Справа № 2-а-3460/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Хлюстіна Ю.М.
при секретарі судового засідання - Кривоносовій І.Є.
за участю сторін:
від позивача представник - ОСОБА_1 (по довіреності)
від відповідача Південної
регіональної митниці - ОСОБА_2 (по довіреності)
від відповідача ГУДКУ у м. Києві - не з'явився
законний представник прокуратури
Малиновського району м. Одеси - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом спільного підприємства „Вітмарк -Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві про визнання дій Південної регіональної митниці незаконними щодо зобов'язання СП «Вітмарк-Україна» ТОВ класифікувати колісні, вилкові, газові автонавантажувачі «TOYOTA», моделі 7FGCU32, 7FGCU25, 7FGCU30, призначені для використання на рівній поверхні (низький кліренс, протектор колісних шин без зубців), що вказані в митній декларації ІМ40 500060000/7/233181 за товарною підпозицією 8427 20 11 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД, зобов'язання Південної регіональної митниці подати висновок до ГУДКУ у м. Києві про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого ввізного мита у розмірі 62 020 грн. 31 коп. та подати висновок до ГУДКУ у м. Києві про повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 12 404 грн. 06 коп., надмірно сплаченого СП «Вітмарк-Україна» ТОВ до бюджету, а всього - 74 424грн. 37 коп., зобов'язання ГУДКУ у м. Києві повернути позивачу зайве сплачене ввізне мито у розмірі 62 020 грн. 31 коп., що підлягає поверненню з Державного бюджету України, на підставі наданого Південною регіональною митницею висновку та податок на додану вартість у розмірі 12 404 грн. 06 коп., що підлягає поверненню з Державного бюджету України, на підставі наданого Південною регіональною митницею висновку, а всього - 74 424 грн. 37 коп., надмірно сплачених СП «Вітмарк-Україна» ТОВ до бюджету, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом звернулося спільне підприємство „Вітмарк -Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві про визнання дій Південної регіональної митниці незаконними щодо зобов'язання СП «Вітмарк-Україна» ТОВ класифікувати колісні, вилкові, газові автонавантажувачі «TOYOTA», моделі 7FGCU32, 7FGCU25, 7FGCU30, призначені для використання на рівній поверхні (низький кліренс, протектор колісних шин без зубців), що вказані в митній декларації ІМ40 500060000/7/233181 за товарною підпозицією 8427 20 11 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД, зобов'язання Південної регіональної митниці подати висновок до ГУДКУ у м. Києві про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого ввізного мита у розмірі 62 020 грн. 31 коп. та подати висновок до ГУДКУ у м. Києві про повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 12 404 грн. 06 коп., надмірно сплаченого СП «Вітмарк-Україна» ТОВ до бюджету, а всього - 74 424грн. 37 коп., зобов'язання ГУДКУ у м. Києві повернути позивачу зайве сплачене ввізне мито у розмірі 62 020 грн. 31 коп., що підлягає поверненню з Державного бюджету України, на підставі наданого Південною регіональною митницею висновку та податок на додану вартість у розмірі 12 404 грн. 06 коп., що підлягає поверненню з Державного бюджету України, на підставі наданого Південною регіональною митницею висновку, а всього - 74 424 грн. 37 коп., надмірно сплачених СП «Вітмарк-Україна» ТОВ до бюджету.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі,мотивуючи це тим, що у вересні 2007 року позивач ввіз на митну територію України автонавантажувачі «TOYOTA» самохідні, колісні, з вилковим захватом, газові, що були у використанні, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг) у кількості 6 штук, моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) у кількості 2 штук та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг) у кількості 12 штук, призначені для використання на рівній поверхні, на загальну суму 1 240 406,25 гривень. За одержані автонавантажувачі позивач під час митного оформлення товару в митному режимі імпорту сплатив ввізне мито у розмірі 5% фактурної вартості товару, що становить 62 020,31 гривень, та податок на додану вартість в сумі 260 485,31 гривень. Факт сплати позивачем ввізного мита та ПДВ підтверджується штемпелем Південної регіональної митниці про сплату, проставленим на вантажний митній декларації ІМ40 №500060000/7/233181.
