ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2006 р. Справа № 13/432-05
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О.
Зарудяної Л.О.
при секретарі Воробйовій Т.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Дехтярук Г.І. - директор Білоус А.П.
від відповідача: Приленський І.Г., довіреність б/н від 01.03.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "27" грудня 2005 р. по справі № 13/432-05 ( суддя Тісецький С.С. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В", м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця
про стягнення 93553, 48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.12.2005 р. (дата підписання - 29.12.2005 р.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В", м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця про стягнення 93553, 48 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця 91781,25 грн. - боргу, 1772,23 грн. -пені, 935, 54 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням,Товариство з обмеженою відповідальністю "Дастор" звернулося до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.
Скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права.
В обгрунтування своїх доводів зазначає, що невірним є посилання місцевого господарського суду при прийнятті рішення на договір № 060 від 08.11.2003 р. та додаткову угоду від 15.12.2004р. до нього, оскільки 31.12.2004 р. закінчився строк дії договору.
Стверджує також, що оскільки зобов'язання, які виникли у ТОВ " Агроконтракт В" перед ТОВ " Дастор " в зв'язку з отриманням продукції за накладними у 2005р. є позадоговірними, а тому, на думку скаржника, нарахування позивачем пені та стягнення з відповідача заборгованості є безпідставним.
Вважає, що прострочення грошового зобов'язання ТОВ " Дастор " не було.
В доповненні до апеляційної скарги від 18.04.06р. ТОВ "Дастор" додатково зазначило, що у нього не виникло обов'язку по сплаті товару, так як неможливо встановити, на якій підставі позивач передав йому товар за накладними, оскільки ТОВ "Дастор" не надавало в письмовій формі замовлення на поставку, не підписувало специфікації.
У письмових поясненнях від 20.05.2006р. особа, що подала апеляційну скаргу, стверджує, що претензія, з якою до нього звернувся позивач, не є вимогою у розумінні ст. 530 ЦК України.
Вважає, що до правовідносин, що склалися між сторонами у зв'язку з отриманням товару у 2005р. слід застосувати норми статті 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно письмових пояснень від 13.07.06р. відповідач додатково зазначив, що договір №060 від 08.11.2003р. слід вважати неукладеним, оскільки сторонами не було дотримано всіх істотних умов договору, зокрема, - погодження сторонами специфікації.
В судовому засіданні представник ТОВ "Дастор" підтримав доводи апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представники позивача заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим.
Стверджують, що термін дії договору неодноразово продовжено сторонами згідно п. 12.1 договору. Окрім того, на виконання договору №060 від 08.11.2003р. сторонами було укладено ряд додаткових угод: від 20.11.2003р., 15.12.2004р. та 01.09.05р. Позивач оплачував відповідачеві послуги з реалізації продукції, надавав знижки на продукцію. Відповідач, сплачуючи кошти за товар у графі "призначення платежу" в платіжних дорученнях зазначав як підставу для оплати саме договір №060 від 8.11.03р. Згідно даних бухгалтерського обліку відповідача (акти взаємозвірки) заборгованість становить 91781 грн. 25 коп.
Позивач також вважає, що при виконанні договору сторони своїми діями частково змінювали умови договору, зокрема, замовлення надавались відповідачем в усній формі, у випадку, коли асортимент відпущеної продукції не задовольняв відповідача, він повертав продукцію позивачеві, про що свідчать накладні.
Заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між ТОВ " Агроконтракт В " - Постачальник та ТОВ " Дастор " - Покупець 08.11.2003 р. укладено договір постачання № 060.
Предметом зазначеної угоди є передача Постачальником у власність Покупця товару та зобов'язання останнього прийняти і оплатити його відповідно до умов договору ( п. 1.1 розділу 1 ).
Згідно умов додаткової угоди від 15.12.2004 р. до договору ( а.с. 17 ) оплата за товар здійснюється на умовах фактичної реалізації товару кожних 14 календарних днів після надання звітності реальної реалізації товару, але не пізніше 45 - ти днів з дати відгрузки товару по накладній.
У п. 2.1 договору передбачено, що зобов'язання сторін по постачанню товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця.
Згідно п. 2.2 договору асортимент і вартість товару, що поставляється, а також умови постачань визначаються сторонами в специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору.
У відповідності з п. 2.5 договору постачальник зобов'язався здійснювати постачання на адресу покупця партії товару відповідно до погодженого сторонами замовлення не пізніше 12 годин дня, наступного за днем узгодження замовлення або протягом 24 годин з моменту узгодження замовлення або відповідно до додаткових умов, узгоджених у специфікації до договору.
У п. 8.2 договору сторони встановили відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару або простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ - у випадку порушення термінів оплати або постачання товарів, передбачених цим договором.
Згідно п. 12.1 договір №060 набрав сили з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року. У тому випадку, якщо сторони у термін не менш ніж 20 днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.
Як вбачається з матеріалів справи, у т.ч. витребуваних судом апеляційної інстанції товарно-транспортних накладних, зокрема за липень-серпень 2005р., оригінали яких судом оглянуто в судовому засіданні, а копії долучено до матеріалів справи (а.с. 61-109, т. 2) позивач здійснював постачання товарів продовольчої групи відповідачеві.
При цьому на кожній накладній в наявності штамп такого змісту:
"ТОВ "Дастор" Прийнято. склад", яким засвідчено підпис матеріально-відповідальної особи, що прийняла товар.
Зі змісту наданого позивачем документу, назву якого відповідач зазначив як "Довіреність" (а.с. 12, т. 2) вбачається, що у зв'язку з централізовано-кільцевим постачанням товарно-матеріальних цінностей на постійній основі згідно договору №060 від 08.11.2003р. для зручності оформлення видатково-прибуткових документів відповідачем надано зразки штампів ТОВ "Дастор".
