справа №2-36/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого     судді Пшонка P.M.

при секретарі     Пригаровій О.В.

Лемеш Т.О.

Тищенко І.Н.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В. про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3,  3-і особи ОСОБА_7,  ОСОБА_4,  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пере вертун О. Ю.,  Київське міське управління юстиції про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2006 року позивач - ОСОБА_83вернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5,  третя особа приватний нотаріус КМНО Морозова С. В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Зазначав,  що в червні 2003 року став власником квартири АДРЕСА_1 внаслідок її приватизації,  що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло,  від 05.06.2003 року,  згідно розпорядження № 2490.

Після цього вирішив її продати,  для чого ним були отримані необхідні документи,  такі як довідка характеристика БТІ,  форма № 3 ЖЕКу та ін. Питання продажу ним було довірено відповідачу ОСОБА_9. ~ його колишній дружині,  оскільки частину коштів він збирався віддати спільній з нею доньці - відповідачу ОСОБА_5 Тому ОСОБА_8 видав ОСОБА_4  довіреність для продажу цієї квартири.

В серпні 2003 року ОСОБА_8 потрапив в автомобільну аварію,  після чого довгий час перебував в лікарні. В зв'язку з цим відповідач ОСОБА_4  відмовилась продавати квартиру,  та віддала ОСОБА_8 всі оригінали документів: свідоцтво про право власності на житло,  технічний паспорт на квартиру,  довідку-характеристику БТІ та довідку форми № 3 з ЖЕКу. З того часу з відповідачем ОСОБА_9 він не спілкувався.

Після захворювання в 2005 році на онкологічну хворобу,  з метою отримання додаткових коштів на лікування в квітні 2006 року ОСОБА_8 вирішив продати належну йому на праві власності квартиру,  для чого почав збирати необхідні документи. Наприкінці квітня після звернення до БТІ м.  Києва він дізнався про те,  що 29 грудня 2005 року між відповідачами ОСОБА_4  та ОСОБА_5 був укладений спірний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Оскільки весь час з серпня 2003 року всі оригінали документів знаходились у ОСОБА_8,  він вважав,  що відповідач ОСОБА_4  обманним шляхом отримала дублікати всіх документів,  та здійснила незаконне відчуження квартири відповідачу ОСОБА_5 За цих підстав вважав,  що названий позов має бути задоволений та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29.12.2005 p.,  укладений між ОСОБА_4  та ОСОБА_5,  посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В.; зобов'язати приватного нотаріуса КМНО Морозова С. В. анулювати нотаріальний запис про реєстрацію договору купівлі-продажу названої квартири між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та стягнути з відповідачів на його користь сплачені судові витрати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер. В зв'язку з цим 16 червня 2006 року ухвалою суду провадження по цивільній справі було зупинене.

19 грудня 2006 року ухвалою суду провадження у справі було відновлено.

Згідно заповіту від 23 травня 2006 року ОСОБА_83аповідав все своє майно дружині - ОСОБА_3,  а тому останню за її клопотанням було залучено судом до участі у справі як правонаступника померлого позивача ОСОБА_8

ОСОБА_3 підтримала заявлений ОСОБА_8 позов,  та 20.03.2007 року в судовому засіданні уточнила позовну заяву. Просила визнати недійсним названий договір купівлі-продажу квартири,  зобов'язати приватного нотаріуса КМНО Морозову С. В. анулювати реєстраційний запис про реєстрацію даного договору купівлі-продажу квартири у зв'язку з його недійсністю та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Відповідачі ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 та їх представники заперечували проти задоволення позову. Зазначали,  що вважають ОСОБА_3 неналежним позивачем,  оскільки після смерті ОСОБА_8 їй за заповітом не передавалось право яа пред'явлення і судове вирішення позову про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу квартири.

Відповідач ОСОБА_4  пояснила,  що ОСОБА_8 ще в 1991 році взамін на нестягнений з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 пообіцяв в майбутньому передати у її власність частину комунальної квартири АДРЕСА_2,  або інше житло,  яке б він одержав в майбутньому взамін. Для цього в 2003 році він дав їй довіреність на відчуження його квартири на користь ОСОБА_5 Однак,  оскільки ОСОБА_5 вийшла заміж та в неї на той час була грудна дитина,  вирішено було не передавати їй цю квартиру,  а продати її разом із квартирою ОСОБА_9 по проспекту Червонозоряному,  5-А в м.  Києві,  і взамін купити більшу для спільного проживання сім'ї ОСОБА_5 з ОСОБА_4  та її чоловіком.  Але сталося так,  що ОСОБА_8 в серпні 2003 р. потрапив в аварію. В нього виникли труднощі,  тому що він мав вирішувати питання матеріального відшкодування потерпілому в цій аварії,  тому просив призупинити продаж квартири.

