№ 11а-60-2008
Головуючий по справі - РИМАР Є.П.
Доповідач - ЄЛФІМОВ О.В.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
25 листопада 2008 року. м. Київ.
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., суддів - полковників юстиції ЄЛФІМОВА О.В. та НОВОВА C.O., за участю прокурору відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В., засудженого ОСОБА_9 та захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 4 вересня 2008 року, яким військовослужбовець військової частини 2253, інспектор прикордонного контролю відділення ПК «Славутич», старшина
ОСОБА_9,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Боровики Чернігівського району Чернігівської обл., українець, не одружений, не судимий, призваний на військову службу Чернігівським РВК в листопаді 1995 року,
засуджений за ст. 366 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 765грн. Крім того, він же позбавлений права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаної з виконанням функцій прикордонної служби строком на 1 рік.
Як зазначено у вироку злочин був скоєний при таких обставинах.
Старшина ОСОБА_9, проходячи службу на посаді інспектора прикордонного контролю групи інспекторів прикордонного пункту пропуску «Славутич» прикордонної комендатури «Ріпки», тобто являючись військовою службовою особою і знаходячись в прикордонному наряді «Перевірка документів», в порушення вимог п.п. 11, 19, 25, 27 Постанови Кабінету Міністрів України №1074 від 29 грудня 1995 року «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», не виконав своїх обов'язків по огляду та перевірці правильності заповнення документів на осіб та транспортні засоби на предмет наявності дозволу чи заборони в'їзду осіб і ввозу транспортних засобів на територію України. Так, під час реєстрації іноземців, 30 липня 2007 року, знаходячись в наряді в вказаному вище пункті пропуску, він вніс до офіційних документів - паспортів громадян Азербайджану ОСОБА_10 та ОСОБА_11 завідомо неправдиві відомості при наступних обставинах.
ОСОБА_10 та ОСОБА_11, 30.07.07 року, біля 19-ї години, встановленим порядком пройшли процедуру виїзду з держави Україна, однак, державного кордону України з Республікою Білорусь фактично не перетинали, територію України не залишали, а розвернулись на вантажному автомобілі ГАЗ, д/н «НОМЕР_1» у зворотному напрямку за пунктом пропуску і були пропущені старшиною ОСОБА_9 безпосередньо через пункт пропуску. При цьому ОСОБА_9 вніс завідомо неправдиві відомості до паспортів вказаних громадян, а саме - проставив датоштамп №013 з дозволом на в'їзд 30.07.07 року до України та видав завідомо неправдиві офіційні документи -імміграційні картки з датоштампом №013 з дозволом на в'їзд до України і вніс їх фамілії до реєстру іноземців автоматизованого робочого місця «ГАРТ». При цьому, про повернення громадян Азербайджану ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без перетинання державного кордону України, старшому наряду не доповів, датоштамп №013 з дозволом на виїзд 30.07.07 року з
України в паспортних документах та імміграційних картках останніх не анулював, чим фактично безпідставно продовжив їм термін тимчасової реєстрації понад встановлені 90 днів.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням суду в частині засудження ОСОБА_9 за ст. 366 КК України, просить вирок суду гарнізону скасувати, та винести свій вирок с закриттям провадження по справі.
В обґрунтування цього робиться посилення на те, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також і те, що поза увагою суду залишились докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
При цьому, не оспорюючи самих фактичних обставин скоєного ОСОБА_9, адвокат ОСОБА_6, стверджує, що суд, внаслідок неправильного тлумачення законодавства України у сфері регламентації* в'їзду іноземців в Україну і їх виїзду з України, дав вказаним обставинам помилкову правову оцінку, безпідставно вважаючи злочинними дії ОСОБА_9, який на виконання своїх обов'язків лише зафіксував у пункті пропуску факт вибуття та прибуття на територію України іноземців ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що дійсно мало місце. На його думку, засуджений не був зобов'язаний слідкувати за наявністю в паспортах вказаних вище іноземців датоштампів прикордонної служби іншої країни, які б свідчили про прибуття їх з Республіки Білорусь.
Надавши в скарзі свою оцінку нормативно-правовим актам, регламентуючим діяльність прикордонних військ у сфері контролю за міграцією іноземних громадян через державний кордон України, адвокат стверджує, що про перетин ОСОБА_10 та ОСОБА_11 державного кордону України свідчило те, що вони встановленим порядком вибули за межі пункту пропуску «Славутич» в напрямку кордону з Республікою Білорусь. Що стосується їх подальших дії, то це знаходиться поза межами прикордонного контролю з боку України.
На думку захисника, суд не прийняв до уваги Висновок службового розслідування та покази свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, згідно яких в діях ОСОБА_9 не було встановлено порушень порядку пропуску іноземних громадян через державний кордон України.
Заслухавши доповідача, виступи засудженого і захисника на підтримку апеляції та прокурора, який вважав необхідним залишити вирок без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_6 - без задоволення, а також розглянувши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, військовий апеляційний суд дійшов висновку, що вирок повинен бути залишений без змін, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи безперечно встановлена вина ОСОБА_9 в тому, що він 30 липня 2007 року, знаходячись в наряді в вказаному вище пункті пропуску через державний кордон України з Республікою Білорусь, вніс до офіційних документів -паспортів громадян Азербайджану ОСОБА_10 та ОСОБА_11 завідомо неправдиві відомості, а саме - проставив датоштамп №013 з дозволом на в'їзд 30.07.07 року до України та видав завідомо неправдиві офіційні документи - імміграційні картки з датоштампом №013 з дозволом на в'їзд до України і вніс їх фамілії до реєстру іноземців автоматизованого робочого місця «ГАРТ». При цьому, про повернення цих громадян без перетинання державного кордону України, старшому наряду він не доповів, датоштамп №013 з дозволом на виїзд 30.07.07 року з України в паспортних документах та імміграційних картках останніх не анулював, чим фактично безпідставно продовжив їм термін тимчасової реєстрації понад 90 днів. Ці матеріали не викликають сумнівів у своїй достовірності і фактично не заперечуються самим засудженим. Скоєне правильно кваліфіковано за ст. 366 ч.1 КК України.
При цьому, твердження апелянта про те, що суд, внаслідок неправильного тлумачення законодавства України у сфері регламентації в'їзду іноземців в Україну і їх виїзду з України, дав вказаним обставинам помилкову правову оцінку, не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються як протоколом судового засідання так і аналізом змісту Законодавства, регламентуючого цю сферу правовідносин.
Так, Згідно з п. 6 ст. 19 Закону Україн «Про Державну прикордонну службу України» на прикордонну службу України, відповідно до визначених законом завдань, покладається здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.
Твердження захисника про те, що особа вважається такою, що перетнула державний кордон України, коли вона пройшла всі відповідні види контролю у пункті пропуску через державний кордон України і вийшла за межі пункту пропуску, суд правильно розцінив, як надумані і таки, що не грунтуються на Законі України «Про Державний кордон України» ( ст. ст. 1, 4, 8, 9, 11, 12). Аналіз його норм дозволяє зробити висновок про те, що в пунктах пропуску через державний кордон відбувається лише контроль при перетинанні державного кордону України і пропуск через державний кордон, тобто лише надається дозвіл на його фактичне перетинання у подальшому. З іншого боку, у пунктах пропуску надається дозвіл на прибуття іноземцям, які вже фактично перетнули лінию державного кордону з Україною і знаходяться на території України, з якої вони за наявності підстав можуть бути видворені.
