СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
24 липня 2006 року | Справа № 2-16/9055-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Сотула В.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: Іванової Вікторії Юріївни, довіреність №187 від 28.02.2006, акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції";
відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Остап";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 15 травня 2006 року у справі № 2-16/9055-2006,
за позовом акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (вул. Більшовицька, 24,Сімферополь,95001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" (вул. Аеродромна, 65, Роздольне, Роздольненський район, 96200)
про стягнення 466721,55 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2006 року у справі №2-16/9055-2006 (суддя Омельченко В.А.) задоволено позов акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" до товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" про стягнення 466721,55грн.
Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" на користь акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" 466721,55грн., а саме: 334774,42грн.-заборгованості за кредитом, 7738,86грн. заборгованість за нарахованими простроченими процентами, 15,81грн. заборгованість за нарахованими процентами за квітень 2006 року (з 01.04.2006 по 17.04.2006), 39732,68грн. заборгованість з пені за несвоєчасне погашення кредиту, 709,78грн. заборгованість з пені за несвоєчасну сплату процентів, 83750,00грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору, 4667,72грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, провадження у справі припинити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує на те, що дане рішення було винесено судом внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором, укладеного між сторонами 03.09.2004 №010/04/562/2004, але суд не з’ясував фактичні обставини згідно з якими кредит наданий банком було забезпечено усім майном товариства з обмеженою відповідальністю "Остап". У зв’язку з чим 08.09.2004, 14.09.2004, були підписані угоди іпотеки та застави. Згідно з пунктом 5.3 договору іпотеки, та пунктом 20 договору застави, звернення стягнення на майно здійснюється на підставі рішення суду чи виконавчого надпису нотаріусу.
27.10.2005 приватним нотаріусом Калининою в межах своєї компетенції, та згідно з Законом України "Про нотаріат" були вчинені два виконавчих надписи на вищезазначених договорах іпотеки та застави на суму 436011,03грн., з яких 334744,42грн - сума основного боргу 7727,71грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 9758,92грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту 83750,00грн. - штраф.
Крім того, ці виконавчі надписи знаходяться на виконанні в органах Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим.
Відповідач вважає, що приватний нотаріус в межах своєї компетенції вирішив господарський спір, між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав. А тому, господарський суд повинен був припинити провадження у справи згідно зі статтею 80 пунктом 2 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням представника позивача, судочинство здійснювалось на російській мові у відсутності представника відповідача, який надав клопотання про неможливість брати участь у судовому засіданні та в якому відповідач наполягає на своїх апеляційних вимогах.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представника відповідача з представлених доказів у матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін оце право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2004 між акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТАП" було укладено кредитний договір №010/04/562/2004 (а. с. 20-21).
Сторони у договорі, у виконання вказаного договору домовилися про надання позивачем "Банком" кредиту відповідачу "Позичальником" у сумі 335000,00грн., строком погашення не пізніше 01 вересня 2005, під 23 відсотки річних з розрахунку 360 днів у році за фактично отримані кошти та точну кількість днів користування кредитом.
Позичальнику фактично за кредитну лінію було надано 334774,42грн. (а. с. 12-19).
Відповідно до пунктів 41., 4.2., 4.3., 4.6. розділу 4 кредитного договору було передбачено наступні зобов'язання позичальника: використовувати кредитні кошти за цільовим призначенням, забезпечувати своєчасне повернення кредитних коштів, здійснювати сплату відсотків щомісяця не пізніше останнього робочого дня поточного місяця з розрахунку 360 днів у році за фактично отримані кошти та точну кількість днів користування кредитом, сплачувати Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу ( а. с. 20).
В статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, станом на 17 квітня 2006 відповідачем було порушено вимоги статті 1049 Цивільного кодексу України, а саме не було повернуто кредит (строк погашення за договором - 01.09.2005).
Також, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства та вимоги договору в частині сплати відсотків ( пункти 1.4., 4.3 договору), а саме: відповідач не сплатив відсотки за період користування кредитними коштами з 01.10.2005 по 17.04.2006 у розмірі 8 448,64грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/04/562/2004 від 03.09.2004 станом на 17.04.2006 включно (а.с. 51-52), сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 466721,55грн., а саме: 334774,42грн. - заборгованості за кредитом, 7738,86грн. - заборгованості за нарахованими простроченими відсотками, 15,81грн. - заборгованості за нарахованими відсотками за квітень 2006 (з 01.04.2006 по 17.04.2006), 39732,68грн. - заборгованості з пені за несвоєчасне погашення кредиту, 709,78грн. - заборгованості з пені за несвоєчасну сплату відсотків, 83750,00грн. - штрафу за невиконання умов кредитного договору ( згідно з пунктом 4.14 договору позивальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 25 % від ліміту кредитної лінії ( пункт 1.2. договору) у разі порушення умов кредитного договору.).
Згідно з статтею 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вимог договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).
А також у статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вказаних обставинах, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки підтверджуються матеріалам справи, та відповідають чинному законодавству.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
Звернення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя.
Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України №02-5/602 від 24.12.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу", справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.
Крім того, 16.01.2006 виконавчою службою прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що виконавчий підпис оскаржено боржником у судовому засіданні.
Доказів поновлення виконавчого провадження боржником не надано.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2006 року у справі № 2-16/9055-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.В.Сотула
Г.К. Прокопанич