Під час митного оформлення товару між позивачем та Південною регіональною митницею виник спір із-за правильності визначення коду товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 5 квітня 2001 року N 2371-III «Про митний тариф України» (із змінами і доповненнями). Позивач вважає, що ввезені його підприємством на митну територію України автонавантажувачі відносяться до товарної підпозиції 8427 20 19 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД. Відповідач, в свою чергу, наполягає на віднесенні імпортованих позивачем автонавантажувачів «TOYOTA» моделі 7FGCU32, моделі 7FGCU25 та моделі 7FGCU30 до товарної підпозиції 8427 20 11 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД. Свою позицію щодо визначення коду товарної підпозиції згідно УКТ ЗЕД відповідач виклав у своєму листі №16/28-04/9620 від 12.10.2007 року, в якому зазначив, що «самохідні, газові, колісні, бувші у використанні автонавантажувачі «TOYOTA» моделі 7FGCU32, 7FGCU25, 7FGCU30 з вилковим захватом та висотою підіймання більше 1м відносяться до штабелювальних автонавантажувачів і повинні класифікуватися у товарній підкатегорії 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД». Проте позивач не згоден з вищезазначеним висновком Південної регіональної митниці.
До товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД, до якої відповідач відніс автонавантажувачі «TOYOTA» моделі 7FGCU32, 7FGCU25 та моделі 7FGCU30 включаються згідно УКТ ЗЕД «- - - автонавантажувачі з вилковим захватом для нерівної місцевості та інші штабелювальні автонавантажувачі». Тобто до кваліфікуючих ознак автонавантажувачів цієї товарної підпозиції відносяться: по-перше, наявність вилкового захвату; по-друге, можливість їх використання на нерівній місцевості.
Оскільки, імпортовані позивачем автонавантажувачі не призначені за своїми технічними характеристиками для використання на нерівній місцевості, а відповідно до технічної документації до автонавантажувачів, морському коносаменту (B/L) №2703371 від 27.07.2007р., інвойсу №406 від 04.06.2007р. призначені для використання на рівній місцевості, про що свідчать низький кліренс та протектор колісних шин без зубців, то автонавантажувачі «TOYOTA» моделі 7FGCU32, 7FGCU25 та моделі 7FGCU30 не можна віднести до товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД, як того вимагає відповідач, а потрібно відносити до товарної підпозиції 8427 20 19 00 «- - - інші» (тобто інші автонавантажувачі з вилковим захватом, які неможливо використовувати на нерівній місцевості) товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД, як того вимагають норми Закону України «Про митний тариф України».
З таким висновком щодо віднесення автонавантажувачів «TOYOTA» моделі 7FGCU32, моделі 7FGCU25 та моделі 7FGCU30 до товарної підпозиції 8427 20 19 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД погоджується і Одеська регіональна торгово-промислова палата. Відповідно до висновку експерта №НП-3155 від 21 вересня 2007 року та висновку недержавної експертизи щодо ідентифікації товару №НП-3332 від 04 жовтня 2007 року, складених експертами Одеської регіональної торгово-промислова палати (до позову додаються), автонавантажувачі «TOYOTA» колісні, вилкові, газові, бувші у використанні, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг), моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг), призначені для використання на рівній поверхні (низький кліренс, протектор колісних шин без зубців), відносяться до товарної підпозиції 8427 20 19 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД.
За товари, віднесені до товарної підпозиції 8427 20 19 00 згідно УКТ ЗЕД, імпортер має справити ввізне мито за ставкою 0%, в той час як за товари, що віднесені до товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД, імпортер має справити ввізне мито за ставкою 5%.
