код 0555 Справа № 2-515/2009
Р І Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Шигірт Ф.С.,
при секретарі Махоті О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа КП «Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради» (далі КП «БТІ») про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спадкоємцем першої черги, визнання права власності, усунення відповідачів від права на спадкування, визнання частково недійсним та скасування договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спадкоємцем першої черги, визнання права власності, усунення від права на спадкування, посилаючись на наступні обставини.
З первинної та додаткової позовних заяв вбачається, що позивач з серпня 1994 року вступила у фактичні шлюбні стосунки з ОСОБА_8 і однією сім’єю вони проживали разом до вересня 2007 року.
Під час сумісного проживання з позивачем, ОСОБА_8 18.06.1996р., за їх спільні кошти придбав квартиру АДРЕСА_1. Частину коштів вони позичили у знайомих позивача, а пізніше повертали їх з спільного бюджету. Позивач разом з ОСОБА_8 інколи проживали в цій квартирі, вона вносила оплату за комунальні платежі, разом придбали в цю квартиру меблі та техніку.
Від першого шлюбу у ОСОБА_8 є син ОСОБА_4, який під час відбуття покарання в місцях позбавлення волі відмовився від спадщини на користь позивача.
З 1984 року ОСОБА_8 перебував у офіційному шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, від якого народилася дитина ОСОБА_3 Цей шлюб розірвано не було.
У вересні 2007 року ОСОБА_8 помер після лікування у лікарні, куди потрапив внаслідок ДТП. Після ДТП він тривалий час перебував у безпорадному стані і сильно хворів на виразку шлунку. Позивач доглядала його у лікарні і несла витрати на лікування, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ухилялись від надання йому допомоги, оскільки не витрачали кошти на ліки, не відвідували у лікарні.
На погребіння всі витрати несла позивач без участі відповідачів.
Просила суд встановити факт її проживання однією сім’єю з ОСОБА_8 з серпня 1994 року, визнати її спадкоємцем за законом першої черги на майно померлого 06.09.2007р. ОСОБА_8, визнанти її право власності на Ѕ частку спірної квартири АДРЕСА_1, усуненути від права на спадкування відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнати частково недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності на ОСОБА_8 у КП «БТІ» на спірну квартиру.
Судом КП «БТІ» було залучено до участі у справі в якості третьої особи, а ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в якості співвідповідачів.
Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частку спільно нажитого з ОСОБА_8 майна – квартири АДРЕСА_1.
Свій позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що за час шлюбу з ОСОБА_8 вони нажили деяке майно. В 1996 року вони продали сумісний автомобіль ВАЗ 2102, а в травні 1996 року продали гараж в гаражному товаристві «Мотор». На отримані кошти для доньки придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку оформили за її згодою на ОСОБА_8
Просила визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, проти зустрічних позовних вимог заперечувала. Суду пояснила що разом з ОСОБА_8 однією сім’єю проживали з 1994 року до його смерті. Разом позичали гроші на квартиру. Разом її придбали, але оформили на одного ОСОБА_8 через те, що він бажав мати власне житло. Борги повертали разом. Вели спільне господарство. Вона знала що ОСОБА_8 перебуває в офіційному шлюбі, але не наполягала на його розірванні. Коли ОСОБА_8 потрапив в ДТП вона витрачала кошти на лікування та доглядала його. Відповідачі знали про безпорадний стан ОСОБА_8, але не прийняли участі в догляді за ним, не дали грошей на ліки та медичні процедури. Після смерті відповідачі не давали коштів на організацію похорон. ОСОБА_3 лише один раз відвідала ОСОБА_8 в лікарні і з’явилась на похорони, а ОСОБА_2 не з’явилась на похоронах.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов позивача не визнала, на задоволенні своїх позовних вимог наполягала. Суду вона пояснила, що на час придбання квартири ОСОБА_8 проживав разом з нею і квартиру придбали вони разом за кошти отримані від продажу сумісно нажитого майна - автомобіля і гаража. Чоловік в придбану спірну квартиру відвіз диван та холодильник з квартири її матері. Пізніше вона дізналася що чоловік має іншу жінку і хотіла розірвати шлюб, але він її переконав цього не робити.
Після того як з чоловіком трапилася ДТП, вона не мала можливості відвідувати його в лікарні і витрачати кошти на його лікування, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною своєї доньки ОСОБА_3, яка під час та після після пологів перенесла декілька операцій. На той час вони сами були у скрутному матеріальному становищі. Крім того, на той час ОСОБА_8 був у лікарні де постійно знаходилась його коханка ОСОБА_1, тобто він не був покинутий на свавілля долі.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнала, проти задоволення зустрічних позовних вимог не заперечувала. Суду пояснила, що відвідувала батька в лікарні, але була позбавлена можливості доглядати постійно, оскільки на той час перенесла операцію і в неї було немовля.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні 07.09.2009р. проти задоволення позову позивача не заперечував, проти задоволення зустрічного позову заперечував. В суді стверджував, що батько постійно з 1994 року проживав з позивачем і вони разом придбали квартиру. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не доглядали хворого батька та не витрачали кошти на його лікування. В подальшому наполягав на розгляді справи у його відсутність.
Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні 10.04.2009р. проти задоволення позову позивача не заперечували, проти задоволення зустрічного позову заперечували. В подальшому просили розглядати справу у їх відсутність.
ОСОБА_5 пояснила суду, що продала ОСОБА_8 квартиру в 1996 році. При цьому вона бачила ОСОБА_1, яка була разом з покупцем. Інших відповідачів вона не бачила.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили суду, що на час продажу квартири вони були неповнолітніми і мати сама продала квартиру.
