Справа № 466/8378/12 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/5614/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретар: Симець В.І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, про зобов'язання до вчинення дій,

встановила:

ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 липня 2016 року постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_4 понесені ними у справі судові витрати, в загальній сумі 3 776 грн. - порівну в користь кожного по 1 888 грн.

Ухвалу суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити позивачам в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат.

Заявник посилається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивачі сплатили вартість правової допомоги представнику, відшкодування якої не передбачено чинним ЦПК України. Заявник вказує, що в даному випадку громадянин ОСОБА_7 є виключно представником сторони позивача на підставі довіреності, а згідно чинного законодавства не передбачається такий вид витрат, як витрати за представництво в суді, пов'язуючи представника з учасником цивільного процесу. В розумінні статті 89 ЦПК України позивачі не понесли витрати на правову допомогу, тому стягнення таких витрат суперечить чинному ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

В жовтні 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про зобов'язання до вчинення дій ОСОБА_2

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року прийнято відмову позивачів від позову, у зв'язку із добровільним виконанням відповідачем позовних вимог після пред'явлення позову, провадження у справі закрито. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_4 понесені ними у справі судові витрати, в загальній сумі 2 884 грн. 31 коп. - порівну в користь кожного по 1 442 грн. 15 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2015 року виправлено описку в ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року та викладено третій абзац резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_4 понесені ними у справі судові витрати, в загальній сумі 3 884 грн. 31 коп. (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 31 коп.) - порівну в користь кожного (ОСОБА_6, ОСОБА_4) по 1 942 грн. 15 коп.».

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року в частині вирішення судових витрат та ухвалу цього ж суду від 13 травня 2015 року про виправлення описки скасовано і це питання було передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Оскаржуваною ухвалою, на основі прийнятих до уваги суду представлених в судовому засіданні позивачами детальних розрахунків витрат на правову допомогу, суд стягнув всі понесені ними у справі витрати з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи позивачами понесено витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп. за подання позову, що стверджується квитанцією № 2567_46.1 від 16 жовтня 2012 року (а.с.48 т.1).

14 листопада 2012 року, керуючись ст.ст. 27, 131-135 ЦПК України позивачі подали клопотання про забезпечення доказів.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, до клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

В матеріалах справи міститься на підтвердження доказу сплати судового збору на суму 107 грн. 30 коп., квитанція № 39 від 13 листопада 2012 року (а.с.86 т.1).

21 березня 2013 року позивачі подали до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог з квитанцією № ПН2197 від 13 березня 2013 року про сплату судового збору в сумі 344 грн. 11 коп. (а.с.152 т.1).

Однак, відповідно до Закону України «Про судовий збір», зі змінами і доповненнями станом на 13 березня 2013 року, ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру становила в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 року було встановлено в сумі 1 147 грн. Відтак, оплата повинна була бути проведена в розмірі 114 грн.70 коп.

Тому, ухвалу районного суду в частині стягнення судового збору за подання до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог в розмірі 344 грн. 11 коп. необхідно змінити, зменшивши суму стягнення до розміру в сумі 114 грн. 70 коп.

У березні 2015 року позивачі понесли витрати за публікацію в газеті «Львівська пошта» оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання на 3 квітня 2015 року. Так, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 9 від 16 березня 2015 року ТзОВ «Професійна ліга» такі витрати становили 100 грн. (а.с.38-39, газета «Львівська пошта», т.2).

Крім того, позивачами понесено витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп. Детальні розрахунки таких витрат були представлені суду і вірно взяті ним до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2012 року у м. Львові між адвокатом ОСОБА_5 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2016 від 08.09.2012 р.) та ОСОБА_6Г і ОСОБА_4 було укладено Договір про надання правової допомоги № 02/12/12. Згідно п.3.1 за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар в сумі 3 000 (три тисячі) гривень (а.с.148 т.1).

Згідно Додатку № 1 від 18.02.1013 року до Договору про надання правової допомоги № 02/12/12 від 11.12.2012 року, сторони домовилися замінити сторону в Договорі, а саме, адвоката ОСОБА_5 на Адвокатське бюро «Миколи Котька» (а.с. 149 на звороті та а.с.234 т.1).