Автонавантажувачі «TOYOTA», колісні, вилкові, газові, моделі 7FGCU32, моделі 7FGCU25 та моделі 7FGCU30 не є штабелерами. В дійсний час розроблено та використовується велика кількість різних моделей та модифікацій навантажувачів. При цьому не існує єдиної загальновизнаної класифікації навантажувачів. Найбільш систематизованою є класифікація ITA (Industrial Truck Association), згідно якої:клас I - електричні навантажувачі, клас II - техніка для роботи в вузьких проходах, клас III - штабелери та візки, клас IV - навантажувачі з двигуном внутрішнього згорання з цільнолитими шинами, клас V - навантажувачі з двигуном внутрішнього згорання з пневматичними шинами, клас VI - транспортери. клас VII - «позадорожні» навантажувачі всіх типів.
З цієї класифікації вбачається, що штабелери відносяться до самостійного класу навантажувачів, а автонавантажувачі, класифікація яких згідно УКТ ЗЕД оспорюється позивачем, відносяться до іншого класу: клас IV - навантажувачі з двигуном внутрішнього згорання з цільнолитими шинами.
Вбачаючи те, що подальше загострення суперечки між позивачем та відповідачем щодо правильності визначення коду згідно УКТ ЗЕД, за яким слід класифікувати ввезенні позивачем на митну територію України автонавантажувачі призведе до зупинення митного оформлення цього товару, завдасть підприємству значних матеріальних збитків, викликаних необхідністю сплатити штрафні санкції за прострочення повернення контейнерів (demurrage), оплатити послуги морського порту за зберігання вантажу на території порту, змусить позивача сплатити штрафні санкції (пеню) за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від митної вартості недопоставленої продукції (товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР (із змінами і доповненнями), а також може послужити підставою для порушення кримінальної справи у відношення посадових осіб підприємства за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів), позивач змушений був виконати припис відповідача: оформити автонавантажувачі «TOYOTA» самохідні, колісні, з вилковим захватом, газові, що були у використанні, призначені для використання у складських приміщеннях підприємств, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг) у кількості 6 штук, моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) у кількості 2 штук та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг) у кількості 12 штук, відповідно до товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД, та справити ввізне мито за ставкою 5% від митної вартості автонавантажувачів, що становить 62 020 грн. 31 коп. Оскільки податок на додану вартість сплачується імпортером товару виходячи із митної вартості товару, збільшеної на ставку ввізного мита, позивач змушений був сплатити ПДВ на 12 404 грн. 06 коп. більше, аніж він повинен був сплатити у випадку справляння ввізного мита за ставкою 0% відповідно до товарної підпозиції 8427 20 19 00 згідно УКТ ЗЕД.
Представник Південної регіональної митниці позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, з наступних підстав. Класифікація товарів здійснюється згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України „Про митний тариф України", поясненнями до УКТЗЕД та у відповідності до Основних правил інтерпретації класифікації товарів.
Класифікація "навантажувачів самохідних з неелектричним двигуном" викладена у листі Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби від 28.08.06 №29/1-11.1 /5924-ЕП "Про класифікацію товарів".
До автонавантажувачів з вилковим захватом для нерівної місцевості та інших штабелювальних автонавантажувачів товарної підкатегорії 8427 20 11 00 згідно з УКТЗЕД відносяться наступні автонавантажувачі, а саме автонавантажувачі, на яких встановлено, або є можливість встановити вилковий захват та які можуть працювати на нерівній місцевості де відсутнє шляхове тверде покриття, так звані позашляхові автонавантажувачі. Такі автонавантажувачі можуть мати більші за розміром колеса, шини підвищеної проходимості з глибоким протектором, гідравлічні системи вирівнювання положення рами шасі на нерівних поверхнях, рульове управління двома колесами, або бути повнопривідними, мати шотли три або двоступінчасті, мати так званий "крабовий хід", режим погоджувального руху коліс, та мати кранові стріли та бути оснащені дизельними або бензиновими двигунами в залежності від умов застосування. Спеціальні телескопічні системи дозволяють вирівнювати автонавантажувач перед розміщенням вантажу та мають функцію контролю положення вантажу на місцевості зі складним рельєфом. Під іншими штабелювальними автонавантажувачами розуміється автонавантажувачі, які спроможні складати товар у штабелі та на яких встановлено, або є можливість встановлювати будь-які штабелювальні пристрої, а саме: вилковий захват та інші захвати, пристосовані для підіймання, переміщення та укладання у штабелі, наприклад, рулонного паперу, бочок, тюків, або мати інші змінні пристрої в залежності від призначення автонавантажувача, наприклад, стріли, зіштовхувачі, штирьові захвати, захвати для кіп та рулонів, захвати кантувальні та призначені для роботи на будь-якій місцевості (включаючи рівну місцевість).