Третя особа КП «БТІ» до суду не з’явилась, звернулась з клопотанням про розгляд справи у відсутність її представника.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 22.09.1984 р., який було зареєстровано Ясинуватським міським відділом РАГС, актовий запис №225. Від шлюбу 04.09.1985р. народилася ОСОБА_9 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_3). У травні 1996 року ОСОБА_8 зі згоди ОСОБА_2 продав їх сумісний автомобіль та гараж. 18.06.1996 року ОСОБА_8 придбав квартиру АДРЕСА_1 за 68 000 000 карбованців. 06.09.2007 р. ОСОБА_8 помер.
Проти цих обставин сторони не заперечували.
Для позивача метою встановлення факту її проживання однією сім’єю з ОСОБА_8 саме з серпня 1994 року, є підтвердження факту купівлі спірної квартири за кошти спільного бюджету.
Суд вважає що цей факт не підтверджений в судовому засіданні.
Так в якості доказів цього факту позивач надала свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, розписку про позику грошей, квітанції про сплату комунальних платежів ОСОБА_8, та фотографії (Т.1 а.с.164-169) на яких є вона разом з ОСОБА_8
Проте суд критично ставиться до цих доказів.
Так, з фотознімків не вбачається, що на них відображені події 1994 року. Крім того, події відображені на фотографіях не підтверджують ведення спільного господарства та наявність у позивача єдиного з ОСОБА_8 бюджету.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в суді стверджували, що після спливу понад 13 років, ясно пом’ятають, що позивачка та ОСОБА_8 стали спільно проживати саме з серпня 1994 року.
Цим показанням свідків суперечать показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, яки стверджували, що в 1996 році ОСОБА_8 підтримував сімейні стосунки з ОСОБА_2 та разом за спільні кошти, отримані з продажу автомобіля та гаража, купили квартиру. Після купівлі квартири мати ОСОБА_2 віддала в придбану квартиру диван. При цьому ОСОБА_2 в момент вивозу дивану на спірну квартиру розповідала, що вони з чоловіком, за кошти отримані з продажу автомобіля та гаражу, придбали квартиру для доньки і перевозять в цю квартиру деяке майно. Проти факту перевезення дивану від тещі у спірну квартиру не заперечувала і позивач.
До розписки суд ставиться критично, оскільки вона не підтверджує факт того, що позивачка позичала гроші для купівлі квартири саме разом з ОСОБА_2. В розписці вказано, що ОСОБА_2 є лише гарантом повернення грошей які позичає ОСОБА_1 (Т.1 а.с.84).
Ствердження відповідача ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_8 купував у неї спірну квартиру разом з позивачкою, спростовуються самим договором купівлі-продажу укладеним між нею та одним ОСОБА_8 без участі ОСОБА_1 (Т.1 а.с.7).
Крім того, факт ведення спільного господарства ОСОБА_8 і ОСОБА_1 та придбання спірної квартири за спільні кошти, спростовується ствердженнями відповідача ОСОБА_2 про придбання квартири разом з ОСОБА_8 за кошти отримані з продажу спільно нажитого майна - гаража та автомобіля.
Як вбачається з довідки голови гаражного товариства «Мотор» (Т.1 а.с.192, 193) 20 травня 1996 року ОСОБА_8 продав гаражний бокс який в 1988 році придбав перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 Від продажу ОСОБА_8 боксу товариство отримало 10% вартості що склало 9 000 000 карбованців. З цього випливає, що гараж було продано за 90 000 000 карбованців.
Крім того, суд критично ставиться до стверджень позивача. З них випливає, що позивач покупала разом з ОСОБА_8 квартиру за спільні кошти та погодилась на укладення договору купівлі-продажу квартири від імені одного ОСОБА_8. Суд вважає такі ствердження не логічними, оскільки позивач пояснила, що весь час знала про офіційний шлюб ОСОБА_8 з ОСОБА_2
Таким чином, суд вважає недоведеним факт того, що з серпня 1994 року і на момент укладення договору купівлі продажу спірної квартири, тобто станом на 18.06.1996 р., позивач та ОСОБА_8 проживали однією сім’єю.
Відповідно до ст.22 КпШС України, який діяв на той час, майно придбане подружжям за час шлюбу, належить дружині й чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Вважається, що кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індівідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.2 ст.13 КпШС України, права і обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Щодо позовної вимоги про усунення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадкування за законом, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач обгрунтовувала цю вимогу тими обставинами, що ОСОБА_8 був в безпорадному стані, а вказані відповідачі ухилялись від надання йому допомоги.
Суд не визнає знаходження ОСОБА_8 в безпорадному стані з наступних підстав.
Так з матеріалів справи вбачається, що після ДТП ОСОБА_8 знаходився на лікуванні в Дорожній лікарні №2 ст.Ясинувата та в Ясинуватській центральній районній лікарні (Т.1 а.с.13-15) що є закладами охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я України.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.49 Конституції України, к ожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Відповідачі знали про знаходження ОСОБА_8 в лікарні, тому могли розраховувати на надання йому безоплатної медичної допомоги.
З вказаних підстав не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги позивача.
Щодо позовних вимог відповідача ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, суд вважає їх законними та обгрунтованими, оскільки ця квартира була придбана в період шлюбу.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, понесені ОСОБА_2 судові витрати необхідно стягнути з позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214-215 ЦПК України, суд-
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа КП «Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради» про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спадкоємцем першої черги, визнання права власності, усунення відповідачів від права на спадкування, визнання частково недійсним та скасування договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності, відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та судового збору в сумі 51 грн., а всього в сумі 81 гривні.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів після його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів після проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ф.С.Шигірт