ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1704/22 Номер провадження 11-кп/814/2456/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2

суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 травня 2022 року за №1202222124000333, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,

визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі, строк якого ухвалено обчислювати з 26 травня 2022 року.

До вступу вироку в законну силу залишено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 травня 2022 року в період часу з 20 години 30 хвилин до 22 години 30 хвилин на території домоволодіння по  АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в ході конфлікту на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин із  ОСОБА_9 , умисно наніс  ОСОБА_9  один удар долонею руки в обличчя, якого останній злякався і почав бігти у напрямку виходу з подвір`я, де  ОСОБА_8  наздогнав  ОСОБА_9 , наніс йому ще один удар кулаком правої руки в ділянку верхньої правої сторони спини, від чого ОСОБА_9  втратив рівновагу та впав на землю. Затим  ОСОБА_8  заподіяв ОСОБА_9  кулаками ще приблизно десять ударів у ділянку голови й тулубу, а ногами - приблизно десять ударів у ділянку тулуба. Приблизно через пів години  ОСОБА_8  наніс  ОСОБА_9  ще один удар у голову металевим черпаком для води, після чого, вийшовши з ним за територію згаданого вище домоволодіння, наніс  ОСОБА_9  кулаками приблизно тридцять ударів у ділянку голови й тулуба.  Потім ОСОБА_8 зайшов із  ОСОБА_9 на територію двору названого вище житлового будинку, де відірвав від дерев`яного табурета дві дерев`яні ніжки, завдавши хаотично  кожною з них по черзі приблизно десять ударів у тулуб ОСОБА_9 , чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть останнього.

ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми голови - крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку (cубарахноїдального крововиливу), численних синців і саден на обличчі, синця на шиї; тупої травми тулуба у вигляді: переломів справа по заднє-пахвовій лінії, перелому третього ребра, зліва по заднє-пахвовій лінії переломів третього, четвертого, восьмого ребер без ушкодження плеври з масивними крововиливами в коло м`яких тканин справа, крововиливу діафрагми в проекції восьмого ребра зліва; навколоточкового пошкодження лівої надниркової залози з масивним крововиливом; численних синців і саден задньої поверхні, кінцівок; забійної рани лівої нижньої кінцівки; численних синців і саден обох верхніх та нижніх кінцівок.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, вчинене обвинуваченим. Такі вимоги обґрунтовує тим, що місцевий суд не врахував те, що: у провадженні відсутні докази винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за наведених у обвинувальному акті обставин; ОСОБА_9 наносив тілесні ушкодження, окрім ОСОБА_8 , також ОСОБА_10 , однак під час досудового розслідування не було розмежовано тілесні ушкодженні, які були заподіяні обвинуваченим, а які ОСОБА_10 , розслідування здійснено неповно; слідчі експерименти проведені не за місцем події у смт Новопокровка, а в м. Чугуїв, через це не були перевірені й уточнені відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, у ході них було зупинено захисника ОСОБА_8 під час задавання питання; свідку ОСОБА_11 перед здійсненням слідчого експерименту не було роз`яснено його права та обов`язки.

До початку апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_12 в порядку ст.403 КПК України відмовилась від поданої нею апеляційної скарги на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року, через це розгляд за її апеляційною скаргою не здійснюється.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи захисника про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, вчинене обвинуваченим, позбавлені підстав.

Диспозицією ч.2 ст.121 КК України передбачено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть іншої особи.

Цей злочин належить до категорії складених злочинів. З об`єктивної сторони він характеризується суспільно небезпечними протиправними діяннями та двома суспільно небезпечними наслідками, що настали: первинні – тяжкі тілесні ушкодження, похідні – смерть. При цьому, тяжкі тілесні ушкодження і смерть особи перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується двома формами вини – умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті особи (похідні наслідки).

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості  ОСОБА_8  у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст.121 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , що спричинили смерть останнього, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.

