У х в а л а

Іменем України

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

   у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.2008 р., яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, раніше неодноразово судимий - останній раз - вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 21.12.2006 р. за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3, 296 ч.2, 185 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності. Згідно з постановою Селидівського міського суду Донецької області від 21.09.2007 р. ОСОБА_1. умовно-достроково звільнений на 1 рік 1 місяць 2 дні.

засуджений за ст. 129 ч.1 КК України до 6 місяців арешту.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Ясинуватського міського суду Донецької області від 21.12.2006 р. та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 09.03.2009 р. апеляція державного обвинувача визнана такою, що не підлягає розгляду.

За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за те, що 27.04.2008 р. приблизно о 17 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання у буд. АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних стосунків побив останню, а потім, демонструючи ніж, висловив погрозу вбивством ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яку останні сприйняли реально.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області порушує питання про скасування постановленого по справі вироку в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, вважаючи, що воно призначено з порушенням вимог закону. На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що остаточне покарання, призначене судом на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, є меншим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що суперечить положенням ч.4 ст. 71 КК України. Крім того вважає, що засудженому призначено м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як наслідок м'якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд зробив на підставі показань самого засудженого, інших доказах.

Проте, вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого та через неправильне застосування кримінального закону.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, призначаючи покарання ОСОБА_1 в межах мінімального виду, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 129 КК України, у вигляді арешту, судом першої інстанції в порушення вимог ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», не враховано в достатній мірі характер та суспільну небезпеку вчиненого засудженим злочину проти життя і здоров'я осіб, а також не надано належної оцінки даним, що характеризують його як особу.

Так, судом в достатній мірі не враховано, те що ОСОБА_1. раніше сім раз судимий за різні злочини, в тому числі за тяжкі.

За таких обставин вирок суду щодо призначення покарання ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за аналогічних обставин, - призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Крім цього, згідно з вимогами п. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.03 “Про практику призначення судами кримінального покарання” невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково (статті 81, 107 КК України).

Як вбачається зі справи, ОСОБА_1 1 жовтня 2007 року було звільнено з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 1 міс. 2 дні і цей строк є невідбутою частиною покарання за попереднім вироком.

Проте, як видно із вироку, призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків є меншим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Тому вирок і за цих обставин підлягає скасуванню.

         Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

У х в а л и л а :

         Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.08 р. щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 129 КК України скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі.

                                                  С У Д Д І :

Кармазін Ю.М.                     Філатов В.М.                       Школяров В.Ф.