ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" березня 2007 р. Справа № 3/184
Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д. при секретарі судового засідання Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування”
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання нечинним податкового повідомлення рішення
за участю представників:
від позивача –Софяк В.В., довіреність від 20.12.2006 року
від відповідача – Чмола І. І., довіреність від 12.12.2006 р. № 28/570/10-008,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування” звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 18.05.2006 року № 0002482320, яким позивачеві визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 163833,80 грн., та податкового повідомлення-рішення від 18.07.2006 року № 0002482320/1, яким зазначене податкове зобов'язання було зменшено до 150883,10 грн.
Позов мотивується тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті з порушенням вимог пункту 1.25 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки строк для стягнення за векселем 399633 грн. на день перевірки не минув, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для включення зазначеної вексельної суми до валових доходів позивача як безнадійної заборгованості.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог зазначеного законодавства, в тому числі й статей 33, 34 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією № 358 від 07.06.1930 року.
Розгляд справи зупинявся та неодноразово відкладався з поважних причин.
Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 15.01.2007 року у зв'язку із хворобою судді Бабак Л.М., у якої справа знаходилася у провадженні, розгляд справи був доручений судді Паскарю А.Д.
У судовому засіданні представники сторін висловились відповідно у підтримку та проти позову з наведених вище підстав.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, та, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
В червні 2006 року посадовими особами ДПІ у м. Чернівці була проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання ТОВ “Завод промислового машинобудування” вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року, про що був складений акт від 30.06.2006 року № 3020/23-2/31620777.
З акту перевірки вбачається, що скоригований валовий дохід за 2005 рік за даними позивача та відповідача склав відповідно 538200 грн. та 977678 грн. Розбіжність у сумі 439478 грн. виникла внаслідок порушення підприємством вимог пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 12.3.2. п. 12.3 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі –Закон № 283/97), тобто невключення до валового доходу за 2005 рік отриманої поворотної фінансової допомоги на загальну суму 39845 грн. та кредиторської заборгованості по виданому 10.03.2004 року ТОВ “Управління механізації” векселя № 843562041753 на суму 399633 грн.
Зокрема, 18.04.2005 року на розрахунковий рахунок № 26001011285500 в АКБ "УкрСиббанк" від Дембицького М.Г. ТОВ "Завод промислового машинобудування" отримано поворотну допомогу в сумі 39845 грн., яка не була включена до валових доходів.
Станом на 01.07.2004 р. по бухгалтерському рахунку № 511 "Довгострокові векселя, видані в національній валюті” у позивача рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 399633,00 грн., яка виникла згідно акту прийому-передачі векселя від 10.03.2004 року, за яким позивач передав ТОВ "Управління механізації” простий вексель № 843562041753 від 10.03.2004 року на вказану суму, із строком платежу за пред’явленням.
Відповідно до ст. 33, ст. 34 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією № 358 від 07.06.1930 року, вексель за пред'явленням повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Станом як на 10.03.2005 р., так і на 31.12.2005 року (останнього дня періоду, за який проводилася перевірка) позивачеві зазначений вексель для оплати не пред’явлено.
З довідки державного реєстратора вбачається, що ТОВ “Управління механізації” (векселедержатель) ліквідувалося ще 01.11.2004 року. До того ж доказів про те, що будь-яка юридична особа стала правонаступником цього дебітора немає.
Суд вважає, що встановлений підпунктом 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону № 283/97 перелік доходів з інших джерел, які підлягають включення у валовий доход, не є остаточним.
Перевіркою правильності визначення об'єкта оподаткування та обчислення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 117640 грн. чим порушено пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97- ВР від 22.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2005 рік у сумі 109865 грн.
За результатами розгляду скарги позивача, яка була задоволена частково, ДПІ у м. Чернівці частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 18.05.2006 року № 0002482320/0 у сумі 12950,7 грн. (у тому числі 9250,5 грн. основного платежу, 3700,2 грн. штрафних санкцій), та винесла нове податкове повідомлення-рішення № 0002482320/1 від 18.07.2006 року на загальну суму 150883,10 грн.
У відповідності до підпункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4 Закону № 283/97, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.
Таким чином, встановлений підпунктом 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону № 283/97 перелік доходів з інших джерел, які підлягають включення у валовий доход, не є вичерпним.
Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Статтею 91 Господарського кодексу України встановлено, що ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, до якої переходять всі повноваження по управлінню справами господарського товариства.
Згідно з частиною 4 статті 60 ГК України одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, із письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Управління механізації” до ліквідації було розташоване за тою ж адресою, що й ТОВ “Завод промислового машинобудування”. Більше того, 22.04.2004 року позивач уклав з ТОВ “Управління механізації” договір купівлі-продажу, відповідно до якого придбав у зазначеного управляння 76/100 ідеальних часток нежитлових будівель, що знаходяться в місті Чернівці, по вул. Миколаївській, під номером № 36 Б, вартістю 367300 грн., заплативши лише 183650 грн. При цьому, згідно протоколу зборів засновників ТОВ “Управління механізації” від 25.02.2004 року № 27 директор ТОВ “Завод промислового машинобудування” Пеняк Я.М., яким підписана позовна заява, являвся головою ліквідаційної комісії.
За таких обставин суд вважає, що про майбутню ліквідацію Управління позивач достеменно знав. Доказів про те, що ТОВ “Управління механізації” перед ліквідацією передало вексель іншим особам на підставі індосаменту немає.
Крім того, в разі пред’явлення позивачеві зазначеного векселя для оплати дане рішення суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому главою 4 КАС України.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстави для їх, скасування відсутні.
Відмовляючи в задоволенні необґрунтованого позову, судовий збір віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160–163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
2. Судовий збір віднести на рахунок позивача.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження й вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів із дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А. Паскарь