Такий висновок підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13  про те, що 25 травня 2022 року за місцем проживання  ОСОБА_8  (по  АДРЕСА_1 ) він спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вживали алкоголь і приблизно о 19-20 годині до них приєднався ОСОБА_9 . Між ОСОБА_9 та обвинуваченим розпочався конфлікт щодо боргу в сумі 50 гривень. Після 15-20 хвилин суперечок ОСОБА_8 ударив рукою ОСОБА_9 по голові, в ході чого вони продовжували лаятись. ОСОБА_9 почав виходити з двору, але обвинувачений його наздогнав та ззаду вдарив рукою по голові, ОСОБА_9 упав, а ОСОБА_8 кулаками бив останнього по всьому тілу. Присутні особи просили обвинуваченого припинити бійку, проте приблизно через 30 хвилин знову почався конфлікт, ОСОБА_9 збирався йти додому та вийшов за двір, де знову ОСОБА_8 здійснив побиття ОСОБА_9 , при цьому, ОСОБА_9 упав, а обвинувачений наносив йому удари кулаками по всьому тілу. Окрім того, ОСОБА_8 бив ОСОБА_9 по голові черпаком і дерев`яною палкою із сараю в момент коли ОСОБА_9 збирався йти додому, від чого останній падав. Палкою ОСОБА_8 наніс ОСОБА_9 декілька ударів, ОСОБА_9 просив його зупинитися та не бити. Що стосується дій ОСОБА_10 , то він лише декілька разів дав ляпаса ОСОБА_9 долонями по щоках, щоб останній прямував додому. Уранці йому ( ОСОБА_13 ) ОСОБА_8 у телефонній розмові повідомив, щоб він терміново приїхав до двору обвинуваченого, де лежав труп ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10  підтвердив показання свідка ОСОБА_13 про те, що він за наведених вище обставин за місцем проживання обвинуваченого разом із останнім, ОСОБА_13 , ОСОБА_11 і ОСОБА_9 разом вживали алкоголь. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виникла сварка за борг ОСОБА_9 у сумі 50 гривень, яку розпочав обвинувачений. У ході сварки у дворі ОСОБА_8 наніс ОСОБА_9 кулаками та ногами множинні удари в голову й тулуб, від яких ОСОБА_9 упав. Обвинувачений продовжив бити ОСОБА_9 дерев`яною палкою, яку взяв у сараї, відірвавши її від табурету, всього наніс ОСОБА_9 палкою приблизно 7-8 ударів по спині та по рукам, доки палка не зламалась, потім взяв другу палку й далі наносив нею удари ОСОБА_9 , який закривався руками і просив його не бити. Він ( ОСОБА_10 ) вмовляв ОСОБА_9 іти додому, при цьому, легенько дав йому декілька ляпасів по щоках та штовхнув, запитуючи « ОСОБА_14 , ти мене чуєш?», на що ОСОБА_9 вибачався, відповів, що чує, все зрозумів і зазбирався прямувати додому, однак у цей час ОСОБА_8 затримував ОСОБА_9 . Сильно вдарити, навіть якщо би захотів, він ( ОСОБА_10 ) не зміг, оскільки в нього була травмована рука. На наступний день зранку вони виявили біля двору обвинуваченого ОСОБА_9 , який був мертвий.

09 і 10 серпня 2022 року свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10 в ході проведених із ними слідчих експериментів відтворили механізм, спосіб, локалізацію та кількість нанесених ОСОБА_8 кулаками, ногами, дерев`яним предметом і черпаком тілесних ушкоджень у життєво-важливі органи ОСОБА_9 , що підтверджується протоколами даної слідчої дії з додатками (т.2 а.п.237-256).

Згідно з висновками додаткових судово-медичних експертиз №№12-23-18-187-Чт/22, №12-23-20-187-Чт/22 від 18 серпня 2022 року встановлено, що продемонстрований свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_10 в ході слідчих експериментів механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 , відповідає даним, встановленим під час проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_9 (т.2 а.п.267-268, 279-280).

Окрім того, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 об`єктивно узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 (рідного брата ОСОБА_9 ), який підтвердив те, що за два дні до злочину ОСОБА_8 сказав, що якщо зустріне ОСОБА_9 , то заб`є його колом. ОСОБА_9 боявся обвинуваченого, оскільки останній був сильніший та за 2 дні до злочину погрожував йому. ОСОБА_10 з ОСОБА_9 навпаки ніколи не конфліктували та негативно одне до одного не ставились.

