Справа № 11-а- 1743
Категорія КК: 3 66 ч. 1, 190ч.3, 190 ч.2
Головуючий у 1 інстанції Чуйко О.Г.
Доповідач Бовтрук В.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2008 року Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді - Верховець Т.М. суддів - Бовтрук В.М. , Дмитренко Г.М. з участю прокурора - Решетняк Н.О. засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Одеси, українець, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий в АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений за ст. 366 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов»язками строком на 2 роки;
за ст. 190 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі:
за ст. 190 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов»язками строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням строком на З роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення ряду злочинів за таких обставин.
Так, ОСОБА_1, являючись співзасновником та президентом дитячої громадської організації «Футбольний клуб «Виноградар», 05 травня 2003 року, знаходячись в приміщенні вищезазначеної організації, яка розташована по вул. Новомостицькій, 10 в м. Києві, заповнив та підписав довідку про доходи на ім»я ОСОБА_2, який засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року, до якої вніс неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 протягом шести місяців отримував заробітну плату в сумі 14800 гривень, хоча офіційно заробітної плати у зазначеній громадській організації той не отримував, після чого передав зазначену довідку про доходи ОСОБА_2
05 травня 2003 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 з метою заволодіння шляхом обману майном Третьої філії ВАТ АБ «Укргазбанк» у великих розмірах, звернувся у вказаний банк, розташований по вул. В.Житомирській, 24 в м. Києві з заявою про отримання споживчого кредиту на придбання меблів у ТОВ «Простір». При цьому ОСОБА_2 надав до Третьої філії ВАТ АБ «Укргазбанк» завідомо неправдиву інформацію, яка містилась в довідці, про те, що він має достатню заробітну плату для погашення цього кредиту і виплати по ньому відсотків.
На підставі даної неправдивої інформації ОСОБА_2 12 травня 2003 року уклав з Третьою філією ВАТ АБ «Укргазбанк» кредитний договір №26-Ф/03 на отримання кредиту для придбання меблів в сумі 9906 гривень, які були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Простір».
Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не маючи наміру повертати кредитні ресурси, прийшли до приміщення ТОВ «Простір» по вул. Мельникова, 6/149 в м. Києві, де шляхом обману заволоділи зазначеними меблями, про що свідчить акт прийому-передачі майна від 13 травня 2003 року та накладна № 37/4 від 13 травня 2003 року, а кредитні ресурси в сумі 9906 гривень банку не повернули, чим заподіяли банку шкоду у великих розмірах, оскільки вона у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян .
Крім того, 03 вересня 2003 року, знаходячись в приміщенні дитячої громадської організації «Футбольний клуб «Виноградар» по вул. Новомостицькій, 10 в м. Києві ОСОБА_1 повторно заповнив та підписав довідку про доходи №22 на ім»я ОСОБА_2 До зазначеної довідки ОСОБА_1 вніс неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 отримав заробітну плату в сумі 15000 гривень, хоча заробітної плати у зазначеній громадській організації ця особа не отримувала, після чого вказану довідку передав ОСОБА_2
16 жовтня 2003 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, з метою заволодіння шляхом обману майном АКБ «Мрія» у великих розмірах, звернувся у вказаний банк, що розташований по вул. Волинській, 65 в м. Києві з заявою про отримання споживчого кредиту на придбання меблів у ТОВ «Простір», при цьому. надавши до АКБ «Мрія» завідомо неправдиву інформацію, яка містилась в довідці про те, що він має достатню заробітну плату для погашення цього кредиту і виплати по ньому відсотків.
На підставі даної неправдивої інформації ОСОБА_2 16 жовтня 2003 року уклав з АКБ «Мрія» кредитний договір №8 на отримання кредиту для придбання меблів в сумі 6137 гривень, які були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Простір».
Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не маючи наміру повертати кредитні ресурси, прийшли до приміщення ТОВ «Простір» по вул. Мельникова, 6/149 в м. Києві, де шляхом обману заволоділи зазначеними меблями, про що свідчить акт прийому-передачі майна від 16 жовтня 2003 року та накладна №96/4-1 від 16 жовтня 2003 року, а кредитні ресурси в сумі 6137 гривень банку не повернули.
Крім того, 20 липня 2006 року приблизно о 12 годині ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3, вирішив шахрайським шляхом заволодіти грошима гр. ОСОБА_3
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 з метою введення потерпілого в оману, повідомив останньому неправдиву інформацію про можлвість придбання для нього спортивних костюмів та футбольних м»ячів.
ОСОБА_3, будучи впевненим в добросовісності дій ОСОБА_1 того ж дня 20.07.2006 року приблизно о 13 годині в квартирі АДРЕСА_3 передав йому гроші в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 20.07.2006 року становило 25000 грн.
В подальшому ОСОБА_1 взяті на себе зобов»язання не виконав, а грошима гр.ОСОБА_3 заволодів та розпорядився на власний розсуд.
В апеляції та змінах до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилається на те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає суспільній небезпеці вчинених злочинів та характеристиці особи засудженого. Також апелянт звертає увагу на те, що суд 1-ї інстанції в мотивувальній частині вироку при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 366 ч.1 КК України безпідставно зазначив кваліфікуючу ознаку «підроблення» документів, а тому вказана кваліфікуюча ознака
підягає виключенню. Крім того, як зазначено в апеляції, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочини разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Разом з тим, у 2 та 3 абзаці мотивувальної частини вироку зазначено, що злочини ОСОБА_1 вчинив разом з ОСОБА_2, що є неприпустимим та підлягає виключенню з вироку.
Апелянт просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.1 ст. 366 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов»язками строком на 2 роки; за ч.3 ст. 190 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов»язками строком на 2 роки. В решті цей вирок суду залишити без змін.
В запереченні на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду 1-ї інстанції залишити без зміни, а апеляцію прокурора -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляцію, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - зміні з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Дії ОСОБА_1 за ст. ст. 366 ч.1, 190 ч.3, 190 ч.2 КК України кваліфіковані правильно і в апеляції не оспорюються.
Щодо доводів прокурора про м»якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то з ними погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у скоєних ним злочинах, зайнятий суспільно-корисною працею, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має неповнолітню дитину та батьків пенсійного віку, сам страждає рядом захворювань, матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_3 він частково відшкодував. На думку потерпілого ОСОБА_3 виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства ( т.3 а.с. 85).
Крім того, як вбачається з клопотання ВАТ АБ «Укргазбанк», що надійшло до суду апеляційної інстанції, ВАТ АБ «Укргазбанк» не має до ОСОБА_1 претензій матеріального характеру.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції призначив покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових
злочинів. Те, що вчинені ОСОБА_1 злочини, відносяться до категорії невеликої, середньої тяжкості , а один із злочинів є тяжким було враховано судом 1-ї інстанції при призначенні покарання, Але це не є перешкодою для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування вироку відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання і призначення йому реальної міри покарання у виді позбавлення волі, як про це ставиться питання в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, доводи апеляції прокурора в частині виключення з вироку кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, підроблення документів, заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_1 було пред»явлено обвинувачення за, ч.1 ст. 366 КК України за складання та видачу завідомо неправдивих документів, за кваліфікуючою ознакою - підроблення документів обвинувачення йому не пред»являлось.
Разом з тим, суд в мотивувальній частині вироку, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366 КК України зазначив, що ОСОБА_1 вчинив службове підроблення, тобто склав, підробив та видав завідомо неправдиві документи.
За таких обставин вищезазначена ознака - підроблення документів підлягає виключенню.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне уточнити мотивувальну частину вироку, зазначивши, що злочини ОСОБА_1 вчинив не з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, а з ОСОБА_2, який засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України - «підроблення» документів.
Уточнити мотивувальну частину вироку, зазначивши, що злочини ОСОБА_1 вчинив з ОСОБА_2, який засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року.
В решті цей вирок суду залишити без змін.