грн.)..

Крім того, ТзОВ «Львівські цінні папери» в 1 кварталі 2005 року включено до складу скоригованих валових витрат суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів на суму 63000 грн., які не підтверджені документально (порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апелянта не визнав та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив такі задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000532351/1 та №0000692351/0 від 08.10.2007 року, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки  за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року №1591/22-0/20770421 від 17.07.2007 року, в якому зафіксовано порушення позивачем занижено податок на прибуток: в І кварталі 2007 року на суму 16423,00 грн. в порушення п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та у І кварталі 2005 року на суму 15750,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на кредиторську заборгованість на суму 65692,00 грн. (відображена в бухгалтерському обліку в журналі-ордері і відомості по рах.38), щодо якої минув термін позовної давності, яка не була включена до складу валових доходів в 1 кварталі 2007 року. Підставою для включення вартості цінних паперів, придбаних у громадян ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на суму 65550,00 грн. до складу резерву сумнівних боргів слугували наступні документи:  лист №653 від 22.10.1997 року від ЗАТ «Депозитарно-клірингова компанія «Український реєстратор» яким позивача було повідомлено про неможливість реєстрації придбаних акцій через те, що вказані громадяни не є зареєстрованими особами (не є власниками акцій); лист-повідомлення Галицького РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області №67/3609 від 11.03.1998 року про порушення кримінальної справи №141-3609 за фактом шахрайства відносно позивача та призупинення розслідування вказаної кримінальної справи до встановлення особи, яка скоїла злочин, оскільки особу злочинця не встановлено по даний час. Сюди ж входив залишок заборгованості ТзОВ «Тік ЛТД» перед позивачем в сумі 142 грн.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно взято до уваги, що всупереч нормам п.п.1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом неправильно визначено таку суму заборгованості як «безнадійну», а отже таку що визнається безповоротною фінансовою допомогою та повинна включатись до складу валових доходів платника на підставі п.п.4.1.6 названого Закону, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку,встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну України №291 від 30.11.1999 року (із змінами та доповненнями):

«На рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення".

Проте відповідно до абз.4 п.1.22.1 зазначеного Закону, на який посилається відповідач, йдеться про кредиторську заборгованість: «сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності».

В бухгалтерському обліку на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" позивачем відображено дебіторську заборгованість.

Тому покликання апелянта про необхідність включення вказаної суми до валового доходу з посиланням на п.п.1.22.1 Закону 283/97, визначаючи її, як є безповоротною фінансовою допомогою не заслуговують на увагу.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА №327 від 10.08.2005 року за кожним відображенням в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, а у разі відсутності первинних документів або не надання їх для перевірки, зазначити перелік цих документів та пояснення посадових осіб щодо відсутності документів (п.п.2.3.2 Порядку).

Тому, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо відсутності документів підтверджуючих коригування валових витрат в 1 кварталі 2005 року на суму 63000 грн. шляхом самостійного виправлення помилок, так як це спростовується наданими суду всіх первинних документів, які при попередніх перевірках не були взяті до уваги перевіряючи ми (т.2).

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000532351/1 від 08.10.2007 року є безпідставне.

Що стосується визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000692351/0 від 08 жовтня 2007 року, колегія суддів відзначає, що воно було прийняте за порушення позивачем вимог п.17.2 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як самостійно не обчислено та не сплачено суми штрафу за виправлення помилки, оскільки позивачем суму ПДВ (17300,00 грн.) за придбаний легковий автомобіль в 2-му кварталі 2005 року віднесено до складу валових витрат, а в 3-му кварталі 2005 року включено до складу валового доходу в якості самостійно виявленої помилки (рядок 02.2 Декларації про прибуток за 3-й квартал 2005 року).

Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Отже, згідно з пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) під час придбання легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, але цього не можна робити згідно з пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 07.06.2006 р. N6482/5/16-1516 зазначено, що за такими операціями сума податку на додану вартість не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.

Підпунктом 4,4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому за правилами пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат за операціями, пов'язаними з придбанням легкового автомобіля, мав застосувати положення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Враховуючи відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за операціями з придбання легкових автомобілів, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 29 січня 2008 року у справі №3/352А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Ухала у повному обсязі складена 10.07.2009 року.