Відповідно до Додатків до Договору змінювався термін дії договору. Згідно Додатку № 4 від 31.12.2014 року до Договору про надання правової допомоги № 02/12/12 від 11.12.2012 року цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2015 року, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань (а.с.36 т.2).

Так, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-УІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між сторонами та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витратна правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-УІ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій позасудовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поданої Довідки про орієнтовний час, потрачений адвокатом ОСОБА_5 на надання правової допомоги поза судовими засіданнями - такий час становить 14 годин 15 хвилин (а.с.172 т.2).

Згідно Розрахунку витрат на правову допомогу адвоката ОСОБА_5 за участь у судових засіданнях - сума відшкодування становить 822 грн. 25 коп., а поза судовими засіданнями - 6 679 грн. 90 коп. (а.с.169 т. 2). Ці розрахунки не суперечать матеріалам справи та наданій правовій допомозі адвокатом, а відтак вірно взяті до уваги судом.

Відповідно позивачами було оплачено частинами обумовлену в Договорі суму за надання правової допомоги. 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. було оплачено 21.12.2012 р. квитанція № ПН1055 (а.с.46 т.2) та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - 08.04.2014 р. згідно виписки /особового рахунку за 19.03.2014р. відділення № 5 ПУМБ у м. Львові (а.с.258 т.2). Дану суму було стягнуто судом, і ця сума не перевищує розмір стягнення, який був можливий для стягнення згідно розрахунків, поданих адвокатом ОСОБА_5

Отже, судові витрати, що складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, документально підтверджені та доведені позивачами. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволенні їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви представника позивачів - ОСОБА_5 у зв'язку з добровільним виконанням позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, що підтверджується матеріалами справи, такі просили присудити стягнення з відповідача всіх понесених позивачами витрат в порядку ст. 89 ЦПК України (а.с.40). Ці твердження не спростовані відповідачем.

За змістом ч. 3 ст. 89 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Однак зазначеного відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Що стосується посилання апелянта на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивачі сплатили вартість правової допомоги представнику, відшкодування якої не передбачено чинним ЦПК України, то колегія не погоджується з такими доводами з наступних підстав.

В даному випадку адвокат ОСОБА_7 уклав з позивачами договір про надання правової допомоги. За цим договором ОСОБА_5 як адвокат надавав правову допомогу, яка полягала у представництві інтересів позивачів у суді, складанні, підписанні та поданні заяв, скарг, клопотань та інших документів, надання пояснень, виступах в дебатах.

Адвокат може бути представником у суді сторони і одночасно надавати правову допомогу і це не суперечить вимогам ЦПК України.

На користь цієї позиції свідчить і рішення Конституційного Суду України № 23-п/2009 від 30 вересня 2009 р. у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), у якому було дане офіційне тлумачення поняття «правова допомога», яка є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом і формами і може включати консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Держава гарантує можливість вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі та формах, як вона того потребує. Це право, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежено (п. 3.2 мотивувальної частини рішення).

Колегія суддів вважає, що така правова допомога у формі представництва, яку надавав адвокат ОСОБА_5, є підставою для відшкодування витрат, які понесли на таку позивачі, оскільки в противному випадку у судочинстві судове представництво опинилось би поза межами правової допомоги. А перешкод для того, щоб стягувати витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, який бере участь у статусі представника, ст. 84 ЦПК України не містить.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

З урахуванням викладеного та того, що судом при розрахунку як загальної суми судових витрат так і при визначені розміру судових витрат, які повинні були сплатити позивачі, було невірно таку обраховано, відтак, ухвала суду в цій частині підлягає до зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 3 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, п. 5 ч. 1 ст. 314, ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 липня 2016 року змінити.

Резолютивну частину викласти в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9, ОСОБА_4 понесені ними у справі судові витрати, в загальній сумі 3 536 грн. (три тисячі п'ятсот тридцять шість грн.) грн. 60 коп. - порівну в користь кожного (ОСОБА_6, ОСОБА_4) по 1 768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн.) грн. 30 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.