ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2007 р. | Справа № 14/5-49 |
10 год. 00 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом Державного підприємства "Мишковицький спиртзавод" вул. Січових Стрільців, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль
про з урахуванням змін позовних вимог, скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2006р. №0000222306/0 та від 02.02.2007р. №0000022306/0.
За участю представників сторін:
позивача: Криль М.П., довіреність №281 від 16.08.06р.,
Молень Р.Б., довіреність №52 від 07.02.07р.,
відповідача: Мулик П.М., довіреність №41, від 04.01.07р.
Суть справи:
Державне підприємство "Мишковицький спиртзавод", с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль про з урахуванням змін позовних вимог, скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2006р. №0000222306/0 та від 02.02.2007р. №0000022306/0.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірні акти ненормативного характеру прийняті з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване тим, що викладені в акті перевірки та оспорюваних податкових повідомленнях - рішеннях висновки не відповідають приписам Закону України “Про податок на додану вартість” та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ДП "Мишковицький спиртовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, посадовими особами контролюючого органу 20.11.2006р. складено акт за №18926/23-623/00375154. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: вересень місяць 2006 року.
Крім того, посадовими особами проведена виїзна позапланова перевірка ДП "Мишковицький спиртовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень місяць 2006 року, результат якої оформлений актом №551/23-623/00375154 від 18.01.2007р.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон ) внаслідок чого ним завищено за вересень місяць 2006 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 98059 грн., а за результатами перевірки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 115081 грн.; завищено за жовтень місяць 2006 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 39659 грн., а за результатами перевірки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 0 грн.
Зважаючи на наведені обставини, 24.11.2006р. та 02.02.2007р. контролюючим органом відповідно до підпунктів "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, п.9 ч.6 ст.11 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000222306/0/80649 зменшено бюджетне відшкодування на суму 98059 грн.; згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000022306/0/7682 зменшено бюджетне відшкодування на суму 25586 грн.
Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Зважаючи на наведені приписи Закону у графі 23 декларації з ПДВ за вересень 2006 року платником податку відображено дані декларації за попередній звітний період - 213140 грн. та визначено суму бюджетного відшкодування, що підлягає перерахуванню на рахунок платника у банку у розмірі 213140 грн. (рядки 25, 25.1 декларації за вересень 2006 року).
Крім того, у рядку 21 декларації за вересень 2006 року державним підприємством відображено від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання поточного звітного періоду та сумою податкового кредиту в розмірі 25586 грн., а відтак згідно із декларацією за жовтень 2006 року наведені вище суми визначені як бюджетне відшкодування, що підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок платника податків.
Досліджуючи достовірність нарахування вказаних сум, посадовими особами контролюючого органу (акт від 20.11.2006 року та акт від 18.01.2007 року) констатовано завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за спірні періоди, яке виникло внаслідок порушення державним підприємством законодавства з питань оподаткування при відображенні у податковому обліку його фінансового - господарський операцій із контрагентами:
- ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім";
- ТОВ "Укренерго".
1. За даними акту перевірки від 20.11.2006 року та наявних у справі первинних документів, які досліджувались посадовими особами ДПС слідує, що:
- на виконання умов договору від 20.02.2006 року №20/02/06 контрагентом позивача реалізовано останньому товар у кількості, за ціною та на умовах, що визначені у специфікаціях, які згідно із п.2.1-2.2 правочину є його невід'ємними частинами (копії договору та специфікацій у матеріалах справи).
- за результатами здійснених поставок ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім" виписав податкові накладні, копії яких є у матеріалах справи;
- оплата за отримані товарно - матеріальні цінності своєму контрагенту проведена державним підприємством в повному обсязі по безготівковому розрахунку згідно із платіжними дорученнями копії який є в матеріалах справи;
- факт придбання ТМЦ позивачем відображено у книзі придбання товарів (робіт, послуг) у відповідному звітному періоді; сума ПДВ сплачена позивачем своєму постачальнику віднесена до складу податкового кредиту за вересень 2006 року.
- транспортування ТМЦ із пункту завантаження (Хмельницька область) до пункту призначення (Тернопільська область) здійснена фізичними особами (сторінка 11 акту перевірки від 20.11.2006 року) за рахунок Покупця (умови погоджені сторонами у Специфікаціях).
Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону). На виконання викладених вище обов'язків продавець ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім" надав покупцю - позивачу у справі податкові накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити перелічені у наведених вище нормах Закону.
Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім" вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих у деклараціях сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.
В акті перевірки на підставі аналізу даних інформаційної довідки від 02.11.2006 року №33024/7/23-3 (копія в матеріалах справи) посадовими особами ДПІ зазначено, що платник податків, - ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім" декларував незначні показники сум податку, що підлягають сплаті до бюджету. В той же час ототожнення в акті перевірки податкового зобов'язання (п.7.3 ст. 7 Закону) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням цього Закону не відповідає. Крім того, суд зважає на довідку ДПІ у м.Хмельницьку від 14.12.2006 року (копія у справі) із тексту якої слідує, що ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім" не має заборгованості із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
При цьому, суд констатує, що контролюючим органом залишені поза увагою інші відомості стосовно контрагента позивача, - ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім", що безпосередньо стосуються спірних правовідносин, а саме :
- статус - постійне діюче протягом 12 місяців підприємство;
- дата реєстрації платником ПДВ - 30.08.2005 року;
- загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2006 року, - 986 000 грн., в тому числі за операціями із державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" - 86109, 21 грн.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету, оскільки статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення державним підприємством п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону за результатами його взаємовідносин із ТОВ "Зерноторгівельна компанія " Подільський круп'яний дім".
2.Проведеними контролюючим органом перевірками встановлено, що ТОВ „Укренерго" реалізувало ДП "Мишковицький спиртовий завод" - промисловому споживачу, який є платником податку на додану вартість 250 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 141639,75 грн., з яких 28327,95 грн. - сума ПДВ, про що свідчить податкова накладна № 53 від 30.09.06 р.
При реалізації природного газу позивачу ТОВ „Укренерго", на переконання державної податкової інспекції безпідставно збільшив його вартість на суму ПДВ за ставкою 20% - 28327,95 грн., що, в свою чергу, дало змогу ДП "Мишковицький спиртовий завод" включити до податкового кредиту вказану суму податку на додану вартість на підставі накладної № 53 від 30.09.06 р., в порушення пп. 7.2.1, п.7.2, ст.7 Закону №168/97-ВР.
Вказані висновки посадових осіб контролюючого органу ґрунтуються на положеннях ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", якою операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування“ передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. В свою чергу, згідно до п.20 статті 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України являється законом, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду, а не законом з питань оподаткування, як помилково вважає відповідач.
Крім того, пунктом 11.2 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість“ передбачено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд враховує також положення п.11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", якими визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.
Відповідно із п.6.1 статті 6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону (згідно із п.3.1.1 статті 3 Закону спірні операції віднесені до числа тих, що являються об'єктом оподаткування), за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом (до числа тих що звільнені від оподаткування чи тих що оподатковуються за нульовою ставкою фінансово - господарські операції між державним підприємством та ТОВ "Укренерго" Законом не віднесені) оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
При цьому суд бере до уваги, що згідно із даними довідки від 15 .11.2006 року №1029 та листа від 19.11.2006 року №66 (копії в матеріалах справи) природний газ ТОВ "Укренерго" отриманий від вітчизняної газотрейдерної компанії по ставці оподаткування податком на додану вартість 20 відсотків; суми податку були перераховані постачальнику у складі ціни придбання; за наслідками виконання договору від 16.11.2005 року №1-т-06 суми податку на додану вартість ТОВ "Укренерго" згідно із податковою накладною № 53 від 30.09.2006 року відображені в реєстрі продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року.
Таким чином, доводи контролюючого органу з приводу того що позивач завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість за фінансово - господарськими операціями із ТОВ Укренерго" на положеннях законодавства з питань оподаткування не ґрунтуються.
При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.11.2006 року №0000222306/0 та від 02.02.2007 року № 0000022306/0
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Мишковицький спиртзавод" (вул.Січових Стрільців,1, с.Мишковичі, Тернопільський район, р/р 260073590 в ТОД АППБ "Аваль" м. Тернопіль, МФО 338501, код 0375154) - 170 (сто сімдесят) грн. сплаченого судового збору.
4. Видати виконавчий лист за заявою ДП "Мишковицький спиртзавод".
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 16.04.2007р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя