№11а-52
Головуючий по справі: полковник юстиції МИХАЛЮК В.О.
Доповідач: полковник юстиції ЗАГОРУЙКО В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2008 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., суддів - полковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М.
та полковника юстиції ЗАГОРУЙКА В.В., при секретарі ОСТАПОВОЇ І.В.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України полковника юстиції БУДОВОГО СМ. , захисника-адвоката ОСОБА_1, представника військової частини Т-0110 майора юстиції ФЕДОРОВА О.М. ,
розглянувши апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2. на вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року, за яким військовослужбовця військової частини Т-0110 старшого солдата
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Підгороднє Золочівського району Львівської області, українця, з середньою освітою, не одруженого, не маючого судимості, на військовій службі з листопада 2007 року,
засуджено за ст. 289, ч.2 КК України, з застосуванням ст. 69 того ж КК, до позбавлення волі строком на 1 рік. Цивільний позов прокурора до ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі: присуджено стягнути з нього на користь військової частини Т-0110 10 937 грн. 94 коп.
За цим же вироком засуджено солдата цієї ж військової частини ОСОБА_3. за ст. 289, ч. 2 КК України, з застосуванням ст. ст. 69 та 62 КК України до тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 рік. Стосовно ОСОБА_3 вирок в апеляційному порядку не оскаржений.
Військовий апеляційний суд регіону
ВСТАНОВИВ:
Згідно з вироком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у добовому наряді, близько 2 години ЗО хвилин 11 червня 2008 року, знаходячись у нетверезому стані, діючи за попередньою змовою, з метою вчинення поїздки в розважальних цілях, на території заводу залізобетонних виробів військової частини Т-0110 в місті Львові, незаконно заволоділи службовим автомобілем частини ГАЗ-3110, д.н.з. НОМЕР_1, на якому поїхали до центра міста Львова.
Близько 3 години 20 хвилин 11 червня 2008 року ОСОБА_2 на проспекті Свободи 33, вчинив зіткнення на вказаному вище автомобілі з автомобілем працівників СПМО „Титан" УДСО ГУ УМВС України в місті Львові „Шкода-фабіа", д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого обидва автомобілі зазнали технічних ушкоджень, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця пригоди зникли, однак в подальшому біли затримані працівниками міліції. Вищевказаними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяли військовій частині Т-0110 матеріальну шкоду на суму 16 937, 46 грн.
Не погоджуючись з вироком, засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якої він просить вирок змінити: обрати йому покарання у вигляді штрафу, а також зменшити суму відшкодування до 9 836 грн. В обґрунтування цього він вказує, що судом не вірно кваліфіковано його дії, оскільки він є військовослужбовцем, а тому його дії повинні бути кваліфіковано за ст. 412, ч.1 та 425, ч.1 КК України. Крім того, на думку апелянта, судом на дано оцінки висновку товарознавчої експертизи, проведеної експертом ОСОБА_4, згідно якої ринкова вартість пошкодженого автомобілю складає 9836 грн, а вартість матеріального збитку дорівнює вартості транспортного засобу на момент пошкодження.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне скаргу залишити без задоволення, виступ адвоката, в підтримку скарги, а також представника військової частини, який просив вирок в частині цивільного позову залишити без змін, військовий апеляційний суд регіону, вивчивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, приходить до наступного.
Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, яки повно викладені у вироку, їм дана належна оцінка, та апелянтом в скарзі вони не оспорюються.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за ст. 289, ч.2 КК України, суд 1-ї інстанції вірно виходів з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем ГАЗ-3110. Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується лише умисною формою вини у вигляді прямого умислу, що саме і відбулося в даному випадку, а тому посилання апелянта в скарзі на необхідність перекваліфікації скоєного ним на ст. ст. 412 та 425 КК України, тобто розцінювати їх дії як необережні, є безпідставним і не ґрунтується на вимогах Закону.
При призначенні покарання ОСОБА_2 судом враховано в якості обставини, що обтяжує покарання - скоєння ним злочину в стані сп'яніння. Одночасно суд прийняв до уваги, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, як до призову, так і командуванням по службі він характеризується виключно з позитивної стороні, у вчиненому він розкаявся. З урахуванням цих обставин суд знайшов можливим застосувати до ОСОБА_2 ст. 69 КК України, тобто призначити йому покарання нижче він найнижчої межи, передбаченою санкцією ч. 2 ст. 289 КК України. Підстав для подальшого пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання, а тим більше застосування штрафу, судом регіону не встановлено, а засудженим в скарзі не наведено.
Вирішуючи питання щодо розміру збитків, спричинених військовій частині Т-0110, суд виходив з висновків судової авто-товарознавчої експертизи № 2645 від 3 липня 2008 року. При цьому суд гарнізону обґрунтував своє рішення, оскільки дана експертиза слідчим була призначена для виконання спеціалізованому закладу - Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Свої висновки експерт науково обґрунтував, послався на відповідні нормативні акти, а сам акт експертизи виклав у відповідності до вимог КПК. Разом з тим, звіт про оцінку майна, виконаний оцінювачем ОСОБА_4, переданий до суду адвокатом, не відповідає вимогам КПК, оскільки проведений на підставі порівняння ринкових цін на аналогічні автомобілі, а також даний оцінювач не попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Таким чином, розмір збитків, нанесених військовій частині Т-0110, судом встановлено вірно.
Що ж стосується порядку стягнень збитків, то в даному випадку судом допущено порушення вимог ст. 1190 ЦК України, яка передбачає, що особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Дольова відповідальність в цьому випадку можлива лише за умови наявності заяви потерпілого. В позові прокурора про стягнення збитків на користь військової частини Т-0110 пропонувалось здійснити це саме в солідарному порядку, однак суд 1-ї інстанції, за відсутністю заяви потерпілого, вирішив стягнути кошти з засуджених саме в дольовому порядку. В цій частині вирок підлягає зміні, та має бути встановлено солідарний порядок стягнень.
Одночасно суд регіону звертає увагу і на той факт, що судом гарнізону порушено і порядок стягнення судових витрат. Так, ст. ст. 93, 331 КПК України передбачають, що стягнення судових витрат з декількох засуджених проводиться виключно в дольовому порядку, в той час як судом 1-ї інстанції в даному випадку встановлено солідарний порядок. В цій частині вирок також підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365-367 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року стосовно ОСОБА_2 змінити:
цивільний позов військового прокурора задовольнити в повному обсязі. Стягнути на користь військової частини Т-0110 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16937 грн. 94 коп. в солідарному порядку. Судові витрати в сумі 3130 грн. 40 коп.3а проведення по даній справі судових експертиз покласти на засуджених, та стягнути на користь держави: з ОСОБА_2 - 2130 грн. 40 коп., з ОСОБА_3 - 1000 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.