ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

справа № 2-2097/10

провадження № Б/Н 1802

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р.

головуючого судці Ящук Т.І.

при секретарі Жиленко Ю.Г.

з участю позивача ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідачки ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно - 1/4 частину квартири ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно - 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на наступні обставини.

24.10.2008 року помер батько позивача - ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яке він заповідав ОСОБА_6 Позивач є непрацездатним сином спадкодавця , тому звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак нотаріусом Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов’язкову частку спадкового майна у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_2.

Вказаний правовстановлюючий документ не надає до нотаріальної контори відповідачка ОСОБА_6, вдова померлого, яка на даний час проживає у спірній квартирі, що змусило позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.

Оскільки позивач є повнолітньою непрацездатною дитиною покійного ОСОБА_7, то має право на обов’язкову частку спадкового майна - половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом . Тому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на обов’язкову частку у спадщині - 1/4 частину квартири АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_4, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач пояснив, що його батьки розлучились у 1984 році, на той час їх сім’я проживала у м. Прип’яті, батько працював на Чорнобильській АЕС. Після аварії на ЧАЕС він з матір’ю був евакуйований в м. Одесу, а батько - в м. Київ. Протягом усіх років він підтримував з батьком дружні стосунки, батько приїжджав до нього в м. Одесу, також родичі батька спілкувались з його матір’ю , приїжджали в гості, на море . В 1999 році позивач поступив до Національного аграрного університету , і коли навчався, приїжджав до м. Києва та проживав у батька в квартирі.

Але оскільки позивач є постраждалим наслідок аварії на ЧАЕС, він часто хворів, йому встановили другу групу інвалідності і він не зміг закінчити навчання. Після цього його стосунки з батьком на деякий час припинились, однак в подальшому , після народження у позивача сина , вони знову стали спілкуватись, телефонували один одному.

В 2008 році позивач приїжджав із сім’єю до м. Києва, батько був йому радий, став допомагати матеріально - надсилав кожного місяця грошові перекази для внука . Про свою хворобу ОСОБА_7 нічого позивачу не говорив. Після смерті батька його родичі перестали з ним спілкуватись та стали уникати зустрічі.

Представник відповідачки ОСОБА_5, уповноважений нотаріально посвідченою довіреністю від 11.02.2010 року ( а.с. 19), позовні вимоги визнав частково та просив зменшити обов’язкову частку позивача у спадковому майні . При цьому посилався на те.

що інвалідність ОСОБА_2 носить сумнівний характер, вона , мабуть , була оформлена з метою уникнути служби в армії. На вигляд позивач - здоровий чоловік , без ознак інвалідності. Але оскільки вказана обставина підтверджується довідкою, то представник відповідачки визнає, що позивач має право на обов’язкову частку у спадщині. Однак, ця частка має бути зменшена, оскільки ОСОБА_2 жодним чином не турбувався про свого батька, не допомагав йому під час хвороби, не ніс витрат у зв’язку зі смертю ОСОБА_7

Вислухавши позивача, його представників, представника відповідачки, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідн: їм правовідносини.

року у віці 51 рік помер ОСОБА_7, про що відділом реєстрації смерті у м. Києві видано свідоцтво про смерть від 25.10.2008 рок (а.с.6).

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Великодивлинською сільською радою Лугинського району Житомирської області 26.07.1980 року (а.с. 7).

Як вбачається з посвідчення серії А № 124480, виданого Одеською обласною державною адміністрацією 30.11.2007 року, ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , категорії 1 (а.с. 11-12).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОВ № 073785, ОСОБА_2 був повторно оглянутий Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 24.10.2007 року, встановлена II група інвалідності з дитинства, захворювання пов’язане з негативним впливом іонізуючого випромінювання на ЧАЕС. Інвалідність встановлена на строк до 01.11.2010 року (а.с. 10).

ОСОБА_7 проживав та був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. 25-а, кв. 29-з 22.02.1994 року по день смерті 24.10.2008 року, що підтверджується копією довідки ЖЕД № 204, що наявна в матеріалах спадкової справи ( а.с. 38). З довідки форми № 3 вбачається, що інші особи в квартирі не зареєстровані ( а.с.39).

ОСОБА_7 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2, що зареєстрована за ним на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.05.1995 року відділом приватизації житла Харківської районної в м. Києві державної адміністрації ( а.с. 15, 44, 56 ) . Квартира є однокімнатною, загальною площею 37,46 кв.м., жилою площею - 19 кв.м.