До товарної підкатегорії 8427 20 19 00 згідно з УКТЗЕД відносяться наступні автонавантажувачі, а саме: фронтальні ковшові автонавантажувачі в тому числі шарнірні та з лопатою бокового повернення, які можуть мати змінні ковші різного розміру, захвати для деревини, гідравлічні ножиці тощо; підіймаючі платформи ножичного типу; підіймаючі платформи із шарнірною або телескопічною щоглою тощо.
Призначення автонавантажувача та його спроможність працювати із будь-якими захватами або на нерівній місцевості зазвичай зазначені у технічному паспорті. В результаті розгляду наданих документів, фотознімків, технічного опису та враховуючи вимоги листа Держмитслужби від 28.08.06 №29/1-11.1/5924-ЕП "Про класифікацію товарів", самохідні, газові, колісні, бувші у використанні автонавантажувачі «TOYOTA» моделі 7FGCU32, 7FGCU25, 7FGCU30 з вілковим захватом та висотою підіймання більше 1 м, були віднесені до штабелювальних автонавантажувачів і повинні класифікуватися у товарній підкатегорії 8427 20 11 00.
Представник Головного управління Державного казначейства у м. Києві в судове засідання не з'явився, про день час та місце проведення був повідомлений належним чином та завчасно, в письмових запереченнях, що надійшли до суду, відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з наступних підстав. Згідно п. 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006 № 64/11938, для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів.
Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 Порядку сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.
Розпорядження
коштами, що обліковуються на депозитний рахунках 3734 митних органів згідно з
цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що
оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам
помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на
депозитні рахунки митник органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до
Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних
рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково
та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється
митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від
20.07.2007
У пункті Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, зокрема, зазначено, що юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду, зокрема, надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів. Тобто, керуючись зазначеним Порядком, основною умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.
Головне управління будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, що підтверджується тим, що позивач не вказує на Головне управління, як на порушника своїх прав, та у позовній заяві не зазначив причинно-наслідкового зв'язку між діяннями Головного управління та завданням шкоди позивачу.
Законний представник прокуратури Малиновського району м. Одеси в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.09.2007 року позивач ввіз на територію України автонавантажувачі «TOYOTA» самохідні, колісні, з вилковим захватом, газові, що були у використанні, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг) у кількості 6 штук, моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) у кількості 2 штук та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг) у кількості 12 штук, призначені для використання на рівній поверхні, на загальну суму 1 240 406,25 гривень, що підтвердив представник відповідача Південної регіональної митниці. Митний контроль щодо вказаних товарів був закінчений 12 жовтня 2007 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією (аркуш справи 7).
Судом встановлено, що за одержані автонавантажувачі позивач під час митного оформлення товару в митному режимі імпорту сплатив ввізне мито у розмірі 5% фактурної вартості товару, що становить 62 020 грн. 31 коп. та податок на додану вартість в сумі 260 485 грн. 31 коп. Факт сплати позивачем ввізного мита та ПДВ підтверджується штемпелем Південної регіональної митниці про сплату, проставленим на вантажний митній декларації ІМ40 №500060000/7/233181 (аркуш справи 7).