Таким чином, із аналізу викладених вище доказів убачається, що до вчинення злочину ОСОБА_8 повідомив про його намір здійснити побиття ОСОБА_9 , який боявся через погрози обвинуваченого. 25 травня 2022 року під час розпиття алкоголю саме між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був конфлікт, на грунті якого виключно обвинувачений наносив множинні удари руками, ногами й дерев`яним передметом у життєво-важливі органи ОСОБА_9 , не зупиняючись на прохання ОСОБА_9 припинити його побиття. Дії ж ОСОБА_16 , який на відміну від ОСОБА_8 не перебував ніколи у конфліктних відносинах із ОСОБА_9 , полягали виключно в тому, що він намагався привести до тями ОСОБА_9 та відправити його додому з метою недопущення подальшого побиття останнього ОСОБА_8 , у ході чого ОСОБА_16 легенько дав ОСОБА_9 декілька ляпасів по щоках і штовхнув, тобто не здійснював на ОСОБА_9 такий умисний силовий вплив, який би навіть у комплексі з нанесеними обвинуваченим ударами, міг спричинити ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження. До того ж, у будь-якому випадку, саме злочинні дії ОСОБА_8 , які полягали в агресивному, активному й цинічному заподіянні протягом тривалого часу ударів ОСОБА_9 , були направлені на умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров`ю ОСОБА_9 .

Отже, показання свідків ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10  й ОСОБА_15 є логічними, послідовними, взаємоузгоджуються між собою та підтверджують зміст один одного, відповідають письмовим доказам, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно поклав їх до доказової бази при ухваленні вироку. Свідки ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_15 перед допитом у судовому засіданні місцевого суду були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Об`єктивних підстав, з яких ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_15 могли би обмовити обвинуваченого, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Що стосується показань свідка ОСОБА_11 , то він також підтвердив те, що 25 травня 2022 року приблизно о 20 годині за місцем проживання обвинуваченого він разом із останнім, ОСОБА_13 , ОСОБА_16 і ОСОБА_9 спільно вживали алкоголь. Між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпочався конфлікт за борг у сумі 50 гривень, у ході чого обвинувачений ударив ОСОБА_9 кулаком у обличчя, від якого ОСОБА_9 присів на асфальт, а потім побіг до виходу з двору. Але ОСОБА_8 наздогнав ОСОБА_9 і наніс йому ще неодноразові удари кулаками в обличчя та й тулуб, від чого ОСОБА_9 знову присів і впав.

Натомість показання свідка ОСОБА_11 , який, як він сам підтвердив у судовому засіданні першої інстанції, перебуває у товариських відносинах із обвинуваченим, у тій частині, що після вказаних обставин удари ОСОБА_9 у тулуб і голову неодноразово наносили ОСОБА_10 й ОСОБА_8 , підлягають критичній оцінці, оскільки спростовуються сукупністю викладених вище взаємоузгоджених доказів і спрямовані на надання допомоги обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності.

09 серпня 2022 року свідок ОСОБА_11 у ході проведеного з ним слідчого експерименту продемонстрував механізм, локалізацію та спосіб заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , що вбачається з протоколу даної слідчої дії з додатком (т.2 а.п.231-236).

Відтворений свідком ОСОБА_11 у ході слідчого експерименту саме механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 , відповідає даним, установленим за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , що підтверджується висновком додаткової судово-медичної експертизи №2-23-19-187-Чт/22 від 18 серпня 2022 року (т.2 а.п. 273-274).

У свою чергу, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-17-187-Чт/22 від 03 серпня 2022 року в результаті протиправних дій ОСОБА_8 було заподіяно ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми голови - крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку (cубарахноїдального крововиливу), численних синців і саден на обличчі, синця на шиї; тупої травми тулуба у вигляді: переломів справа по заднє-пахвовій лінії, перелому третього ребра, зліва по заднє-пахвовій лінії переломів третього, четвертого, восьмого ребер без ушкодження плеври з масивними крововиливами в коло м`яких тканин справа, крововиливу діафрагми в проекції восьмого ребра зліва; навколоточкового пошкодження лівої надниркової залози з масивним крововиливом; численних синців і саден задньої поверхні, кінцівок; забійної рани лівої нижньої кінцівки; численних синців і саден обох верхніх та нижніх кінцівок. Ці ушкодження утворились від ударної дії тупого (их) твердого (их) предметів, окрім: садна – від дії тупого твердого предмета (ів) по механізму ковзання- тертя; садна на основі синця – від ударно-ковзаючої дії тупого твердого предмета(ів) індивідуальні властивості якого (их) не відобразилися в ушкодженнях. Усі ушкодження виникли прижиттєво незадовго до настання смерті. За ступенем тяжкості вони кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я: - тупа травма голови у вигляді: крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку (cубарахноїдальний крововилив) – це тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя; тупа травма тулуба у вигляді навколо точкові пошкодження лівої надниркової залози з масивним крововиливом – це тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя; переломи справа по заднє-пахвовій лінії перелом третього ребра, зліва по заднє-пахвовій лінії перелом 3, 4, 8 ребер без ушкодження плеври з масивними крововиливами в коло м`яких тканин справа, крововилив діафрагми в проекції восьмого ребра зліва - це тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості з тривалим розладом здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день); - забійні рани на лівої гомілки - це легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день); синці та садна - як легкі тілесні ушкодження -менш 6 днів. Більш ніж 10 ударів було нанесено ОСОБА_9 з достатньою силою та не менш 10 місць прикладення сили наявні на тілі ОСОБА_9 . Усі тілесні ушкодження виникли у відносно короткий період часу одне від одного. Можливість отримання будь-яких виявлених у потерпілого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень при падінні з висоти (з висоти власного росту) виключається.