Вже після того,  в 2005 році він сказав поновити продаж квартири,  але просив утаювати це від його дружини ОСОБА_3,  тому що вона була проти продажу. Вважаючи загубленими документи на квартиру,  ОСОБА_4  зробила іх дублікати,  та провела відчуження на користь ОСОБА_5 Отримані від продажу квартири гроші в сумі 5 000 гривень ОСОБА_5 на прохання своєї матері хотіла передати ОСОБА_8,  але той відмовився їх брати.

Одержавши у травні 2006 року позов ОСОБА_83дивувались. Вважали,  що його підпис під позовною заявою міг бути підроблений,  або здійснений ним в стані наркотичного або психічного сп'яніння від ліків,  які він приймав. За цих підстав просили в позові відмовити.

Третя особа приватний нотаріус КМНО Морозова С. В. в судове засідання не з'явилась,  надала свої письмові пояснення. Вважає,  що при посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу квартири нею не було порушено діюче законодавство України. Просить розглядати справу без її участі (а.с.  30,  т. 1).

29 травня 2007 року було задоволене клопотання відповідача ОСОБА_9,  та ухвалою суду призначено судово-почеркознавчу експертизу,  на вирішення якої було поставлено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_8 у позовній заяві,  поданої 12 травня 2006 року до Оболонського районного суду м.  Києва про визнання недійсним договору купівлі-продажу гр. ОСОБА_8 ? ; якщо так,  то чи є ознаки того,  що під час виконання підпису у позовній заяві ОСОБА_8 вживав наркотичні,  психотропні або сильнодіючі препарати чи перебував у стані наркотичного або алкогольного сп'яніння?

05 вересня 2007 року ухвалою судді Оболонського районного суду м.  Києва Маринченко М. М.  цивільну справу № 2-3283/07 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_3,  треті особи ОСОБА_7,  ОСОБА_4,  приватний нотаріус КМНО Перевертун Олександр Юрійович,  Одинадцята київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним об'єднано в одне провадження з цивільною справою № 2-139/07 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  3-тя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

В своєму позові ОСОБА_5 просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 від 23 травня 2006 року,  посвідчений приватним нотаріусом КМНО Перевертуном О.Ю.,  зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 39784346,  як вчинений фізичною особою в момент,  коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Зазначила,  що її батько ОСОБА_8 не міг скласти заповіт на ім'я ОСОБА_3,  тим самим позбавивши її права на спадкування за законом,  враховуючи його дуже добре батьківське та родинне ставлення до неї. Вважала,  що даний заповіт міг бути вчинений ОСОБА_8 лише в неадекватному психічному стані,  тому що в той період він приймав виписані йому лікарями психотропні,  наркотичні та сильнодіючі засоби,  такі як сибазон,  промедол,  димедрол та трамадол.

ОСОБА_3 та її представник проти названого позову заперечували. Вважали його безпідставним та необгрунтованим,  та просили суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_7  проти позову також заперечував,  просив відмовити в його задоволенні. Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_12 в судове засідання не з'явився,  просив справу розглядати за його відсутності. В судовому засіданні за згоди позивача третя особа Одинадцята київська державна нотаріальна контора була замінена на Головне управління юстиції м.  Києва,  яке направило суду лист з проханням розглядати справу за їх відсутності.

05 жовтня 2007 року за клопотанням представника ОСОБА_4  була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза,  на дослідження якої були поставлені питання: чи міг ОСОБА_8 на момент складення заповіту,  а саме 23 травня 2006 року,  розуміти характер та фактичний зміст власних дій,  керувати ними та передбачати їх наслідки? ; чи міг ОСОБА_8П,  на момент складення підпису та подачі позовної заяви,  а саме в період з 10 травня по 12 травня 2006 року,  розуміти характер та фактичний зміст власних дій,  керувати ними та передбачати їх наслідки?

