ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2016 року 10:08 № 826/9686/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представників позивача - Лисенка Д.М., Косачова Ю.Б.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Водоліт» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне підприємство «Водоліт» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0009651403 та №0009661403 від 16.06.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки не відповідає існуючим фактам та діючому податковому законодавству, у зв'язку з чим застосовані до позивача санкції є неправомірними. Крім того, позивач стверджує, що надані перевіряючим в ході здійснення перевірки первинні матеріали свідчать про фактичну поставку та використання будівельних матеріалів, що перевіряються, а висновки щодо фіктивності факту поставки зазначених товарно-матеріальних цінностей є таким, що не відповідає дійсності.

В ході судового розгляду даної справи, представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що перевіркою встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік, оскільки такі висновки не витікають з поданої звітності з податку на прибуток за 2015 рік, а інших документів, які б свідчили про те, що придбані будівельні матеріали у ТОВ «Продашнгруп» були використані та віднесені на собівартість виконаних робіт у 2015 році, перевіряючим не надавались.

При цьому, в наданих письмових запереченнях податкового органу, що долучені до матеріалів справи, зазначено, що той факт, що матеріали були використані позивачем при виконанні будівельно-монтажних робіт, не свідчить про фактичну поставку ТОВ «Продакшнгруп» товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача, тобто перевіркою встановлено документальне оформлення господарської операції за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару. Також, факти фотофіксації не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки фотоматеріали неможливо пов'язати з предметом перевірки у зв'язку з відсутністю інформації щодо місця та часу фотофіксації. Також неможливо ідентифікувати зображені предмети з товарно-матеріальними цінностями, визначеними в первинних документах. Тобто, на думку контролюючого органу, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вимог, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. При цьому, наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 17.05.2016 року по 23.05.2016 року на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2016 року №2902 та направлення №362/26-15-14-04-03 від 17.05.2016 року, згідно із пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Водоліт» (код 36192716) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Продакшнгруп» (код 39225162) за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року, за результатами якої складено відповідний акт №113/26-15-14-04-03/36192716 від 30.05.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Водоліт»:

П. 44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 602609 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 602609 грн.;

П.185.1 ст. 1185, п. 198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 669566 грн., в тому числі за серпень 2015 року у сумі 669566 грн.

06.06.2016 року позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення до акта виїзної позапланової податкової перевірки, за результатами розгляду яких 13.06.2016 року відповідачем прийнято рішення №13179/10/26-15-14-04-03, яким висновки акта перевірки №113/26-15-14-04-03/36192716 від 30.05.2016 року залишено без змін.

16.06.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0009661403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 669566,00 грн. за основним платежем та 167391,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення №0009651403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 602609,00 грн. за основним платежем.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (арк. 5), перевіркою встановлено, що згідно умов договору купівлі-продажу від 10.08.2015 року №10/08-1, укладеного між ПП «Водоліт» (покупець) та ТОВ «Продакшнгруп» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, вказаний у додатках до даного договору. Сума договору складає суму згідно додатків до даного договору, які є невід'ємною частиною. Продавець сплачує вартість товару у строк, зазначений в додатках до цього договору, шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, як зазначає податковий орган в акті перевірки, додатки до договору купівлі-продажу від 10.08.2015 року №10/08-1 укладені та підписані з обох боків 10.08.2015 року, містять наступну інформацію: додаток №1: труба ВЧШГ NATURAL зі з'єднанням STANDART Ду=400, L=6м, кільце ущільнююче гума Ду 400; додаток №2: шпунт Ларсена Л5, сталь листова 10 мм, балка двутаврова №30, балка двутаврова №45, балка двутаврова №35.

ПП «Водоліт» до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік, віднесено витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей, наявність яких у контрагента ТОВ «Продакшгруп» (код 39225162) по ланцюгу постачання не підтверджується згідно баз даних ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, в акті перевірки (арк. 6) вказано, що згідно інформації, яка міститься в базі Єдиний реєстр податкових накладних в частині отриманих накладних ТОВ «Продакшнгруп» (код 39225162) встановлено контрагента ТОВ «Статок Інвестмент» (код 39606592), який виписував та реєстрував в ЄРПН податкові накладні на адресу ТОВ «Продакшнгруп» з номенклатурою, зазначеною у видаткові накладній від 13.08.2015 року №1, складеною ТОВ «Продакшнгруп» на адресу ПП «Володіт».