Судом встановлено, що під час здійснення митного оформлення вищевказаних товарів, між позивачем та Південною регіональною митницею виникли розбіжності щодо коду товару, який імпортувався. Вказана обставина підтверджується допитаною у якості свідка декларантом митного відділу позивача ОСОБА_3. та листом Південної регіональної митниці від 12.10.2007 року на лист позивача від 10.10.2007 року (аркуші справи 12-13).
Судом встановлено, що позивач виконав припис Південної регіональної митниці, а саме задекларував автонавантажувачі «TOYOTA» самохідні, колісні, з вилковим захватом, газові, що були у використанні, призначені для використання у складських приміщеннях підприємств, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг) у кількості 6 штук, моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) у кількості 2 штук та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг) у кількості 12 штук, відповідно до товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД та справив ввізне мито за ставкою 5% від митної вартості автонавантажувачів, що становить 62 020 грн. 31 коп. та оскільки податок на додану вартість сплачується імпортером товару виходячи із митної вартості товару, збільшеної на ставку ввізного мита, позивач сплатив ПДВ на 12 404 грн. 06 коп. більше, аніж він повинен був сплатити у випадку справляння ввізного мита за ставкою 0% відповідно до товарної підпозиції 8427 20 19 00 згідно УКТ ЗЕД.
Судом встановлено, що 21 вересня 2007 року позивач отримав висновок експерта Одеської регіональної торгово-промислової палати №НП-3155 від 21 вересня 2007 року (аркуш справи 9) та висновок недержавної експертизи щодо ідентифікації товару №НП-3332 від 04 жовтня 2007 року(аркуш справи11), складені експертами Одеської регіональної торгово-промислова палати згідно яких, автонавантажувачі «TOYOTA» колісні, вилкові, газові, бувші у використанні, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг), моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг), призначені для використання на рівній поверхні (низький кліренс, протектор колісних шин без зубців), відносяться до товарної підпозиції 8427 20 19 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД.
Крім того під час розгляду справи по суті судом була призначена товарознавча експертиза та відповідно до висновку експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №12081/25 від 23 вересня 2008 року (аркуші справи 66-67) код УКТЗЕД на автонавантажувачі «TOYOTA» колісні, вилкові, газові, бувші у використанні, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг), моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг) 8427 20 19 00 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням».
Судом встановлено, що до товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД, до якої Південна регіональна митниця відносить автонавантажувачі «TOYOTA» моделі 7FGCU32, 7FGCU25 та моделі 7FGCU30 включаються згідно УКТ ЗЕД «- - - автонавантажувачі з вилковим захватом для нерівної місцевості та інші штабелювальні автонавантажувачі».
В судовому засіданні з пояснень представника відповідача та показань допитаного в якості свідка начальника відділу номенклатури та кодування Південної регіональної митниці ОСОБА_4., встановлено, що на думку відповідача вказана товарна підпозиція складається з двох частин, перша автонавантажувачі з вилковим захватом для нерівної місцевості та друга інші штабелювальні автонавантажувачі. Також і представник відповідача, і свідок наполягали на тому, що товар імпортований позивачем відноситься до інших штабелювальних автонавантажувачів.
Судом встановлено, що автонавантажувачі «TOYOTA» моделі 7FGCU32, 7FGCU25 та моделі 7FGCU30 призначені для роботи тільки на рівній місцевості.
В свою чергу і представник відповідача, і допитаний у якості свідка ОСОБА_4., зазначали, що під іншими штабелювальними автонавантажувачами розуміються автонавантажувачі які призначені для роботи на будь якій місцевості.
Судом встановлено, що товарна класифікація товарів УКТЗЕД не містить в собі окремої підпозиції для штабеллерів, що підтвердив свідок ОСОБА_4.
В той же час встановлено, що крім автонавантажувачів, «TOYOTA» випускає також електроштабелери, що підтверджується оглядовим каталогом (аркуш справи 98).