Вислухавши пояснення сторін та їх представників,  допитавши свідків ОСОБА_25.,  ОСОБА_13,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_16. ,  ОСОБА_17,  ОСОБА_18,  дослідивши матеріали справи,  оцінюючи в сукупності надані сторонами докази,  суд встановив наступне.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло,  виданого КП «Управління житлового господарства» Оболонського району м.  Києві 05 червня 2003 року на підставі розпорядження № 2490 ОСОБА_8 приватизував однокімнатну квартиру АДРЕСА_3,  загальною

площею 20, 7 кв. м.  (а.с.  8,  т. 1),  про що 19 червня 2003 року в Київському міському БТІ проведено реєстрацію і записано в реєстрову книгу за № 5451. За цією ж адресою ОСОБА_8 був зареєстрований з 24.02.1995 року (а.с.  12,  т. 1).

24     липня 2003 року ОСОБА_8 видав ОСОБА_4  доручення на розпорядження на умовах та за

ціну,  їй відомих,  належною йому квартирою АДРЕСА_3 Довіреність посвідчена

приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В.,  зареєстровано в реєстрі за № 6625 (а.с.  36,  т. 1).

30 липня 2003 року Київським БТІ було видано ОСОБА_8 довідку-характеристику для відчуження нерухомого майна про те,  що нерухоме майно,  яким є квартира,  яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано в Київському БТІ в реєстровій книзі під реєстровим № 5451 за громадянином ОСОБА_8 на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності на житло (а.с.  9,  т. 1).

25     листопада 2005 року приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. було видано ОСОБА_4  за її

заявою дублікат доручення від 24 липня 2003 року (а.с.  72,  т.2).

30 листопада 2005 року ОСОБА_9 звернулась до Оболонського РУГУ МВС України у зв'язку з втратою свідоцтва про право власності на житло та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1. 07 грудня 2005 року за результатами розгляду цієї заяви Оболонськимо РУТУ МВС України було складено висновок про відсутність можливості встановити місцезнаходження документів (а.с.  116,  т 1).

12     грудня 2005 року ОСОБА_4 ,  діючи за дублікатом доручення від 24 липня 2003 року,  виданого 25 листопада 2005 року,  від імені ОСОБА_83вернулась до органу приватизації Оболонського району м.

Києва з приводу виготовлення дублікату приватизаційних документів на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.  113,  т. 1). 13     грудня 2005 року ОСОБА_4  на підставі розпорядження № 606-Д КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м.  Києва було видано дублікат свідоцтва про право власності на житло,  виданого КП «Управління житлового господарства» Оболонського району м.  Києві 05 червня 2003 року на підставі розпорядження № 2490,  та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.  34,  т.1). 16 грудня 2005 року Київським міським БТІ було зареєстровано дублікат зазначеного свідоцтва про право власності на житло за реєстровим № 5451.

26     грудня 2005 року Київським міським БТІ було видано ОСОБА_9 довідку-характеристику за №

1134456 для відчуження квартири АДРЕСА_1 (а.с.  30,  т. 1).

29 грудня 2005 року ОСОБА_4 ,  яка діяла від імені ОСОБА_8 на підставі дублікату доручення від 24 липня 2003,  виданого 25 листопада 2005 року,  за договором купівлі-продажу,  посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. за реєстровим № 18410,  продала ОСОБА_5 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.  32,  т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер (а.с.  47,  т. 1). Відповідно до матеріалів спадкової справи № 816,  заведеної 06 червня 2006 року після смерті ОСОБА_8,  останній склав при житті заповіт,  датований 23 травня 2006 року,  на ім'я ОСОБА_3,  яка,  свою чергу,  прийняла спадкове майно відповідно до діючого законодавства (а.с.  72-92,  т. 1). Суд не бере до уваги заяву ОСОБА_5 відносно прийняття спадщини,  яка є донькою померлого,  оскільки вона не включена до кола спадкоємців за заповітом,  і відповідно не має права на спадкування. За цих підстав ОСОБА_3,  яка є дружиною померлого ОСОБА_8 (а.с.  139,  т. 1),  було залучено судом до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_8

Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 024957 від 15 лютого 2006 року ОСОБА_8 було встановлено першу групу інвалідності (а.с.  6,  т. 1).

Відповідно до медичної документації ОСОБА_8 в восени 2005 року захворів на онкохворобу - рак щитовидної залози. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив,  зі слів ОСОБА_9 знає,  що наприкінці 1990 року ОСОБА_8 попросив у своєї колишньої дружини ОСОБА_9 припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_5,  на що вона погодилась. Стосунки між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були добрі. В 2003 році ОСОБА_8 потрапив в аварію,  із-за чого попросив припинити продаж квартири,  доки він не узгодить всіх питань. Про яку квартиру той говорив,  він не знає. Зв'язок з приводу квартири ОСОБА_9 тримала з ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду,  що з травня 2003 року по березень 2006 року він знімав квартиру АДРЕСА_1 за триста гривень щомісячно. Сказав,  що ніколи не бачив ОСОБА_4  в цій квартирі.

Свідок ОСОБА_14 дала суду свідчення,  що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 прожили разом близько 17 років. Жили нормально. ОСОБА_8 випивав,  але ОСОБА_3 його лікувала,  і після останнього курсу в 2003 році він перестав пити. В 2003 році ОСОБА_8 дав ОСОБА_4  довіреність на продаж квартири АДРЕСА_1. В 2003 році,  коли ОСОБА_8 дав довіреність ОСОБА_4 ,  він хотів продати квартиру приблизно за 12 000 доларів США. На 6 000 купити машину,  а 6000 - віддати ОСОБА_5 для поліпшення її житлових умов. Але потрапив в аварію,  і продаж було відмінено ОСОБА_4  Зупинили продаж ще з тієї причини,  що ОСОБА_9 не хотіла прописати ОСОБА_8 в квартирі,  яку вона мали придбати взамін своєї та ОСОБА_8 Спілкування з донькою до чотирнадцяти років взагалі не було. ОСОБА_9 просила його не приходити,  так як він пив. ОСОБА_5 почала рідко спілкуватись з

ним після виповнення їй чотирнадцяти років. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 дзвонили тільки тоді,  коли їм було щось потрібно від нього,  але ніколи не цікавились його життям та здоров'ям.  Свого часу ОСОБА_4  просила ОСОБА_8 відмовитись від батьківства,  але той категорично відмовив їй в цьому. Про продаж квартири ОСОБА_9 він не знав,  а дізнався про це тоді,  коли йому знадобились гроші на лікування. Він хотів продати квартиру приблизно за 40 000 доларів США,  з них 10 000 віддати ОСОБА_5,  10 000 -прийомному сину ОСОБА_20,  а 20 000 витратити на своє лікування в Германії. Після хіміотерапії взимку 2006 року він став відчувати себе трохи легше. Він казав після цього і ОСОБА_5,  і ОСОБА_4  про те,  що хоче продати квартиру для лікування,  але й тоді вони не говорили,  що вже продали її чотири місяці потому. Вони взагалі не цікавились його здоров'ям.  Після того,  як дізнався про його обман ними,  сказав,  що їх більше не існує для нього. Зробив заповіт на дружину ОСОБА_3 На її запитання чому він не відмінив довіреність,  він казав,  що навіть і не думав про це,  оскільки всі документи були у нього. Про те,  що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  вони не знали. ОСОБА_7 - мати ОСОБА_8 - після його розлучення з ОСОБА_4  завела в ощадкасі книжку на ім'я ОСОБА_5 до 18 років,  та клала туди гроші. Допитаний свідок ОСОБА_15. пояснила суду,  що вона була сусідкою ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з 1992 року. Стосунки були дуже добрі,  проводили разом свята,  робили разом ремонт в квартирі. Але тільки в 2003 році вона дізналась від ОСОБА_8,  що в нього є донька. Не чула,  щоб він платив комусь аліменти. Він розповідав їй про те,  що його колишня дружина просила його не приходити,  тому що він пив. А її другий чоловік просив,  що в нього немає дітей,  і він буде виховувати ОСОБА_5,  а від аліментів відмовляється. ОСОБА_8 сказав про доньку тоді,  коли одного разу вона зайшла до нього додому,  і він перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння,  говорив про те,  що хоче продати квартиру,  половину віддати доньці для поліпшення її житлових умов,  а половину потратити на купівлю автомобіля. Він дав довіреність на свою колишню дружину для продажу квартири. Десь тоді ж вона дала йому тридцять доларів,  які він пропив з другом,  а потім потрапив в аварію. Після того колишня дружина сказала,  що продавати квартиру не буде. Довіреність він не відзивав,  тому що всі документи ОСОБА_4  йому віддала. Весь час,  коли він жив разом з ОСОБА_3,  він хотів з нею розписатись. Але вона йому говорила,  що зробить це після того,  як він кине пити. В 2004 році після лікування ОСОБА_8 перестав пити. В серпні 2005 року вони одружились. Розлучатись з ОСОБА_3 він не хотів ніколи. В жовтні у ОСОБА_8 виявили ракову пухлину,  яка швидко збільшувалась,  тому потрібно було проходити хіміотерапію. В грудні він ліг в лікарню,  але на лікування потрібні були гроші. Після лікування стало легше,  але потрібно було повторно робити лікування,  а грошей не було. Стало питання продавати квартиру в квітні 2006 року. ОСОБА_20 тоді ходив до БТІ замовляти довідку-характеристику на квартиру для продажу,  але йому сказали,  що квартира вже продана. Після цього ОСОБА_17 повідомив про це ОСОБА_8. Наступного дня заходила до нього,  а він,  плачучи,  казав їй про це. Йому було боляче розуміти,  що таке зробила його донька. Казав,  що тепер немає грошей на лікування,  але він зробить все,  щоб їй та ОСОБА_9 не дісталось нічого. Після того він прожив зовсім небагато. Свідок ОСОБА_7  розповіла суду,  що дізналась про те,  що ОСОБА_8 хотів продати квартиру в 2003 році,  тільки після його аварії. В аварію він потрапив тому,  що сів за руль в стані алкогольного сп»яніння після святкування з другом народження онука. Тоді він потратив гроші,  які йому дала (невідомо чому) ОСОБА_4  - 30 доларів США. Пояснила суду,  що була присутня при тому,  коли після аварії в 2003 році ОСОБА_9 віддавала ОСОБА_8 оригінали документів - свідоцтво про право власності на квартиру,  технічний паспорт,  довідку-характеристику,  та доручення. Тоді ж вона відмовилась займатися продажем його квартири. Про те,  що ОСОБА_4  продала ОСОБА_5 квартиру,  ОСОБА_8 дізнався в квітні 2006 року від прийомного сина ОСОБА_20,  коли той ходив в БТІ. Тоді він хотів продати квартиру,  щоб отримати гроші на лікування,  при цьому 10 000 доларів США хотів віддати прийомному сину ОСОБА_20,  10 000 доларів США -ОСОБА_5,  а останні витратити на лікування. Жодного разу ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не приходили до нього поцікавитись про його здоров'я. У вересні 2005 року у ОСОБА_8 виявили ракову пухлину. Про це вона тоді розповіла своїй сестрі,  а та,  в свою чергу,  племінниці Чорнобай,  яка була доброю подругою ОСОБА_4  Чорнобай розповіла про захворювання ОСОБА_4  Так остання дізналась про захворювання ОСОБА_8 Він казав,  що ніколи не думав,  що в нього така донька. Просив,  щоб ОСОБА_4  та ОСОБА_5 можна було наказати. З останніми він взагалі не спілкувався. ОСОБА_4  просила,  щоб він відмовився від батьківства,  але він відмовив їй в цьому. Говорила,  що їй не потрібно аліментів,  тільки би він не приходив. В той час він випивав.

Свідок ОСОБА_16  по суті справи свідчила про те,  що ОСОБА_8 лікувався в онколікарні місяць з 20 грудня 2005 року. До лікарні ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не приходили. 22 грудня йому дзвонила донька і поздоровляла його з днем народження. Того дня його відпустили додому на день.

Свідок ОСОБА_17,  допитаний в судовому засіданні,  пояснив,  що вважав ОСОБА_8 своїм батьком.  Розповів,  що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були доброю сім'єю. Раніше він пив,  але після спеціального лікування кинув. Спілкування з ОСОБА_5 та другою донькою не підтримував. ОСОБА_5 стала з ним спілкуватись після 15 років. В 2003 році ОСОБА_8 хотів продати квартиру,  придбати вантажний автомобіль Мерседес,  оскільки був професійним шофером,  а решту - 3-4 тис.  дол.. США віддати ОСОБА_5 на поліпшення її житлових умов. Тоді він дав доручення на колишню дружину,  оскільки сам займатися продажем не міг. Однак ОСОБА_8 потрапив в аварію. Потім його мати дізналась про те,  що він хотів продати квартиру,  дзвонила ОСОБА_9,  щоб та зареєструвала його в майбутній квартирі,  яку остання хотіла придбати після продажу своєї квартири та квартири ОСОБА_8 Ввечері подзвонила ОСОБА_9.

і сказала,  що вона відмовляється від того,  щоб продавати квартиру ОСОБА_8 На зустріч з ОСОБА_9,  щоб забрати документи,  ОСОБА_8 їздив зі своєю матір'ю. Того ж дня ввечері свідок сам бачив ці документи вже дома у ОСОБА_8 ОСОБА_83ахворів в вересні 2005 року. Про те,  що квартира продана,  свідок сам повідомив його,  дізнавшись про це в БТІ. Сам свідок ходив до БТІ,  щоб замовити довідку-характеристику для відчуження квартири,  оскільки тоді ОСОБА_8 вирішив продати квартиру,  щоб отримати гроші на лікування. ОСОБА_8 дзвонив доньці одразу після такої шокуючої новини,  не міг розуміти,  як вони могли його обманути. Позовну заяву він підписував сам.  Квартиру тоді ОСОБА_83давав в оренду за невелику платню. В листопаді 2005 року ОСОБА_5 заходила додому до ОСОБА_8 31 грудня 2005 року ОСОБА_8 був дома,  тому що його відпустили на день з лікарні.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила,  що по розмовам з ОСОБА_5 знає,  що в 2003 році ОСОБА_8 видав довіреність на ОСОБА_9 щоб та переоформила квартиру на сина ОСОБА_5,  щоб поліпшити житлові умови. Але тоді угода не була оформлена,  тому що ОСОБА_8 потрапив в аварію. Тоді була кримінальна справа,  але її закрили. Зі слів ОСОБА_5 знає,  що одного разу остання приїжджала до батька,  і той сказав,  щоб та переоформлювала квартиру. Після того,  як переоформили,  01 січня 2006 року вона зустрічалась з ОСОБА_5 біля  ст.  м.  «Петрівка»,  і та їй розповіла,  що в сумочці гроші,  які вона вчора хотіла віддати батькові,  але той відмовився. ОСОБА_8 бачила одного разу.

Згідно висновку № 6250 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-139/07 від 22 червня 2007 року (а.с.  212-213,  т. 1) «підпис від імені ОСОБА_8 у рядку «ОСОБА_8.» на третьому аркуші позовної заяви від 12.05.2006 р. до Оболонського районного суду м.  Києва про визнання недійсним договору купівлі-продажу,  виконаний самим ОСОБА_8.  Будь-які діагностичні ознаки,  які свідчили б про незвичайний психофізіологічний стан виконавця у даному досліджуваному підписі відсутні». Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 874 від 20 серпня 2008 року (а.с.  155-157,  т. 2) «ОСОБА_21 на момент составления завещания (23 мая 2006 года) обнаруживал признаки органического поражения головного мозга интоксикационного генеза с нерезко выраженным психоорганическим синдромом.  По своему психическому состоянию в этот период времени он мог осознавать значение своих действий и руководить ими. ОСОБА_21 на момент подписания и подачи искового заявления (в период времени с 10 по 12 мая 2006 года) обнаруживал признаки органического поражения головного мозга интоксикационного генеза с нерезко выраженным психоорганическим синдромом.  В вышеуказанный период по своему психическому состоянию он мог осознавать значение своих действий». Враховуючи наведене,  суд приходить до висновку,  що ОСОБА_8 не давав своєї згоди на відчуження власної квартири шляхом укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири. Дії відповідача ОСОБА_9 в 2003 році щодо відмови відчужувати квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8 3 наступною передачею останньому оригіналу доручення від 24 липня 2003 року та оригіналу свідоцтва про право власності на житло від 05 червня 2003 року та технічного паспорту на квартиру,  суд розцінює як фактичну відмову від вчинення дій,  зазначених в дорученні,  від імені ОСОБА_8 Однак,  не зважаючи на це,  відповідач ОСОБА_9,  користуючись хворобливим станом ОСОБА_22 ,  обманним шляхом,  не ставлячи його до відома,  отримала у приватного нотаріуса Морозової С. В. дублікат доручення,  не повідомивши її про те,  що оригінал доручення зберігається у її довірителя. В наступному отримала дублікат свідоцтва про право власності на житло від 05 червня 2003 року та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1,  виданого 13 грудня 2005 року. Суд вважає,  відповідач ОСОБА_9 протягом усього часу отримання дублікатів документів повідомляла компетентним органам (Оболонське РУГУ МВС України в м.  Києві,  Комунальне підприємство «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м.  Києва,  приватний нотаріус КМНО Морозова С. В.) неправдиві відомості щодо втрати нею оригіналів документів,  адже в судовому засіданні встановлено,  що з моменту передачі відповідачем ОСОБА_9 оригіналів документів в 2003 році ОСОБА_8 вони весь час зберігалися у нього. Останній факт,  в свою чергу,  також свідчить про фактичне припинення договору доручення,  укладеного шляхом видання ОСОБА_8 довіреності ОСОБА_23 в 2003 році. Зважаючи на те,  що договір доручення був укладений та припинений в 2003 році,  судом застосовуються правові норми ЦК УРСР в редакції 1963 року. Так,  згідно  ст.  69,  ч. 1,  п. 3 ЦК УРСР чинність довіреності припиняється внаслідок відмови особи,  якій видана довіреність. Статтею 70 ЦК УРСР визначені наслідки припинення довіреності. При припиненні довіреності особа,  якій вона видана,  або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність.

Враховуючи припинення договору доручення,  суд приходить до висновку про незаконність отримання відповідачем ОСОБА_9 дублікату довіреності від 24 липня 2003 року,  виданого 25 листопада 2005 року,  оскільки саме даний договір знаходиться в основі доручення та породжує цивільно-правові наслідки.

Для надання правової оцінки укладеному між ОСОБА_4  та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 грудня 2005 року,  суд засосовує норми ЦК України в редакції 2003 року. Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги,  додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно ч. 1 даної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства. Згідно ч. 3 волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 1  ст.  215 ЦК України

підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою-третьою,  п'ятою та шостою  ст.  203 цього Кодексу. Згідно ч. 1  ст.  216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків,  крім тих,  що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 ,  готуючи документи для укладення оспорюваного правочину,  так само як і під час укладення правочину,  діяла не в інтересах ОСОБА_8,  що суперечить самої сутності представництва за довіреністю,  суд приходить до висновку,  що волевиявлення ОСОБА_8 на укладення зазначеного правочину не було. Суд бере до уваги також той факт,  що ОСОБА_8 дізнався про існування оспорюваного договору купівлі-продажу в квітні 2006 року,  тобто набагато пізніше після його укладення.

За таких підстав суд вважає,  що позов ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири підлягає задоволенню.

В частині зобов'язання приватного нотаріуса КМНО Морозової С. В. анулювати реєстраційний запис про реєстрацію договору купівлі-продажу квартири у зв'язку з його недійсністю слід відмовити,  оскільки дана вимога не грунтується на законі та є безпідставною.

Разом з цим суд вважає,  що позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає. Так,  в своєму позові ОСОБА_5 просила визнати заповіт,  складений ОСОБА_8 23 травня 2006 року на ім'я ОСОБА_3,  недійсним.  Підставою вимог було заявлено те,  що ОСОБА_8 міг вчинити заповіт в момент,  коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Згідно  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Підставою вимог було заявлено те,  що ОСОБА_8 міг вчинити заповіт в момент,  коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

На протязі судового розгляду справи були проведені зазначені вище судово-почеркознавча експертиза від 22 червня 2007 року та посмертна судово-психіатрична експертиза від 20 серпня 2008 року. Згідно наданих експертами висновків факт знаходження ОСОБА_8 в неадекватному психічному стані під час підписання позовної заяви та здійснення заповіту свого підтвердження не знайшов.

Покази свідків,  допитаних в судовому засіданні,  та дослідженні письмові докази також не дають суду підстави ставити під сумнів адекватність психічного стану ОСОБА_8 під час підписання позовної заяви та здійснення свого заповіту. За таких підстав суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 безпідставними та необгрунтованими,  та такими,  що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вище наведене,  суд,  керуючись  ст.   ст.  69,  70 ЦК УРСР в редакції 1963 року,   ст.   ст.  5,  6,  16,  202,  203,  215,  216 Цивільного кодексу України,   ст.   ст.  15,  57-60,  63,  64,  66,  208,  209,  212-215.,  294 Цивільного процесуального кодексу України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_6,  укладений 29 грудня 2005 року між ОСОБА_24 та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3,  3-і особи ОСОБА_7,  ОСОБА_4,  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пере вертун О. Ю.,  Київське міське управління юстиції про визнання заповіту недійсним відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.