№ 1п-6-2008
ПОСТАНОВА
про закриття кримінальної справи
13 листопада 2008 року м. Черкаси
Військовий апеляційний суд Центрального регіону в складі: Головуючого - полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. при секретарі СОКОЛОВІЙ A.M., з участю державного обвинувача -військового прокурора Полтавського гарнізону підполковника юстиції КАЛУСЕНКА В.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього командира військової частини А 1505 полковника медичної служби у відставці
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с Щаснівка Волочиського району Хмельницької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученого, раніше не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч. 2, 410 ч. 2 КК України,
та колишнього головного бухгалтера військової частини А 1505
ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Дніпропетровську, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одружену, маючу на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судиму, мешкаючу за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч. 2, 191 ч. 4 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, будучи командиром військової частини А 1505, а ОСОБА_4 -головним бухгалтером вказаної частини, тобто являючись посадовими особами, вчинили зловживання посадовим становищем, а також службове підроблення при наступних обставинах.
Так, 16 вересня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали завідомо неправдивий документ - платіжну відомість військової частини А 1505 №124, вказавши в ній про виплату грошового утримання за 2005 рік військовослужбовцям та працівникам вказаної частини: ОСОБА_3 - 6 000 грн., ОСОБА_4 - 3 000 грн., ОСОБА_5 - 3 000 грн., ОСОБА_6 - 3 000 грн., ОСОБА_7 - 3 000 грн., ОСОБА_8 - 539 грн. 47 коп., на отримання якого вказані особи не мали права.
12 жовтня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено завідомо неправдивий документ - платіжну відомість військової частини А 1505 №125, згідно якій необхідно було виплатити вихідну допомогу за жовтень 2005 року військовослужбовцям та працівникам згаданої частини, а саме: ОСОБА_3 - 9500 грн., ОСОБА_4 -9500 грн., ОСОБА_8 - 5829 грн. 81 коп., на отримання якої зазначені особи не мали права.
У подальшому платіжні відомості № 124 та № 125 військової частини А 1505 були передані до відділення „Кременчуцька філія" Полтавське ГРУ Приватбанку для перерахування незаконно нарахованих грошових коштів на зарплатні банківські картки вказаних вище осіб. Отримані зі своїх банківських карток нараховані їм у вказаних вище сумах грошові кошти ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 передали головному бухгалтеру військової частини А 1505 ОСОБА_4 , яка передала їх командиру вказаної частини ОСОБА_3
Отриманими незаконним шляхом грошима, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпорядилися на власний розсуд (на потреби військової частини А 1505, пов'язані з заходами щодо підготовки та здачі її архіву).
Зазначеними вище незаконними діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 державі були спричинені збитки на суму 43369 грн. 28 коп., що є істотною шкодою.
Вказані вище обставини вчинення злочинів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлені в судовому засіданні показами, як самих підсудних, так і свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_5, а також висновком судово-почеркознавчої експертизи та речовими доказами.
Протиправні дії підсудних органи досудового слідства кваліфікували: ОСОБА_3 за ст. ст. 366 ч. 2, 410 ч. 2 КК України, а ОСОБА_4 - за ст. ст. 366 ч. 2, 191 ч. 4 КК України. Однак погодитись з даною кваліфікацію неможливо з наступного.
Так, під час досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявляли, що незаконно вилучаючи гроші з обігу держави, ними не переслідувались корисні мотиви, скоювали вони це не з метою особистого збагачення, а з хибно зрозумілих інтересів служби. Вилучені ними із обігу держави гроші були витрачені на потреби військової частини, пов'язані з заходами щодо підготовки та здачі її архіву.
Ці пояснення підсудних не тільки не були спростовані, а знайшли своє повне підтвердження в показах допитаних в суді свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_10, у зв'язку з чим не можна зробити висновок, що гроші із обігу держави були вилучені з метою особистого збагачення ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що є обов'язковим елементом складу злочину, який передбачає відповідальність за викрадення, привласнення іншого військового майна ( ст. 410 КК України).
За таких даних, дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які являючись посадовими особами відповідно командиром та головним бухгалтером військової частини А 1505, вилучили із обігу держави гроші в сумі 43369, 28 грн., суд розцінює: ОСОБА_3, як зловживання службовим становищем вчинене із особистих інтересів, що заподіяло істотну шкоду, до якої суд відносить вилучення із обігу держави коштів в сумі 43369, 28 грн. і кваліфікує ці його дії за ст. 423 ч. 1 КК України, перквалікувавши їх зі ст. 410 ч. 2 того ж КК. Дії ж ОСОБА_4 суд розцінює, як співучасть у зловживанні військовою службовою особою службовим становищем у формі пособництва щодо вилучення із обігу держави коштів в сумі 43369, 28 грн., а тому кваліфікує їх за ст. ст. 27 ч. 5, 423 ч. 1 КК України, перекваліфікувавши зі ст. 191 ч. 4 того ж КК.
Крім того, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 склали завідомо неправдиві документи платіжні відомості військової частини А 1505 № 124 та № 125, то ці їх дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 366 КК України, перекваліфікувавши з ч. 2 ст. 366 того ж КК, так як збитки в сумі 43369, 28 грн., які віднесені органами досудового слідства до тяжких наслідків за ст. 366 ч. 2 КК України, заподіяні зловживанням службовим становищем і визнані судом як заподіяння істотної шкоди при кваліфікації дій підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно за ст. 423 ч. 1 КК України та ст. ст. 27 ч. 5, 423 ч. 1
КК України. Тому визнання цих же збитків (43369, 28 грн.) тяжкими наслідками за ст. 366 КК України є зайвим і підлягає виключенню.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 являється інвалідом 2-ї групи, а ОСОБА_4 має неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вирішуючи питання кримінальної відповідальності підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд керується Законом України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року. Приймаючи до уваги те, що підсудні не заперечують проти застосування до них амністії, а також те, що провадження по даній справі на даний час не закінчено, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі ст. 6 Закону України „ Про амністію" від 19 квітня 2007 року підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за інкриміновані їм злочини, а кримінальна справа стосовно них -закриттю на підставі ч. 1 ст. 44 КК України та п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, у зв'язку з чим цивільний позов військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А - 1505 на суму 43369 грн. 28 коп., заявлений до підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 273 та 282 КПК України, військовий апеляційний суд-
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі ст. 6 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу стосовно них - закрити.
Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 -підписку про невиїзд - скасувати.
Цивільний позов військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А - 1505 на суму 43369 грн. 28 коп., заявлений до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , залишити без розгляду.
Речові докази по справі: платіжні відомості військової частини А 1505 № № 124, 125 (Т-1, а.с. 216, 217), роздруківки щодо руху грошових коштів по зарплатним банківським карткам (Т-1, а.с. 218-225) зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , скасувати.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом семи діб з дня її винесення.