Судом встановлено, що згідно систематизованої класифікації навантажувачів ITA (Industrial Truck Association), розрізняються наступні навантажувачі: клас I - електричні навантажувачі, клас II - техніка для роботи в вузьких проходах, клас III - штабелери та візки, клас IV - навантажувачі з двигуном внутрішнього згорання з цільнолитими шинами, клас V - навантажувачі з двигуном внутрішнього згорання з пневматичними шинами, клас VI - транспортери. клас VII - «позадорожні» навантажувачі всіх типів.
Вказана класифікація є загальновідомою та загальноприйнятою, посилання на неї можливо зустріти у спеціалізованій літературі та мережі інтернет.
З цієї класифікації вбачається, що штабелери відносяться до самостійного класу навантажувачів.
Суд дослідивши оглядовий каталог «TOYOTA», посібник з експлуатації, вибірково перекладений з англійської на українську мову Бюро перекладів Одеської регіональної торгово-промислової палати та Бюро перекладів ПП «ІРС» (аркуші справи135-136), встановив, що визначальною ознакою імпортованих автонавантажувачів є спеціальне обладнання, що полегшує роботу з навантаження та розвантаження автопричепів.
Ні в каталозі, ні посібнику з експлуатації не зазначено, що імпортуємі автонавантажувачі є штабелерами. Представник позивача не заперечував, що імпортуємі автонавантажувачі мають функції щодо штабелювання, проте їх основним призначенням є розвантаження та навантаження автопричепів.
Також як встановлено з показань свідка ОСОБА_3., функції вказаних автонавантажувачів щодо штабелювання є обмеженими, оскільки автонавантажувачі є тільки з сидячим положенням водія та тільки по ходу руху. Штабелери бувають сидячого та стоячого положення водія, та як правило в штабелерах положення водія перпендикулярно руху. Крім того свідок зазначив, що у штабелерів дуже маленькі колеса, таким чином на великі дистанції штабелери самостійно не пересуваються, а транспортуються. Вантажна каретка імпортуємих автонавантажувачів рухається на 45 градусів, а у штабелів вона може рухатися навколо своєї осі. Автонавантажувачі можуть пересуватись самостійно по рівній місцевості поза складом самостійно. У Фірми «TOYOTA» є також і штабелери моделі 7FBR, 6FBRE, але вони є самостійними моделями.
Відповідно до положень Міжнародної конвенції Гармонізованої системи опису та кодування товарів від 14.06.1983р, до якої Україна приєдналася 17.05.2002р., а саме п.3 ст.4 встановлено, що ніщо не забороняє домовляючійся стороні створювати в своїй номенклатурі підрозділи для класифікації товарів по більшій кількості знаків, ніж в Гармонизованій системі, за умови, що вказані підрозділи будуть додані в кодовані понад шестизначного коду, наведеного в додатку до вказаної конвенції.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародні договори України» міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.
Згідно ст. 19 «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТЗЕД.
Згідно з Порядком прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД, класифікація товарів, це визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, тобто віднесення товару до визначеної десятизначної товарної підкатегорії за УКТЗЕД, до якої товар належить відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів і вимог УКТЗЕД.
Як вбачається з листа Державної митної служби України від 04.04.2003 р., № 11/4-13-5205-ЕП "Щодо роз'яснення терміна" вимоги товарної номенклатури (УКТ ЗЕД)" та методичних рекомендацій з питань класифікації (кодування) товарів та інших вантажів" митні органи України для цілей класифікації (кодування) товарів при митному оформленні використовують товарну номенклатуру Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. N 2371-III). В основу товарної номенклатури Митного тарифу України покладено ГС (перші шість знаків товарного коду) та Комбіновану номенклатуру європейського співтовариства (КН ЄС) - сьомий та восьмий знаки товарного коду.
В тому ж листі зазначено, що для уникнення неправильної класифікації (присвоєння товару класифікаційного коду, який не відповідає цьому товару і суперечить вимогам товарної номенклатури) необхідно враховувати той факт, що товарна номенклатура складається з трьох складових частин - Основних правил інтерпретації класифікації товарів, приміток до розділів та груп та безпосередньо номенклатури товарів (текстовий опис угруповань ТН (розділ, група, позиція, підпозиція, категорія, підкатегорія) та їх цифрове позначення - код товарів з зазначенням товарного коду).