Відповідачка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувала в шлюбі з покійним ОСОБА_7, зареєстрованому 02.11.2001 року відділом РАГС Харківського РУЮ у м. Києві ( а.с. 50).

10.01.2003 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповідав все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати і на що матиме право за законом, - ОСОБА_6 Заповіт посвідчено нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори (а.с. 51).

року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було посвідчено заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини після батька ОСОБА_7 Вказана заява була подана представником позивача до Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори 27.01.2009 року ( а.с. 29).

року до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадкового майна - квартири АДРЕСА_2 та з проханням видати свідоцтво про право на спадщину ( а.с. 47).

року представник позивача ОСОБА_4 подала до нотаріальної контори заяву від імені ОСОБА_2 про те, що йому відомий зміст заповіту батька ОСОБА_7 , який заповідав усе своє майно ОСОБА_6 Тому позивач просив, як непрацездатний син, що має право на обов’язкову частку, видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину вказаної квартири (а.с. 58).

Постановою державного нотаріуса Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 від 20.06.2009 року позивачу було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва , оскільки не подано документи, необхідні для вчинення такої

нотаріальної дії, а саме - оригінал правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_2 ( а.с. 64).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1241 ЦК України, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом ( обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Зміст поняття «непрацездатні» надано у ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , відповідно до якої , непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач як непрацездатний повнолітній син ОСОБА_7 має право на обов’язкову частку у спадковому майні.

Оскільки позивач та відповідачка є спадкоємцями першої черги за законом, то у разі відсутності заповіту, вони спадкували б по 1/2 частині спадкового майна. Отже, обов’язкова частка позивача становить 1/4 частину спадкового майна.

Заперечення представника відповідачки про «мниму інвалідність» позивача , поставлення під сумнів , чи відповідає діагноз ОСОБА_2 другій групі інвалідності, чи є підстави для скасування другої групи інвалідності , судом не приймаються до уваги, враховуючи наступне.

Статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено , що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Відповідно до ст. З вказаного Закону , інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

Як вбачається з амбулаторної картки ОСОБА_2, що була оглянута судом в судовому засіданні, а також з виписки із амбулаторної картки, що надана Поліклінікою №18 Суворовського району м. Одеси, ОСОБА_2 до 1995 року спостерігався в дитячій поліклініці як дитина, що часто хворіє. З 1995 року був переведений в поліклініку № 18 та після обстеження взятий на диспансерний облік по захворюваннях : вегето-судинна дистонія по гіпотонічному типу, церебральна ангіодистонія , дискенезія жовчовивідних шляхів , хронічний пієлонефрит . В 1997 році виявлені хронічний холецистит, дефіцит маси тіла. Щорічно проходив амбулаторне лікування, стаціонарне - в міській лікарні № 12, а також санаторно-курортне лікування. В 1996 році на спец.ВКК встановлено причинний зв'язок з наслідками аварії на ЧАЕС : вегето-судинна дистонія, церебральна ангіодистонія.

В 2001 році оглянутий МСЕК - встановлена II група інвалідності з дитинства по захворюваннях : вегето-судинна дистонія, перманентно-пароксизмальний перебіг з частими ваго-інсулярними кризами, середнього ступеню тяжкості, виражений астено-невротичний синдром.

В 2004 році - стаціонарне обстеження і лікування в чорнобильському відділенні університетської клініки ОДМУ — стан без поліпшення , оглянутий МСЕК - продовжена II група інвалідності.

В 2007 році пройшов стаціонарне обстеження і лікування в неврологічному відділенні ООМЦ - стан без поліпшення, оглянутий МСЕК - продовжена II група інвалідності ( а.с. 75).

Таким чином, інвалідність позивача встановлена уповноваженим законом органом - Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 , про що видан, відповідна довідка ( а.с. 10, 36).

