Справа № 569/18201/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О. О.

з секретарем Слободенюк В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пухи Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету водного господарства та природокористування, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Національного університету водного господарства та природокористування (надалі - відповідач), в якому з урахуванням остаточних позовних вимог, просив скасувати наказ Національного університету водного господарства та природокористування К№662 від 21 жовтня 2014 року в частині звільнення його з роботи, поновити його на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем Національного університету водного господарства та природокористування із 24 жовтня 2014 року, стягнути із відповідача середній заробіток за час за час вимушеного прогулу із 24 жовтня 2014 року в сумі 17 455 грн. 86 коп. (за мінусом попередньо стягнутих коштів в сумі 5 948 грн. 49 коп.) та моральну шкоду в сумі в сумі 5 000 грн.

Позовну заяву мотивує тим, що він ветеран праці, дитина війни, із 1979 року працює у відповідача, в тому числі згідно наказу К№203 від 27.06.2012 року продовжено трудову угоду по 31 серпня 2017 року, наказом К№662 від 21.10.2014 року звільнений із займаної посади за скороченням посад згідно п. 1 ст. 40 КзПП України із 24.10.2014 року. Звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки після попередження про наступне вивільнення від 11.07.2014 року роботодавець продовжував трудові відносини понад два місяці до 24.10.2014 року, відповідачем не пропонувалось працевлаштування на іншу посаду при наявності вакантних посад за відповідною професією та спеціальністю, підставою для наказу про звільнення зазначений єдиний наказ К№316 від 26.06.2014 року. Крім того, відповідач не провів попередні переговори із профкомом щодо попередження причин скорочення, профком НУВГП не дав згоди на його звільнення за протоколом засідання №9-1 від 17.09.2014 року, мотивуючи це тим, що при визначенні переважного право на залишення на роботі не враховано вища кваліфікація та більша продуктивність праці, не повно враховано «Порядок оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр,факультетів, та університету в цілому», схваленою науково-методичною радою НУВГП 25.06.2008 року, протокол №9 зі змінами від 18.02.2009 року, протокол №5, від 16.06.2010 року протокол №9, не враховано наявність підвищення кваліфікації - 6 місячні курси ІПО. Завідувачем кафедри ОСОБА_3 всупереч вказаному вище «Порядку оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр, факультетів та університету в цілому» та положення про кафедру, яке схвалене Вченою радою університету, протокол №1 від 28.01.2013 року та рекомендоване науково-методичною радою університету, протокол №5 від 23.01.2013 р. була розроблена методика визначення рейтингу доцентів кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем, за якою деяким доцентам нараховані додаткові бали, а ОСОБА_1 недораховані бали, що суттєво впливає на результати рейтингу, який проведений за незаконною процедурою, що призвело до порушення прав позивачів. Методика розроблена завідувачем кафедри не могла визначати рівень кваліфікації та продуктивності праці позивача, оскільки як зазначалось вище, вона лише частково із припущеннями враховувала Порядок оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників. Крім того, в результатах оцінювання продуктивності праці не було враховано у ОСОБА_1 наявність підвищення кваліфікації, а тому профком університету не надав згоду на звільнення позивачів. Відповідачем, всупереч негативного рішення профспілкового комітету щодо звільнення позивача, виражаючи свою суб'єктивну волю, в порушення діючого законодавства, односторонньо було винесено наказ про припинення трудового договору з позивачем. Таким чином, звільнення позивача проведене в порушення діючого законодавства.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві та письмових поясненнях по справі від 27 січня 2016 року. Окрім того вказав, що завідувач кафедри ОСОБА_3 маючи на меті скоротити пенсіонерів розробив Методику визначення рейтингу доцентів кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем (надалі -Методика), хоча в Національному університеті водного господарства та природокористування діяв Порядок оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр, факультетів та університету в цілому, за яким можливо було здійснити оцінку кваліфікації і продуктивності праці доцентів, і повноважень на розроблення такої Методики у завідувача кафедри не було. На засіданні кафедри була схвалена Методика, хоча з нею ніхто попередньо не ознайомлював, і 20 червня 2014 року було проведено оцінку кваліфікації і продуктивності праці за Методикою, однак рейтинг позивача з таблиці значень рейтингового коефіцієнта за кваліфікацією доцентів кафедри ВГБ та ЕГМС не відповідає дійсності. Зокрема, не враховано, що ним було видано сім навчальних посібників, у розділі «Наукова робота» взагалі відсутні будь-які відомості, не враховано проходження ним підвищення кваліфікації.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що 26.06.2014 року відповідачем виданий наказ К№316 «Про попередження у зв'язку зі скороченням посад науково-педагогічних працівників», п.1 якого зобов'язано персонально попередити позивача про його звільнення із 01.09.2014 року. У зв'язку із несвоєчасною явкою та повідомленням позивача 11.09.2014 року про таке скорочення, можливість скорочення із 01.09.2014 року відпала. Надане профспілковому комітету подання про надання згоди на звільнення позивача розглянуте на засіданні профспілкового комітету 17.09.2014 року, де не надана згода на звільнення позивача, проте така відмова належним чином не обґрунтована. Жодна із норм чинного законодавства не забороняє звільнення у зв'язку із скороченням працівника роботодавцю після сплину двохмісячного терміну після попередження про наступне вивільнення. Порядок оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр, факультетів та університету в цілому не давав можливості оцінити кваліфікацію та продуктивність праці доцентів, а тому була необхідність в розробленні Методики визначення рейтингу доцентів кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем, за затвердження якої позивач проголосував на засіданні кафедри. Щодо рейтингу позивача вказаного в таблиці значень рейтингового коефіцієнта за кваліфікацією доцентів кафедри ВГБ та ЕГМС зазначив, що в підвищенні кваліфікації ОСОБА_1 зараховано 0,1 бала, оскільки курси підвищення кваліфікації він проходив з дисциплін, які не відповідають профілю кафедри. Згідно затвердженої Методики не враховувалися і роботи, які виконувалися всіма доцентами однаково і не могли вплинути на порівняльний аналіз. За показники загального рейтингового коефіцієнту доцентів кафедри проголосували майже всі члени кафедри. Навчального навантаження із 01.09.1014 року позивач не мав. Можливості для пропозиції позивачу іншої посади відповідач не мав. З приводу закінчення трудових угод окремих викладачів, то інформація не відповідає дійсності, оскільки на момент виникнення необхідності скорочення науково-педагогічних працівників у всіх доцентів кафедри були діючі трудові договори і всі працівники були у рівних умовах, позивачу 06.06.2014 року було продовжено термін строкового трудового договору до 2017 року, однак це не плинуло на вирішення питання скорочення, оскільки роботодавцем першочергово приймалось до уваги залишення працівників більш кваліфікованих із вищою продуктивністю праці. Звільнення позивача вважає таким, що відповідає нормам чинного трудового законодавства,

Представник третьої особи до суду не з'явився, проте подав письмові пояснення, в яких вказує, що на думку третьої особи накази відповідача, що стосуються звільнення позивача, були прийняті з дотриманням вимог законодавства про працю, зокрема ст.ст. 43,42-9, 49-4 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії». Територіальною державною інспекцією з питань праці у Рівненській області від 30.07.2014 року не встановлено порушення чинного трудового законодавства відповідачем. Отже вимоги позивача є безпідставними, такими, що до задоволення не підлягають.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що працював на кафедрі водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем в 2014 році. Необхідності скорочень посад доцентів кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем не було, оскільки в ряду працівників закінчувалися трудові договори. Однак завідувач кафедри самовільно розробив Методику, яка не мала жодної юридичної сили, та була затверджена таємно, без ознайомлення з нею попередньо доцентів кафедри ВГБ та ЕГМС. Окрім того, потреби в розроблені Методики не було, оскільки в Національному університеті водного господарства та природокористування діяв Порядок оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр, факультетів та університету в цілому. Також вказав, що у вказаній Методиці не враховані академічні звання членів-кореспондентів академій наук, які є тільки у ОСОБА_1 та у нього, а також наявність виробничого стажу роботи. В таблицю значень рейтингового коефіцієнта по ньому та ОСОБА_1 не були внесені всі відомості, однак по іншим доцентам навпаки були внесені відомості, які не відповідали дійсності. За 2013-2014 роки у нього з ОСОБА_1 були найвищі рейтинги по кафедрі, які також не були враховані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав, що завідувач кафедри ОСОБА_3 мав намір скоротити посади доцентів кафедри, хоча необхідності скорочень посад доцентів кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем не було, оскільки в ряду працівників закінчувалися трудові договори. Завідувачем кафедри була розроблена Методика, потреби в якій не було, оскільки в Національному університеті водного господарства та природокористування діяв Порядок оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр, факультетів та університету в цілому. Методика була розроблена так як цього потребував сам завідувач кафедри, не маючи на це відповідних повноважень. Вказана Методика була затверджена на засіданні кафедри з перевищенням повноважень. При визначенні рейтингу не враховано велику кількість робіт, статей, посібників, певний рід робіт ОСОБА_1 Вся процедура звільнення позивача відбувалася з порушеннями. Повідомлення про скорочення отримали лише чотири особи, решта працівників кафедри такого повідомлення не отримували, хоча відповідач зобов'язаний був попередити всіх про скорочення.

Завідувач кафедри ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що у 2014 році для приведення у відповідність ставок і посад науково-педагогічних працівників виникла необхідність скорочення чотирьох посад доцентів. Спочатку була пропозиція, щоб перевести деяких працівників на неповну ставку, але не отримавши повного погодження, вирішено провести скорочення посад. Необхідність в скороченні була зумовлена невеликою кількістю студентів. Про скорочення повідомлялися всі викладачі кафедри, спочатку в усній формі, а згодом була вивішена об'ява про засідання кафедри в зв'язку із скороченням чотирьох посад, надалі кожен під розпис повідомлений про скорочення та про необхідність надати інформацію про свою кваліфікацію та продуктивність праці (звіт). Оскільки на кафедрі була відсутня методика, за якою можливо було оцінити кваліфікацію, продуктивність роботи працівників, виникла необхідність в розробленні Методики визначення рейтингу доцентів кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем. При розробленні Методики був використаний Порядок оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр, факультетів та університету в цілому та Ліцензійні умови, затверджені Міністерством освіти і науки України. Окрім того, Методика визначала продуктивність праці за п'ять років, а не за один як Положення. Оцінка роботи за більш тривалий період є об'єктивнішою ніж за один рік, і такий період був визначений на засіданні кафедри. Методика була затверджена на засідання кафедри одноголосно. Надалі всіма викладачами була подана інформація про свою кваліфікацію та продуктивність праці (звіт за останні 5 років), після чого на засіданні кафедри визначалася та затверджувалася оцінка, по кожному викладачу голосували окремо. Щодо організаційної роботи, то роботи, які виконувалися всіма доцентами однаково і не могли вплинути на порівняльний аналіз при визначенні рейтингу не враховувалися. По науковій роботі було враховано те, що вказано в звіті. Як завідувач кафедри він зацікавлений працювати з більш кваліфікованими із вищою продуктивністю праці кадрами, які приймаються на роботу у різний час, а тому немає ніякого значення до якого часу в кого укладені трудові договори. Окрім того вказав, що ОСОБА_1 не змогли скоротити 01 вересня 2014 року в зв'язку із несвоєчасною явкою та повідомленням його лише 11.09.2014 року про таке скорочення. На перше засідання профспілкового комітету він також не з'явився.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, позивач із 1979 року перебував в трудових стосунках із відповідачем, в тому числі згідно наказу К№203 від 27.06.2012 року продовжено трудову угоду по 31 серпня 2017 року на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем.

Наказом відповідача №266 від 06.06.2014 року «Про особовий склад» позивачу, доценту на 0,3 ставки вказаної кафедри, продовжено строк трудового договору - трудові відносини за займаною посадою доцента 0,3 ставки цієї ж кафедри на умовах строкового трудового договору з 30.06.2014 року по 31.08.2017 року без зміни посадового окладу, підставою такого наказу значиться заява ОСОБА_1 та згода завідувача науково-методичного відділу.

Тобто, в межах дії строкового трудового договору з 31 серпня 2012 року по 31 серпня 2017 року, трудові відносини між навчальним закладом та ОСОБА_1 тривають з врахуванням ініційованих працівником змін щодо розміру оплати праці за займаними посадами.

Наказом НУВГП від 14 травня 2014 року №227 було затверджено розподіл ставок науково-педагогічних працівників університету на 2014 - 2015 навчальний рік. В додатку 1 «Плановий розподіл ставок науково-педагогічних працівників на 2014 - 2015 навчальний рік» до вказаного наказу вбачається, що за кафедрою водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем (надалі - кафедра ВГБ та ЕГС) закріплено 16 ставок науково-педагогічних працівників. При цьому, на кафедрі було 20 штатних посад науково-педагогічних працівників.

Тому, для приведення у відповідність ставок і посад науково-педагогічних працівників виникла необхідність скорочення 4 посад доцентів, про що і було видано наказ від 16 червня 2014 року №305.

З дослідженого в судовому засіданні наказу по Національному університету водного господарства та природокористування за підписом ректора ОСОБА_7 від 16 червня 2014 року №305 про скорочення посад науково-педагогічних працівників вбачається, що відповідно до наказу №227 від 14 травня 2014 року «Про затвердження розподілу ставок науково-педагогічних працівників на 2014-2015 навчальний рік», на підставі службової записки завідувача кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем, наказано:

п.1. Скоротити з 01 вересня 2014 року 4 посади доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем;

п.2. При скороченні врахувати необхідність збереження на посадах працівників, основним місцем роботи яких є університет, та які не працюють більше, ніж на одну ставку;

п.3. Загальному відділу довести цей наказ до відома завідувача кафедри, планово-фінансового відділу, навчально-методичного відділу, відділу кадрів, профспілкового комітету.

Після видачі наказу від 16 червня 2014 року №305, кафедрою ВГБ і ЕГС було видано об'яву про проведення 20 червня 2014 року засідання кафедри. Усіх доцентів кафедри попереджено про необхідність надання до 19 червня 2014 року завідувачу кафедри інформації про свою кваліфікацію та продуктивність праці (звіт за останні 5 років). У цій об'яві всі доценти кафедр розписалися у тому, що повідомлені про таку вимогу. Отже, фактично всі доценти кафедри ВГБ і ЕГС були попереджені про скорочення.

20 червня 2014 року на засіданні кафедри було проведено оцінку кваліфікації і продуктивності праці за методикою, яка була розроблена завідувачем кафедри та схвалена на засіданні кафедри. За результатами оцінки найнижчі показники кваліфікації і продуктивності праці виявились у чотирьох працівників: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5

23 червня 2014 року завідувачем кафедри ОСОБА_3 була подана на ім'я ректора університету службова записка про результати рейтингу доцентів кафедри.

Розглянувши вказану службову записку та у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 написав заяву на звільнення за власним бажанням, було видано наказ від 26 червня 2014 року К №316.

Зокрема, наказом ректора НУВГП ОСОБА_7 від 26 червня 2014 року К №316 "Про попередження у зв'язку із скороченням посад науково-педагогічних працівників", наказано: персонально попередити науково-педагогічних працівників кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем посади яких скорочуються, про їх звільнення з 1 вересня 2014 року відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1; ОСОБА_6; ОСОБА_5; відділу кадрів інформувати профспілковий комітет університету про звільнення науково-педагогічних працівників кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем, посади яких скорочуються з 1 вересня 2014 року; підготувати подання в профспілковий комітет про звільнення зазначених науково-педагогічних працівників у зв'язку із скороченням з 1 вересня 2014 року. про попередження у зв'язку із скороченнями посад науково-педагогічних працівників саме трьох осіб з найнижчими показниками кваліфікації і продуктивності праці, в тому числі позивача.

Встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 до НУВГП, третя особа Міністерство освіти і науки України, про визнання незаконними та про скасування наказів про скасування посад науково-педагогічних працівників та попередження, у зв'язку із скороченням посад науково-педагогічних працівників, відмовлено.