Відповідно до правила 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил
В листі Державної митної служби від 04.04.2003, № 11/4-13-5205-ЕП "Щодо роз'яснення терміна "вимоги товарної номенклатури (УКТ ЗЕД)" та методичних рекомендацій з питань класифікації (кодування) товарів та інших вантажів" зазначено, що як правило у ТН на рівні угруповань (позицій, підпозицій, категорій та підкатегорій) виділено один або кілька видів товарів (виробів), які найбільше обертаються у світовій торгівлі, для інших видів товарів призначено узагальнене угруповання з текстовим описом "інші", так зване "кошикове" угруповання. Завдяки "кошиковим" угрупованням, які мають текстовий опис "- інші", в ТН включено всі без винятку товари.
В тому ж листі зазначено, що згідно з вимогами ТН класифікація (кодування) товару (виробу) здійснюється наступним чином. Спочатку, згідно з першим правилом Основних правил інтерпретації класифікації товарів, визначається відповідна товарна позиція (перші чотири знаки товарного коду), в текстовому описі якої описано класифікований товар. При цьому необхідно перевірити, чи не існує відповідна примітка до розділу або групи, яка регламентує класифікацію цього товару. Після визначення відповідної товарної позиції визначаються послідовно підпозиція, категорія та підкатегорія, текстовий опис яких відповідає товару. Також при класифікації товару необхідно мати відповіді на наступні запитання: що це? із якого матеріалу (чи речовини) виготовлено? для чого використовується? в якому вигляді використовується? чи єдине це угруповання, в якому воно описано?
Таким чином проаналізувавши вище зазначені норми законодавства, прийнявши до уваги роз'яснення надані Державною митною службою, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що автонавантажувачі TOYOTA» колісні, вилкові, газові, бувші у використанні, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг), моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг) не можуть бути кваліфіковані як інші штабелювальні автонавантажувачі, оскільки основною функцією вказаних автонавантажувачів є здійснення навантаження та розвантаження автопричепів. Функція штабелювання є додатковою, обмеженою та не може прийматися як квалифікційна ознака при визначенні коду товару.
Суд вважає, що у зв'язку з зазначеним, вищевказані автонавантажувачі не можуть бути кваліфіковані за кодом 8427 20 11 00, оскільки вони не є штабелерами, а тому вони мають бути віднесені до підпозиції 8427 20 19 00 товарної позиції 8427 «-інші автонавантажувачі».
Судом було встановлено, що код 8427 20 11 00 був зазначений на вимогу Південної регіональної митниці, оскільки зволікання митного оформлення імпортуємих автонавантажувачів призвело б до матеріальних збитків з боку позивача.
За товари, віднесені до товарної підпозиції 8427 20 19 00 згідно УКТ ЗЕД, імпортер має справити ввізне мито за ставкою 0%, в той час як за товари, що віднесені до товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД, імпортер має справити ввізне мито за ставкою 5%.
Оскільки автонавантажувачі «TOYOTA» самохідні, колісні, з вилковим захватом, газові, що були у використанні, призначені для використання у складських приміщеннях підприємств, моделі 7FGCU32 (вантажністю 2 938 кг) у кількості 6 штук, моделі 7FGCU25 (вантажністю 2 269 кг) у кількості 2 штук та моделі 7FGCU30 (вантажністю 2 722 кг) у кількості 12 штук, були імпортовані відповідно до товарної підпозиції 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД, та позивач сплатив ввізне мито за ставкою 5% від митної вартості автонавантажувачів, що становить 62 020 грн. 31 коп. та оскільки податок на додану вартість сплачується імпортером товару виходячи із митної вартості товару, збільшеної на ставку ввізного мита, то позивач сплатив ПДВ на 12 404 грн. 06 коп. більше, ніж він повинен був сплатити у випадку справляння ввізного мита за ставкою 0% відповідно до товарної підпозиції 8427 20 19 00 згідно УКТ ЗЕД.
