Справа № 367/2760/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Чернов Д. Є.

при секретарі Чамор Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №2614/0708/88-007 (далі - Кредитний договір).

В забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №2614/0708/88-007-Р-1 (далі - Договір поруки). Також, в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 19744 (далі - Іпотечний договір). Вважає, що Кредитний договір укладено з порушенням чинного законодавства.

В зв'язку з вище викладеним, просив визнати недійсним Договір кредиту №2614/0708/88-007 від 28.07.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1; визнати недійсним Договір поруки №2614/0708/88-007-Р-1 від 28.07.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати недійсним Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 19744 від 28.07.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлена. В матеріалах справи міститься клопотання, згідно якого просить справу розглянути за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов визнали, не заперечували проти його задоволення.

Відповідач ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явилися, про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, надіслали заперечення, просили відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №2614/0708/88-007.

В забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №2614/0708/88-007-Р-1. Також, в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 19744.

За своєю правовою природою кредитний договір консенсуальний, двосторонній та є видом родового договору займу, який є реальним, одностороннім. У разі укладення реального кредитного договору, конструкція якого визначена у ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 1046 ЦК України, необхідні дії Банку по передачі грошових коштів позичальнику, завжди у часі слідують за діями, що звершують консенсуальну частину договору (зокрема мається на увазі домовленість з усіх істотних умов). Тому саме вчинення Банком правочину відповідно узгоджених умов консенсуального договору по перерахуванню коштів Позичальнику створює право у Банку на повернення кредиту та можливості отримання винагороди за його використання. Крім того, відповідно вимог ч.1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1046 Банк зобов'язаний перерахувати саме такі грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, які узгоджені у консенсуальному кредитному договорі, а ні зовсім інші. Позичальник зобов'язаний повернути саме такі грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, які він отримав, а не зовсім інші.

Таку саму правову позицію роз'яснює ВСУ у пунктах 7 і 8 постанови пленуму № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у яких звертає увагу, що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним; що у разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК); що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину, тому що не може бути визнаний недійсним правочин, який ще не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати саме момент вчинення правочину та звернути увагу, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Верховний Суд України також вказав на те, що відповідно до ст. 16 ЦК одним зі способів захисту порушеного права, визначеним спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини, є визнання правочину недійсним. Разом з цим, вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, тому суди повинні відмовляти в позові з такою вимогою (ухвала колегії суддів Верховного Суду України від 6 липня 2011 року у справі N 6-28595св09).

Кредитний договір консенсуальний та його укладення відбувається у два моменти, а саме: укладення консенсуальної конструкції кредитного договору у момент його підписання та укладення конструкції реального кредитного договору у момент його виконання Банком відповідно узгоджених умов консенсуального договору, який створює право у Банку на повернення кредиту та можливості отримання винагороди за його використання.

Стаття 13 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 526 даного Кодексу вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння зміна умов зобов'язання не допускається.

Відповідно ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов'язання повинно бути виконано належним боржником.

Для укладення реального кредитного договору відповідно до положень ст. ст. 525 - 527, 640, 1046 ЦК України Банк зобов'язаний перерахувати позичальнику кредит (грошові кошти в такій саме сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого саме роду та такої саме якості, що були узгоджені у консенсуальному кредитному договорі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Тобто консенсуальний кредитний договір є лише підставою для виникнення реальних цивільних прав та обов'язків у Банка після виконання Банком дій, передбачених кредитним договором. Для встановлення обставин доведеності порушення законних прав позивача, їх істотності, з'ясуванню, в чому саме полягає порушення його законних прав, необхідно дослідити дії Банку, в частині виконання кредитного договору Банком .

Консенсуальний кредитний договір доказує, що запропоновано Банком, а що Банк мав на меті надати у кредит і що надав у кредит, можливо з'ясувати лише при дослідженні виконання кредитного договору Банком, тобто у момент укладення реального кредитного договору.

З врахуванням положень Генеральної ліцензії (письмового Дозволу НБУ з Додатком на право здійснення операцій з іноземною валютою) та положень правил ведення касових операцій і, відповідно, правил відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в банках України, встановленому законом, видача та погашення кредиту в готівковій іноземній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України.

Поточними рахунками клієнта, згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ №280 від 17.06.2004р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004р. за № 919/9518 є рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта.

Разом з тим банк в кредитному договорі встановив умову, що Позичальник погашає заборгованість за кредитом та відсотками шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що взагалі суперечить діючому законодавству України.

Вказані вище рахунки до зберігання, видачі та отримання коштів від Позичальника не має жодного стосунку.

Згідно п 1.8. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р., та зареєстрованої Міністерством юстиції 17.12.2003р. за № 1172/8493:

1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Договорів на обслуговування рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 між банком та Позичальником - не укладалося, вказані рахунки, - не є рахунками клієнта.

Таким чином встановлено, що п. 3.1. та 3.3. кредитного договору, порядок повернення та видачі кредитних коштів по кредитному договору суперечить встановленому чинним законодавством порядку повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банку, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету КМУ «Про валютне регулювання та валютний контроль», ст.162 КпАП і є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порядок погашення кредиту - є істотною умовою договору, оскільки істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до законодавства України істотними умовами договору є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.203 ЦК України та Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно п. 2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 55, 56 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та розділу 2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - «Правила»), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно п. 9 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Так 24.11.2015 року Позивач звернувся з листом-замовленням до Незалежного аудитора, яким проведено аудиторський висновок та розраховано реальну процентну ставку. Відповідно до висновку аудитора від 24.11.2015 року розрахунок показав, що реальна процентна ставка складає 14,731% у доларах США, у той час як у п.1.3. кредитного договору зазначено процент у розмірі 11,90 річних. Відповідно Позивач під час укладення Договору не міг знати ні реальну процентну ставку, ні абсолютне значення подорожчання кредиту.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України, визначено, що волевиявлення учасників правочину повинно відповідати його внутрішній волі.

Ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору, зокрема це є відсоткова ставка та ціна договору.

Фактично, як вбачається із доданих до позову документів, надані умови банком щодо кредиту, Позивач отримав кредит під відсоткову ставку у розмірі 11,90% річних , а реальна ставка складає 14,731% у доларах США, що є значно більшою, аніж сторони узгодили. Таким чином, банк під час укладання кредитного договору приховав від Позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту та реальної відсоткової ставки за цим кредитним договором чим ввів в оману Позивача.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману, щодо обставин, які мають істотне значення ч. 1, 2 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом не дійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки про наявність обману з боку банку при укладенні кредитного договору Позивачу стало відомо лише після проведення розрахунку аудитором, тобто 24.11.2015 року, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України,керуючись ст. ст. 3, 4, 6-8, 10, 11, 15, 30, 57, 60, 64, 88, 197, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір кредиту №2614/0708/88-007 від 28.07.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним Договір поруки №2614/0708/88-007-Р-1 від 28.07.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 19744 від 28.07.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3.

Копію рішення направити сторонам для відома.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. Є. Чернов