№ 10-28-2008

Постанова ухвалена під головуванням капітана юстиції СЛОБОДЯНЮКА П.Л.

Доповідач: полковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

4 грудня 2008 року місто Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі: головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С. , суддів - полковників юстиції НОВОВА С. О. та ЛАШЕВИЧА В.М. , при секретарі СОКОЛОВІЙ A.M., з участю прокурора відділу Генеральної прокуратури України радника юстиції СКОРИКА М. М. , розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляцією адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 24 листопада 2008 року, відповідно до якої задоволено подання слідчого в особливо важливих справах Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України про продовження до 4-х місяців строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7.

Як викладено в постанові військового суду гарнізону, ОСОБА_7 , згідно матеріалів кримінальної справи та подання слідчого, на початку 2008 року разом з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою вчинення розбійницьких нападів на приватних підприємців та насильницького заволодіння їх грошовими коштами і іншими цінностями, організували озброєну банду, для чого підшукали вогнепальну коротко ствольну зброю, пістолет для відстрілу патронів з гумовими кулями, масово-габаритну модель автомату АКС-74, бойові гранати та патрони, чорну уніформу спецпідрозділу СБУ без нашивок чи інших розпізнавальних знаків, маски та бронежилети. Крім того, вони розподілили ролі, а ОСОБА_7 виготовив підроблені постанови про затримання осіб та вилучення грошових коштів. Здійснюючи задумане, вони 25 вересня 2008 року близько 22 години в складі цієї банди прибули в приміщення комплексу „З легким паром", яке розташоване в місті Бровари Київської області, вул. Київська, 1, де із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, вчинили розбійний напад на ОСОБА_5 з метою заволодіння грошовими коштами останнього в сумі 1000000 гривень. Цей напад, як вказано слідчим, було попередньо ретельно сплановано та інсценовано під проведення спеціальної операції із затримання особливо небезпечного злочинця, де ОСОБА_1 повинен був удавати із себе співробітника СБУ, ОСОБА_7 - слідчого, ОСОБА_2 І ОСОБА_4 - групу захоплення, а ОСОБА_3, за потребою, виконати роль понятого. Під час вчинення запланованих злочинних дій вказана злочинна група була затримана працівниками УБОЗ ГУ МВС України в місті Києві.

26 вересня цього року відносно ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 187, ч. 4 та 257 КК України і того ж дня ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.

2 жовтня 2008 року ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення за ст. ст. 187, ч. 4 та 257 КК України, а 4 жовтня цього ж року військовим місцевим судом Київського гарнізону йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.

18 листопада 2008 року строк досудового слідства по даній кримінальній справі продовжено заступником Генерального прокурора України до чотирьох місяців.

Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 закінчувався 26 листопада 2008 року, то слідчий звернувся до суду гарнізону з проханням щодо продовження строку утримання ОСОБА_7 під вартою до чотирьох місяців, посилаючись на дані про особу обвинуваченого, стан його здоров'я та тяжкість вчинених злочинів, що, на думку слідчого, дає достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7, залишаючись на волі, буде намагатися ухилитися від слідства та суду чи виконання процесуальних рішень шляхом зміни місця проживання.

Задовольняючи подання слідчого про продовження строку утримання ОСОБА_7 під вартою до чотирьох місяців, суд гарнізону в постанові послався на те, що, згідно матеріалів справи, в розпорядженні слідчого є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак тяжких злочинів, вчинених саме ОСОБА_7, який діяв, крім того, у групі осіб. Ці дані були отримані органом досудового слідства під час здійснення численних слідчих дій, в тому числі і за участю самого ОСОБА_7, однак для всебічного і повного дослідження всіх обставин вчинення злочинних дій зазначеною групою органу досудового слідства необхідно виконати ще ряд слідчих дій, перелік яких наводиться в поданні слідчого.

Крім того, в постанові суду першої інстанції вказується, що є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 може намагатися ухилитися від слідства і суду та продовжити займатися злочинною діяльністю, на що вказують тяжкість інкримінованих йому злочинів, поведінка обвинуваченого під час та після затримання співробітниками міліції, пов'язана з його активним опором та пропонуванням грошей за звільнення, самі обставини вчинення злочинів, які скоювалися злочинною групою з використанням зброї та мали наявність насильницької складової діяльності цієї групи. Вказане, як вважає суд гарнізону, не виключає ризик змови ОСОБА_7 з його спільниками, а тому прийшов до висновку, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, та його належної поведінки.

Також суд гарнізону в оскаржуваній постанові вказав, що при її винесенні ним взяті до уваги і матеріали, що характеризують особу ОСОБА_7, його вік, сімейний стан, характеристики з місця проживання та служби, стан здоров'я його та членів його сім'ї і інші дані, що характеризують особу останнього.

Не погоджуючись з цією постановою військового суду гарнізону, адвокат ОСОБА_6 ставить питання про її скасування та зміну його підзахисному ОСОБА_7 міри запобіжного заходу на підписку про невиїзд. В обґрунтування своїх доводів він посилається на те, що при продовженні ОСОБА_7 строку утримання під вартою до чотирьох місяців суд першої інстанції прийняв таке рішення на підставі припущень, без належного його мотивування та за відсутності передбачених законом підстав, а також без врахування відомостей, що дають підстави для обрання останньому менш суворого запобіжного заходу.

Зокрема, апелянт вважає, що суд гарнізону безпідставно послався на вчинення його підзахисним фізичного опору працівникам міліції при його затриманні та вчинення спроби уникнути кримінальної відповідальності шляхом пропонування грошей співробітникам міліції за його звільнення, оскільки в постанові не наведено посилання на джерело такої інформації або на документ, який це підтверджує.

Також адвокат вважає, що суд першої інстанції незаконно зробив посилання на обставини вчинення злочину з їх дослідженням в певній мірі та наданням оцінки і, крім того, допустив припущення щодо ризику змови ОСОБА_7 з його спільниками з метою ухилення від відповідальності при перебуванні на волі.

Автор апеляції скаржиться і на те, що в постанові суду гарнізону не наведено законодавчо встановленої та невід'ємної підстави і належного мотивування стосовно того, що ОСОБА_7 може ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень та перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. Адвокат з посиланням на п. 10 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові № 4 від 25 квітня 2003 року, наполягає, що суд при розгляді подання про взяття під варту не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного чи обвинуваченого, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи, що судом першої інстанції, на його думку, дотримано не було.

Далі апелянт скаржиться, що суд гарнізону не врахував відомості, які вказують на існування факторів, обставин і моральних цінностей, що свідчать про те, що ОСОБА_7, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю. Такими відомостями у справі, як запевняє адвокат, є щиросердечне зізнання та розкаяння у вчиненому злочині, сприяння слідству у встановленні об'єктивної істини у справі, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, стан здоров'я ОСОБА_7, а також потреба його батьків - пенсіонерів у допомозі та догляді у зв'язку із поганим станом здоров'я, відсутність мети перешкоджати слідству.

З оскаржуваної постанови, як стверджує захисник, не вбачається і те, що суд гарнізону був обґрунтовано впевнений у тому, що лише тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7, оскільки в ній, на його думку, суд припустив тільки таку вірогідність і не зазначив, що має виключну впевненість в тому, що м'якша міра запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки ОСОБА_7.

Крім того, як вважає апелянт, суд першої інстанції не взяв до уваги низку інших даних, що характеризують ОСОБА_7, а саме те, що він зареєстрований і проживає з сім'єю в місті Києві, за місцем проживання та місцем роботи характеризується виключно позитивно, під час проходження служби на спеціальному факультеті СБУ у 2005 - 2006 роках нагороджувався подякою за відповідальне виконання поставлених завдань, наполегливість та старанність, а також грошовою премією за сумлінне виконання службових обов'язків, під час проходження служби у Держспецзв'язку в 2007 - 2008 роках нагороджувався медаллю „15 років спецзв'язку України" і ніколи не мав стягнень, його батьки є пенсіонерами і тяжко хворіють численними хворобами, в тому числі і обидва на ішемічну хворобу серця, а його дружина перебуває на 8-му тижні вагітності.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав необхідним залишити апеляцію адвоката без задоволення, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону не знаходить підстав для її задоволення.

Так, всупереч доводам апелянта, в постанові військового суду гарнізону правильно вирішено питання про необхідність продовжити до 4-х місяців строк тримання під вартою ОСОБА_7, оскільки є всі підстави вважати, що останній буде перешкоджати встановленню істини у справі і ухилятися від слідства та суду. Також не виключена можливість продовження ОСОБА_7 злочинної діяльності, обґрунтованість чому детально викладена в постанові суду першої інстанції, в якій висновки суду гарнізону сумнівів у їх правильності не викликають. Більш того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять та понад вісім років, і такі види злочинів представляють не тільки підвищену суспільну небезпечність, а й створюють особливі складнощі в їх доказуванні, так як будь-який, навіть незначний, вплив на потерпілого, змова між спільниками, не виключають суттєвих перешкод у встановленні істини у справі. Наведені ж апелянтом доводи про те, що ОСОБА_7 не буде перешкоджати встановленню істини у справі і ухилятися від слідства та суду, не є переконливими, оскільки вони не дають безумовних підстав вважати, що цим буде забезпечена належна поведінка обвинуваченого.

Що стосується сімейного стану обвинуваченого, стану його здоров'я і здоров'я його батьків, перебування дружини на 8-му тижні вагітності, реєстрації та проживання в місті Києві, а також посилань апелянта на позитивні характеристики ОСОБА_7 та нагороди по службі, то всі ці дані були відомі суду першої інстанції, але в даному випадку вони не можуть впливати на необхідність зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на більш м'яку, виходячи із характеру та ступеню суспільної небезпечності злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_7. Не впливає на це і той факт, що ОСОБА_7 щиро зізнався та кається у вчинених злочинах і сприяє на даному етапі встановленню істини у справі, оскільки під час досудового слідства отримана інформація про причетність ОСОБА_7 до вчинення і інших злочинів, по яким триває перевірка.

Будь-якого дослідження доказів, надання їм оцінки, перевірки у інший спосіб доведеності вини обвинуваченого, розгляд і вирішення питань, які повинен суд вирішувати при розгляді кримінальної справи по суті, судом гарнізону, всупереч ствердженням автора апеляції, не проводилося.

Отже, не вбачаючи підстав для скасування постанови військового місцевого суду гарнізону та керуючись ст. ст. 165-2, 366, 377 и 382 КПК України, військовий апеляційний суд регіону

УХВАЛИВ:

Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 24 листопада 2008 року про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою до 4-х місяців залишити без зміни, а апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМИ ПІДПИСАМИ