Представник Південної регіональної митниці не оскаржував зазначені позивачем розрахунки. Предметом спору був саме код товару.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364, платник податків має право на повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
Факт сплати позивачем ввізного мита та податку на додану підтверджується відміткою на вантажно-митній декларації та платіжним доручення № 32267.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Суд вважає, що відповідач - Південна регіональна митниця, заперечуючи проти позову, не довела суду правомірність своїх дій, щодо зобов'язання СП «Вітмарк-Україна» ТОВ класифікувати колісні, вилкові, газові автонавантажувачі «TOYOTA», моделі 7FGCU32, 7FGCU25, 7FGCU30, призначені для використання на рівній поверхні (низький кліренс, протектор колісних шин без зубців), що вказані в митній декларації ІМ40 500060000/7/233181, за товарною підпозицією 8427 20 11 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД.
Наслідком незаконних дій Південної регіональної митниці щодо зобов'язання СП «Вітмарк-Україна» ТОВ класифікувати колісні, вилкові, газові автонавантажувачі «TOYOTA», моделі 7FGCU32, 7FGCU25, 7FGCU30, призначені для використання на рівній поверхні (низький кліренс, протектор колісних шин без зубців), що вказані в митній декларації ІМ40 500060000/7/233181 за товарною підпозицією 8427 20 11 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД, стала надмірна сплата позивачем податку на додану вартість та ввізного мита.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись Міжнародною конвенцією Гармонізованої системи опису та кодування товарів, Митним кодексом України, Законом України «Про митний тариф», Основними правилами інтерпретації класифікації товарів, ст. ст. 4, 6, 11,71, 86, 158-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити адміністративний позов спільного підприємства „Вітмарк -Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві в повному обсязі.
Визнати дії Південної регіональної митниці (код ЄДРПОУ 34674579) незаконними щодо зобов'язання СП «Вітмарк-Україна» ТОВ класифікувати колісні, вилкові, газові автонавантажувачі «TOYOTA», моделі 7FGCU32, 7FGCU25, 7FGCU30, призначені для використання на рівній поверхні (низький кліренс, протектор колісних шин без зубців), що вказані в митній декларації ІМ40 500060000/7/233181, за товарною підпозицією 8427 20 11 00 товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД.
Зобов'язати Південну регіональну митницю (код ЄДРПОУ 34674579) подати висновок до ГУДКУ у м. Києві про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого ввізного мита у розмірі 62 020,31 (шістдесят дві тисячі двадцять гривень 31 коп.) та подати висновок до ГУДКУ у м. Києві про повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 12 404,06 (дванадцять тисяч чотириста чотири гривні 06 коп.), надмірно сплаченого СП «Вітмарк-Україна» ТОВ до бюджету, а всього - 74 424,37 (сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять чотири гривні 37 коп.).
Зобов'язати ГУДКУ у м. Києві (МФО 820019; місцезнаходження: м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) повернути Спільному підприємству «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (65007, м. Одеса, пров. Високий, 22, р/р 26000001302398 в Філії ЗАТ «ОТП Банк» в м. Одесі, МФО 328986, код ЄДРПОУ 22480087) зайве сплачене ввізне мито у розмірі 62 020,31 (шістдесят дві тисячі двадцять гривень 31 коп.), що підлягає поверненню з Державного бюджету України, на підставі наданого Південною регіональною митницею висновку, та податок на додану вартість у розмірі 12 404,06 (дванадцять тисяч чотириста чотири гривні 06 коп.), що підлягає поверненню з Державного бюджету України, на підставі наданого Південною регіональною митницею висновку, а всього - 74 424,37 (сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять чотири гривні 37 коп.), надмірно сплачених СП «Вітмарк-Україна» ТОВ до бюджету.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: