КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2009 року                                                                                  м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1  до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про зобов'язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2008 року в задоволенні позову  відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач користується пільгами, встановленими для учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серіїНОМЕР_1 від 25.03.1997 року.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " (в редакції до 01.01.2008 року), учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Розміри щорічної допомоги для відповідної категорії  громадян, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлюються Законом про Державний бюджет на відповідний рік, а саме: для учасників бойових дій на 2004 рік-120 грн., на 2005 рік-250 грн., на 2006 рік-250 грн., на 2007 рік-280 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення допомоги за період з 2004 по 2006 роки, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо неможливості поновлення пропущеного позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України за цей період.

При цьому, місцевий районний суд правильно посилався на те, що частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, про порушення своїх прав на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач мав би дізнатися при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року та звернутися до суду на протязі року - до 5 травня наступного року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України, якою встановлено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач в своїх запереченням проти позову (а.с. 18) наполягав на застосуванні річного строку на звернення до суду, тому колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції, що позивачем річний строк пропущений без поважних причин, а його позовні вимоги щодо стягнення разової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за період з 2004 по 2006 роки не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку на звернення до суду.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення допомоги за 2007 рік, суд першої інстанції правильно посилався на те, що рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано неконституційним положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги встановлена відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки, позивач отримав допомогу за 2007 рік в квітні 2007 року, а рішення Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було прийнято 09 липня 2007 року, тому колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав стягнення з відповідача вказаної допомоги за 2007 рік.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206  КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008  року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.