Згідно ч. 3 п. 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствами їх відпуск постачальниками може здійснюватись без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері, тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Таким чином, зазначений документ є не довіреністю, а фактично повідомленням позивача про зразок штампу для засвідчення підпису відповідної особи та розцінюється судом апеляційної інстанції у сукупності з відповідними накладними як належні докази отримання продукції відповідачем.
Слід також зазначити, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечив факту отримання у липні-серпні 2005р. товарів від позивача, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 91781 грн. 25 коп. (а.с. 58, т. 1).
Вказана сума заборгованості, окрім згаданих вище первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджується також даними бухгалтерського обліку відповідача, зокрема, підписаними бухгалтерами обох сторін актами взаємозвірки щодо передачі товару та сплати коштів від 30.06.06р.
Колегія суддів не може погодитись з твердженням відповідача щодо припинення дії договору від 8.11.2003р. №060 31.12.2004р., оскільки п. 12.1 договору сторонами передбачено можливість щорічної пролонгації договору терміном на 1 рік, починаючи з 31.12.2003р.
Про те, що сторони скористались передбаченим п. 12.1 правом на продовження договору свідчить як відсутність доказів повідомлення однією стороною іншої про бажання розірвати договір, так і вчинення сторонами ряду дій, що підтверджують пролонгацію договору, зокрема і на 2005р.
Так, сторонами підписано додаткові угоди до договору №060: від 20.11.2003р., 15.12.2004р., 01.09.2005р. (а.с. 13-15, т. 2).
Додатковою угодою від 15.12.04р., зокрема, встановлено строк оплати за накладними - не пізніше 45 днів з дати відгрузки та виплату постачальником покупцю 3% бонусу за вчасно проведені розрахунки за товар.
З наданого позивачем на вимогу апеляційного господарського суду розрахунку сум по наданню послуг по продажу продукції згідно додаткової угоди від 15.12.2004р. до договору №060 від 8.11.03р. вбачається, що позивач виплачував 3% бонусу (знижки) за вчасно проведені розрахунки за товар згідно п. 1 додаткової угоди (в межах 45 днів), а також за надані послуги з реалізації товару, що підтверджується також даними бухгалтерського обліку, зокрема - актом звірки щодо надання послуг та сплати коштів в період з 01.06.05р. по 30.09.05р., підписаним бухгалтерами обох сторін та актами здачі-приймання робіт: №263 (а.с. 35, т. 2), №ОУ-0000328 (а.с. 66, т. 2), №ОУ-0000437 (а.с. 98, т. 2), а також витягами банківського рахунку позивача (а.с. 34, 110, 111, т. 2).
Вказані дії сторін свідчать про фактичне виконання ними як договору №060 від 8.11.03р., так і додаткової угоди до нього від 15.12.2004р.
Про погодження специфікації до договору №060 свідчить печатка ТОВ "Дастор", якою засвідчено підпис його представника на написі "пронумеровано і прошнуровано 19 аркушів", яким скріплено договір постачання №060 від 8.11.03р., додаткову угоду до нього, а також специфікацію до договору.
З пояснень, наданих представниками сторін в судовому засіданні, вбачається, що замовлення позивач отримував від відповідача в усній формі. У випадку, якщо асортимент чи якість товару не задовільняли ТОВ "Дастор", останнє повертало товар постачальнику, про що свідчать, зокрема, накладні №82997 (а.с. 22, т. 2); №84169 (а.с. 36, т. 2); №4726 (а.с. 64, т. 2); №90084 (а.с. 65, т. 2); №9888 (а.с. 91, т. 2); №84287 (а.с. 92, т. 2).
Таким чином, вказані дії сторін свідчать про часткову зміну ними умов договору, а також встановлення усталеної практики взаємовідносин між сторонами по виконанню договору №060, яке не суперечить чинному законодавству.
Колегія суддів також вважає, що додаткову угоду до договору №060 від 15.12.2004р., яку за твердженням відповідача підписано не керівником, а іншою особою, в подальшому схвалено відповідачем, виходячи з наступного.
Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважється схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Проведений вище аналіз дій сторін по виконанню договору №060 та додаткової угоди до нього від 15.12.04р. свідчить про схвалення правочину особою, яку представляють, у даному випадку - відповідачем.
Якщо договір прийнято до виконання і виконано хоча б частково, то можна дійти висновку, що дії особи, яка фактично не мала статусу представника, знайшли своє наступне підтвердження, тобто сторони усунули наявні недоліки (дефекти повноважень) вже в процесі виконання.
Що стосується самого договору, то оскільки взаємовідносини сторін за договором існували протягом тривалого часу, договір частково виконаний сторонами, то такий договір суд вважає укладеним, і за відсутності у його тексті (додатковій угоді) певної умови, оскільки фактичні дії щодо виконання договору свідчать про домовленість сторін укласти договір на відповідних умовах.
Слід також зазначити, що з розшифровки банківських витягів з рахунку позивача вбачається, що відповідач протягом 2005р. в платіжних дорученнях у графі "призначення платежу" вказував: оплата за продукти харчування згідно договору №060 від 8.11.2003р.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, зокрема.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості у сумі 91781,25 грн.
У п. 8.2 договору №060 сторони встановили відповідальність в розмірі 0,5% від вартості простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Розрахунок пені є обгрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на чинному законодавстві, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 27.12.2005 р.у справі №13/432-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця - без задоволення.
2. Справу №13/432-05 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О.
Зарудяна Л.О.
Віддрук 4 прим.
1 - до справи
2, 3 - сторонам
4 - в наряд
друк. Гаврилюк Т.