Між тілесними ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_9 є прямий причинний зв`язок. Cмерть ОСОБА_9 настала на місці виявлення трупа 25 травня 2022 року (т.2 а.п.49-54).

Отже, наведені вище докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять факт заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , що спричинили смерть останнього.

Окрім того, сам обвинувачений, хоча й частково визнав винуватість у вчиненому злочині, однак підтвердив те, що 25 травня 2022 року у вечірній час доби за місцем його проживання він вживав алкоголь і наносив ОСОБА_9 тілесні ушкодження, не бачив, щоб ОСОБА_16 бив ОСОБА_9 .

Проте твердження ОСОБА_8  про те, сварка була фактично між  ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , він (обвинувачений) намагався уникнути конфлікту та загалом наніс ОСОБА_9 лише 6 ударів, не бив останнього черпаком, є безпідставними та способом захисту обвинуваченого від пред`явленого йому обвинувачення, так як повністю спростовуються сукупністю викладених вище взаємоузгоджених показань свідків, даних за результатами проведення слідчих експериментів і висновків експертиз.

Водночас колегія суддів зауважує, що той факт, що за висновком додаткової судово-медичної експертизи №12-23-17-187-Чт/22 від 18 серпня 2022 року відтворений під час слідчого експерименту ОСОБА_8 механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 , відповідає даним, встановленим за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , а встановлені в ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин та в період часу, на які вказував ОСОБА_8 під час даної слідчої (т.2 а.п.261-262), не ставить під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, оскільки експертом надавалась оцінка лише в межах продемонстрованих ОСОБА_8 тілесних ушкоджень і часу, в який вони утворились, у той час як, зазначеними вище доказами по справі, встановлено значно більший комплекс ударів і тілесних ушкоджень, які обвинувачений завдав ОСОБА_9 , що й спричинили смерть останнього.

Що стосується доводів апелянта з приводу порушення вимог КПК України через проведення слідчих експериментів не безпосередньо на місці злочину, то колегія суддів уважає їх необґрунтованими.

По-перше, положення ст.240 КПК України не вимагають від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочину. Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року (справа №607/12407/16-к, провадження № 51-5986км20).

По-друге, вказана вище слідча дія була проведена з метою відтворення механізму, характеру, кількості й способу насильницьких дій обвинуваченого, що можливо продемонструвати не прив`язуючись до місця вчинення злочину, а тому в даному випадку проведення слідчих експериментів не на місці події злочину не ставить під сумнів допустимість отриманих за їх результатами доказів.

Окрім того, всупереч доводам апелянта, з протоколу слідчого експерименту зі свідком  ОСОБА_11  від 09 серпня 2022 року з додатком убачається, що цьому свідку перед проведенням слідчого експерименту було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.ст.66, 67 КПК України (т.2 а.п.231).

Також перевіркою матеріалів справи не встановлено обставин, які би свідчили про наявність перешкод у реалізації захисником ОСОБА_8 своїх прав та здійсненні захисту ОСОБА_8 у ході проведення з останнім слідчого експерименту, а тому доводи апеляційної скарги про протилежне є надуманими.

Так, проведення слідчих експериментів супроводжувалося повною відеофіксацією їх обставин, участю двох понятих і судово-медичного експерта, а в ході слідчого експерименту з ОСОБА_8 – також участю захисника. Усі учасники слідчих експериментів будь-яких доповнень або зауважень не мали, засвідчили правильність установлених у протоколах слідчих експериментів даних своїми підписами (т.2 а.п.223-256).

На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування й надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за інкримінованих останньому обставин.

За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Санкцією ч.2 ст.121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого  ОСОБА_8  кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який у силу ст.89 КК України не судимий, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність обставини, що його обтяжує – вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Призначене обвинуваченому покарання, яке є наближеним до мінімального, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С у д д і :

        ОСОБА_2         ОСОБА_3         ОСОБА_4