За змістом досліджених судом рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2014 року та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року було встановлено, що наказ №305 від 16.06.2014 року про оголошення скорочення 4 посад доцентів зазначеної кафедри відповідає вимогам діючого законодавства та прийнятий в межах компетенції керівника навчального закладу. Відповідачем дотримано процедуру скорочення посад науково-педагогічних працівників, передбачену ст.43,49-2 КЗпП України. Правові підстави для скасування наказу №305 від 16.06.2014р. та № 316 від 26 червня 2014 року відсутні.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2014 року та ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року в справі №569/13206/14ц, які вступили в законну силу в порядку ст. 319 ЦПК України і є чинними на час розгляду справи, вищенаведені обставини не потребують доказування в даній справі.

27.08.2014 року профспілковим комітетом НУВГП зареєстроване подання адміністрації за підписом ректора про дачу згоди профкому на звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі ст. 40 ч.1 КЗпП України, відповідно до наказів №305 від 16.06.2014 року та №316 від 26.06.2014 року.

Рішенням профспілкового комітету від 17.09.2014 року (протокол №9-1) не надано згоди на розірвання трудового договору з доцентом ОСОБА_1 на підставі невідповідності і неналежності оцінки адміністрації при визначенні переважного права залишення на роботі для визначення працівників з більшою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Оцінюючи вищенаведене рішення профспілкового комітету суд вважає його необґрунтованим, оскільки по кожному доценту кафедри затвердження кількісних показників за кваліфікацією і продуктивністю праці відбувалось на засіданні кафедри, в якому приймав участь і позивач шляхом голосування. За показники, вказані у таблиці значень рейтингового коефіцієнта за кваліфікацією доцентів кафедри ВГБ та ЕГМС та у таблиці значень рейтингового коефіцієнта за продуктивністю праці і загального рейтингового коефіцієнту доцентів кафедри проголосували майже всі члени кафедри. При проведенні оцінки кваліфікації і продуктивності праці позивачу зараховано 0,1 бала, оскільки курси підвищення кваліфікації він проходив з дисциплін, які не відповідають профілю кафедри, а відносяться до профілю промислового та цивільного будівництва. Методика визначення рейтингу доцентів кафедри не суперечить Порядку оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників, кафедр, факультетів та університету в цілому. Дана методика одноголосно затверджена на засіданні кафедри ВГБ та ЕГМС всіма її членами.

Згідно з положеннями ч.7 ст.43 КзпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Тобто, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що обґрунтування відмови профспілкового органу у наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, викладене у витягу з протоколу засідання профспілкового комітету № 9-1 від 17 вересня 2014 року не містить посилань на порушення відповідачем норм трудового законодавства щодо підстав і порядку звільнення позивача.

Посилання позивача на те, що після двох місяців з моменту його попередження про наступне вивільнення його було допущено до роботи та він продовжував виконувати свої трудові обов'язки, тобто роботодавець уклав з ним новий трудовий договір, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Ця норма закону не містить зобов'язання вказувати конкретну дату вивільнення працівника та не містить заборони щодо вивільнення працівника після спливу двох місячного терміну попередження.

Тобто, закон лише вимагає попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Отже, відповідач, видавши наказ К № 662 від 21.10.2014 року про звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КзпП України діяв з дотриманням норм і порядку, визначених трудовим законодавством, а тому підстави для скасування даного наказу, поновлення позивача на роботі на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем Національного університету водного господарства та природокористування відсутні, у зв'язку з чим його позов у цій частині і в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди, суд виходить з того, що статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

Тобто право позивача на відшкодування моральної шкоди прямо залежить від порушення його законних прав, а оскільки судом не встановлено порушення закону при звільненні позивача у зв'язку із скороченням, то з боку відповідача відсутні винні дії, що призвели до моральних страждань позивача, а тому його позов про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 179, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету водного господарства та природокористування, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 10 днів дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З набранням законної сили цим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Повний текст рішення виготовлено 05 вересня 2016 року.

Суддя О.О. Першко