Як вбачається з довідки з місця проживання, виданої КП «ЖКС «Пересипський» у ОСОБА_9, ОСОБА_2 проживає в будинку №1 по 3-му Стахановському провулку, шс належить родичам дружини позивача - ОСОБА_2 JI.B. Будинок має жилу площу 30.: кв.м., де проживає всього вісім осіб , в тому числі позивач, його дружина та син - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 74). З довідки Одеського міського БТІ вбачається, ще нерухомого майна на ім’я ОСОБА_2 не зареєстровано ( а.с. 72). Згідно з довідкою про заробітну плату позивача, він працює в ТОВ «Віннер-Мотор-Спорт» , його середньомісячна заробітна плата становить 829 грн. (а.с.75)

Свідок ОСОБА_4, мати позивача, пояснила , що у неї з покійним колишні-, чоловіком певний час складались не дуже приязні стосунки, що ,звичайно, відбилось і Не його стосунках з сином. Але коли ОСОБА_2 виповнилось 16 років, батько приїжджав до ньогс на день народження, між ними встановились добрі взаємовідносини . У зв’язку з віддаленістю місця проживання батько з сином спілкувались в основному по телефону. Пре одруження ОСОБА_2 не повідомив батьку, оскільки весілля не святкували , його дружина була вагітною . Брати ОСОБА_7 також спілкувались з ними, приїжджали до них в ОСОБА_9;- на море. В 2008 році позивач з сім’єю їздив до ОСОБА_7 в м. Київ, ОСОБА_7О надсилав грошові перекази своєму внуку - сину позивача. Про те, що в ОСОБА_7О був інсульт і він хворів, - позивачу та їй не було відомо.

Свідок ОСОБА_11, допитаний за клопотанням представника відповідачки, пояснив, що товаришував з покійним ОСОБА_7, знає його по роботі на Чорнобильській АЕС. В м. Києві вони проживали неподалік один від одного, зустрічались 2-3 рази на місяць, однак за весь період життя ОСОБА_7 він не бачив його сина, побачив лише на похоронах. Про позивача та відносини з ним свідок знав зі слів покійного. Йому було відомо, що стосунки у батька з сином погіршились після того, як ОСОБА_2 покинув навчання в університеті , куди йому допоміг поступити покійний . Коли батько дізнався, що ОСОБА_2 одружився, він був дуже засмучений, що його не покликали на весілля. Однак в подальшому вони поновили стосунки , коли позивач приїхав зі своїм сином в м. Київ до ОСОБА_7, який дуже радів онуку.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона проживає в будинку , де проживав ОСОБА_7 , вони дружили сім’ями . Позивача свідок вперше побачила на похоронах, до цього вона ніколи не бачила, щоб син приїжджав до батька, вважає, що у них були погані стосунки . Навіть коли він захворів, то син не турбувався про батька , а ОСОБА_13 в лікарні запитував, чи ніхто йому не телефонував.

Покази вказаного свідка суд не приймає до уваги, оскільки безпосереднім очевидцем зустрічей позивача з батьком, їх взаємовідносин вона не була. Висловлене свідком в судовому засіданні особисте ставлення до таких відносин - не є фактичними даними, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність певних обставин.

З оглянутих в судовому засіданні фотознімків та відеозапису відвідування сім’єю позивача його батька ОСОБА_10 у березні 2008 року суд робить висновок, що між позивачем та його батьком були добрі взаємовідносини.

З довідки Одеського поштамту від 17.05.2010 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_14 ( дружини позивача) з м. Києва надходили електронні грошові перекази в період з квітня по вересень 2008 року на суму 200- 500 грн. щомісяця.

Враховуючи викладене , суд вважає, що заперечення представника відповідачки щодо необхідності зменшення обов’язкової частки позивача у спадщині не можуть бути прийняті судом до уваги , оскільки з боку відповідачки не надано доказів наявності тих істотних обставин, які б давали для цього підставу. Зустрічних позовних вимог щодо зменшення встановленої законом обов’язкової частки ОСОБА_6 не заявляла.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено обставин , які мають істотне значення та можуть бути підставою для зменшення розміру обов’язкової частки ОСОБА_2 у спадщині , тому суд приходить до висновку про те, що його позовні вимоги є законними і обґрунтованими. Оскільки відповідачка не надає до нотаріальної контори правовстановлюючий документ на квартиру, чим перешкоджає позивачу оформити свідоцтво про право на спадщину , то за позивачем необхідно визнати право власності в порядку спадкування за законом ( на обов’язкову частку в спадщині) - на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3, що належала померлому ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України , з відповідачки ОСОБА_6 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.

На підставі викладеного , ст. З, 16, 328, 1218, 1223, 1241, 1261 Цивільного кодексу України , керуючись ст. 10,11, 57, 60, 61 , 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України ,суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом (на обов’язкову частку в спадщині) - на 1/ 4 частину квартири АДРЕСА_4, що належала ОСОБА_7, померлому 24.10.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.