Згідно постанови KM України № 1074 від 29 грудня 1995 року «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», іноземці, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, який реєструється у встановленому порядку. Реєстрація паспортного документа проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців з держав з безвізовим порядком в'їзду -на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Реєстрація в пункті пропуску через державний кордон включає в себе проставлення в паспортному документі іноземця відмітки "В'їзд", занесення відомостей про іноземця і його паспортних даних до відповідного реєстру та заповнення імміграційної картки. Продовження терміну перебування в Україні іноземців, які прибули на тривале перебування у приватних справах тощо, здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому МВС органами ГІРФО. Контроль за виконання цього покладено також і на Державну прикордонну службу.
Згідно з п. п. 1.5, 1.6, 2.3 та 4.1 Інструкції «Про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон», затвердженої наказом Держкомкордон України № 773 від 24 грудня 2001 року, реєстрація іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон здійснюється виключно у випадках, коли вони у встановленому порядку в'їхали в Україну. Свідченням такої реєстрації іноземця в Україні є відмітка Прикордонних військ «В'їзд» в паспортному документі іноземця. Рішення про реєстрацію іноземця приймається посадовою особою підрозділу прикордонного контролю після перевірки паспортного документа, правильності заповнення імміграційної картки та відповідності її змісту даним паспортного документа. Контроль за організацією та здійсненням реєстрації іноземців та їх паспортних документів здійснюється старшим зміни прикордонних нарядів постійно в період несення служби.
З досліджених в судовому засіданні паспортів громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_11 видно, що 30 липня 2007 року з боку України державний кордон Республіки Білорусь вони не перетинали, оскільки в паспортах відсутні відмітки прикордонних служб Республіки Білорусь про в'їзд, виїзд чи заборону в'їзду на територію Білорусі. В наслідок цього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для надання дозволу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на в'їзд до України, оскільки вони з території України фактично не виїжджали. Даний факт вони не приховували і від прикордонників, про що прямо заявляли як на слідстві, так і в суді.
Більш того, вказували вони і на відсутність самого наміру зробити це, оскільки всі їх дії були продиктовані тільки однією метою - поновити 90 денний термін перебування на території України.
У той же час, згідно з вимогами Інструкції з організації та здійснення прикордонного контролю (Наказ Держприкордонслужби №711-2004року), коли з якихось причин особа, що прямує через державний кордон, його не перетинає, а повертається в країну, з якої вона прибула, то штампи, проставлені посадовими особами Державної прикордонної служби України, анулюються. Це підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_14 - начальник відділення прикордонного контролю „Славутич", заявивши, що штампи на „Виїзд" анулюється, якщо громадянин не пройшов відповідну реєстрацію у пункті пропуску сусідньої держави (а.с. 13, т.3).
Таким чином, оскільки громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_11 територію України не залишали, державний кордон Республіки Білорусь не перетинали, то після закінчення 90 - денного терміну безвізового перебування на території України, вони повинні були виїхати за межі України або продовжити термін свого перебування в органах внутрішніх справ.
На необхідність у подібних ситуаціях вчинення саме таких дій вказується і у листі № 9279 від 4 серпня 2004 року заступника міністра МВС України, на якого згідно з п. 4 наказу МВС України № 1456 від 1 грудня 2003 року, погодженого з Державною прикордонної службою України, покладено контроль за виконанням Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців.
В супереч твердженням в скарзі адвоката ОСОБА_6, суд першої інстанції критично підійшов як до оцінки Висновку службового розслідування, проведеного відносно ОСОБА_9, так і до показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в частині твердження про правильність (на їх думку) дій засудженого. При цьому, надавши їм належну оцінку - як суб'єктивним твердженням службових осіб з питань права, суд обгрунтовано відхилив їх.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до винесення незаконного вироку.
Виходячи з наведеного, вирок військового місцевого суду Київського гарнізону відносно ОСОБА_9 слід визнати законним і обґрунтованим.
Що стосується міри покарання, то вона призначена ОСОБА_9 з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу засудженого і його сімейного стану.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону , -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 4 вересня 2008 року відносно ОСОБА_9 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6- без задоволення.