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Як уже зазначалось, відповідно до договору купівлі-продажу від 10.08.2015 року №10/08-1, укладеного між ПП «Водоліт» (покупець) та ТОВ «Продакшнгруп» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, вказаний у додатках до даного договору. Сума договору складає суму згідно додатків до даного договору, які є невід'ємною частиною. Продавець сплачує вартість товару у строк, зазначений в додатках до цього договору, шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, додатки до договору купівлі-продажу від 10.08.2015 року №10/08-1 укладені та підписані з обох боків 10.08.2015 року, містять наступну інформацію: додаток №1: труба ВЧШГ NATURAL зі з'єднанням STANDART Ду=400, L=6м, кільце ущільнююче гума Ду 400; додаток №2: шпунт Ларсена Л5, сталь листова 10 мм, балка двутаврова №30, балка двутаврова №45, балка двутаврова №35.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем до суду надано видаткову накладну №2 від 31.08.2015 року на суму ПДВ 336232,50 грн., товарно-транспортні накладні №14 від 31.08.2015 року, №16 від 31.08.2015 року, №15 від 31.08.2015 року, акт №96/1 технічного приймання каналізаційного колектора (магістралі) від 03.03.2016 року.

При цьому, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем під час проведення перевірки надано податковому органу копію сертифікату відповідності на труби чавунні напірні та каналізаційні, акт технічного приймання робіт, виконаних ПП «Водоліт», акти виконаних робіт замовнику за серпень 2015 року, платіжне доручення №565 від 10.09.2015 року.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження за заявою приватного підприємства «Водоліт» від 20.07.2016 року, складений судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи на підставі заяви директора ПП «ВОДОЛІТ» від 07.06.2016 року.

Так, на вирішення експерту поставлені наступне питання: чи підтверджується документально висновки акта виїзної позапланової податкової перевірки ГУ ДФС у м. Києві від 30.05.2016 року №113/26-15-14-04-03/361927167?

У даному висновку зазначено, що оскільки поставка матеріальних цінностей ТОВ «Продакшнгруп» до ПП «Водоліт» за договором купівлі-продажу №10/08-1 від 10.08.2015 року в серпні 2015 року підтверджена відповідними видатковими накладними, в наданих матеріалах наявні товарно-транспортні накладні, що свідчать про фізичне переміщення визначених матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу від 10.08.2015 року №10/08-1; за даними обліку підприємства «Водоліт», отримані в серпні 2015 року, товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Продакшнгруп» використані в господарській діяльності при проведенні ремонтно-будівельних робіт по вул. Підвисоцького, 4-В, то за результатами дослідження, встановлено, що у ПП «Водоліт» були всі нормативні та документальні підстави щодо віднесення до складу витрат в податковому обліку з податку на прибуток суми за операціями з отримання в серпні 2015 року матеріальних цінностей від ТОВ «Продакшнгруп», за договором купівлі-продажу від 10.08.2015 року №10/08-1.

Відповідно, висновки викладені в акті Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2016 року №113/26-15-14-04-03/36192716 щодо заниження ПП «Водоліт» податок на прибуток за 2015 рік в сумі 602609 грн документально та нормативно не підтверджуються.

Також, відповідно до висновку експертного дослідження у ПП «Водоліт» були всі нормативні та документальні підстави щодо віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за операціями з отримання в серпні 2015 року матеріальних цінностей від ТОВ «Продакшнгруп», за договором купівлі-продажу від 10.08.2015 року №10/08-1, а відтак за результатами дослідження висновки, викладені в акті Головного управління ДФС у м. Києві від 30.05.2016 року №113/26-15-14-04-03/36192716 щодо заниження ПП «Водоліт» податку на додану вартість за серпень 2015 року в сумі 669566 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Крім того, судом встановлено, що 13.03.2015 року між ТОВ «БВК УРБІ» (генпідрядник) та ПП «Водоліт» (субпідрядник) укладено договір підряду №13/03, згідно умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням гепідрядника, на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якістю та відповідно до наданої генпідрядником проектної документації і здати генпідряднику виконані роботи, зазначені в п. 1.2 цього Договору, на будівництві об'єкту, належним чином виконати інші взяті на себе за цим договором зобов'язання та оплатити надані йому генпідрядником послуги по організації та координації робіт на об'єкті.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору, перелік та обсяг робіт, що виконуються за цим договором - перекладання (з дотримання вимог п.2.5.1 цього договору) траси ділянки водопровідної мережі Д=200мм на Д=500мм по Залізничному шосе від вул. Драгомірова до колодязя в місці приєднання мережі Д=200мм з військового проїзду до мережі по Залізничному шосе та на прокладання каналізаційної перемички Д=400мм по Залізничному шосе від каналізаційного колектора Д=700 по вул. Драгомірова до Д=400мм по вул. Чорногірській з підключенням її до Головного каналізаційного колектора Д=3100 мм по об'єкту, обсяг яких визначений у локалтному кошторисі №2-1-1, що є додатком до Договірної ціни №1.

Тобто, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей та здійсненням ним господарської діяльності.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, .третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагента безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат, віднесених до складу податкового кредиту за перевіряємий період, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги приватного підприємства «Водоліт» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «Водоліт» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0009651403 та №0009661403 від 16.06.2016 року.

Присудити на користь приватного підприємства «Водоліт» (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36192716) документально підтверджені судові витрати в розмірі 21593,50 (двадцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто три грн. 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов