Справа №589/1718/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/788/1429/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів -   Кононенко О. Ю. ,  Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и л а:

02 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що 21 вересня 2013 року з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль заявника. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у відповідача, який під час судового розгляду справи сплатив позивачу 18766,50 грн. страхового відшкодування, враховуючи вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, який складає 48425,12 грн., тому просив стягнути з відповідача 29658,62 грн.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі – ТДВ СК «Альфа-Гарант») на користь ОСОБА_3 29658,62 грн.

Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 606,05 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ТДВ СК «Альфа-Гарант», посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, яке ухвалене з порушенням норм матеріального права при неповному з’ясуванні обставин, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що після звернення позивача із заявою про страхову виплату 23 грудня 2014 року спеціалістом було здійснено огляд пошкодженого автомобіля у присутності ОСОБА_3 і визначена вартість матеріального збитку, яка склала 91660 грн., тобто який перевищує вартість автомобіля до пошкодження, а відтак транспортний засіб вважається знищеним, тому відповідачем виплачене страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у сумі 18766,50 грн., що становить різницю вартості автомобіля до та після його пошкодження. Вважає, що суд помилково взяв до уваги висновок експертизи від 04 листопада 2013 року, оскільки акт огляду пошкодженого автомобіля складений за відсутності відповідача, тобто з порушеннями законодавства у сфері оцінки та методики оцінювання, а також інших допущених експертом порушень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2013 року на вул. Леніна в с. Пирогівка, Шосткинського району, Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 Вироком Шосткинського міськрайонного суду від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у цій дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до кримінальної відповідальності (а.с. 7-8).

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно з договором страхування від 07 листопада 2012 року, поліс №АВ/9984835, строком дії до 07 листопада 2013 року, за умовами якого ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, визначено у межах 50000 грн., розмір франшизи – 1000 грн. (а.с. 53).

23 вересня 2013 року, тобто в передбачений ст. 33.1.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), ОСОБА_4 повідомив страховика про страховий випадок.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 378 від 04 листопада 2013 року, проведеної по матеріалам кримінального провадження, ринкова вартість належного ОСОБА_3 автомобіля станом на 21 вересня 2013 року становила 53240 грн., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становила 45945,48 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля - 48425,12 грн. (а.с. 9-24).

23 грудня 2014 року потерпілий ОСОБА_3 звернувся із заявою до відповідача про страхове відшкодування (а.с. 54, 94).

04 березня 2015 року страховик виплатив йому 18766,50 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 10076 від 04.03.2015 року.

Як вбачається з розрахунку, при визначенні його розміру він виходив з того, що внаслідок ДТП автомобіль був фізично знищений, оскільки згідно зі звітом № 5549 від 01 листопада 2014 року проведеного на підставі акту огляду колісного транспортного засобу від 14.10.2014 року, вартість відновлювального ремонту склала 123135,23 грн., що перевищує вартість автомобіля до ДТП у сумі 91660 грн., а тому його ремонт є економічно необґрунтованим. Окрім того, врахував обопільну вину водіїв та на половину зменшив розмір відшкодування (а.с.95).

Згідно з висновками проведеної у цій справі судової автотоварознавчої експертизи № 1351 від 29 лютого 2016 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля за дефектною відомістю по результатах огляду від 22 жовтня 2013 року складає 50549,09 грн., а по результатах огляду від 14 жовтня 2014 року – 53240 грн. Ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП складає 53240 грн., а після ДТП – не можливо визначити, вартість відновлювального ремонту за дефектною відомістю від 22 жовтня 2013 року становить 48265,23 грн., а за відомістю від 14 жовтня 2014 року – 79320,84 грн. (а.с.153-164).

Статтею 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачені дії водіїв у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, а ст.34 цього Закону передбачені дії страховика після повідомлення його про ДТП. Зокрема ст.ст.34.1-34.3 передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у визначені законом строки страховик, отримавши 23.09.2013 року повідомлення про ДТП, вчинив відповідні дії, відповідач суду не наддав.

За таких обставин суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновок судової авто-товарознавчої експертизи по матеріалах кримінального провадження, виконаний незалежним експертом, безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди в ході досудового слідства, який є найбільш об’єктивним та відхилив звіт № 5549 від 01 листопада 2014 й висновок судової автотоварознавчої експертизи № 1351 від 29 лютого 2016 року, і прийшов до обґрунтованого висновку, що внаслідок ДТП автомобіль був пошкоджений, а не фізично знищений, як вважав страховик, виплачуючи страхове відшкодування.

Проте, з висновком суду щодо відсутності підстав для стягнення страхового відшкодування з урахуванням вини в дорожньо-транспортній пригоді всіх її учасників, оскільки вина ОСОБА_4 встановлена вироком суду, а ОСОБА_3 є потерпілим, внаслідок дій винуватця пригоди, неможливо погодитись.

Так, вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2014 року встановлено, що водій ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 16.13 ОСОБА_6 дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди і в його діях вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 16.13 ОСОБА_6 дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Крім того, зазначеним вироком також встановлено, що водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3, 12.4 ОСОБА_6 дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди і в його діях вбачаються невідповідності вимогам пунктів 12.3, 12.4 ОСОБА_6 дорожнього руху України, з яких невідповідності вимогам пункту 12.3, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Зазначені обставини встановлені вироком, що набрав законної сили, на підставі висновку судової автотехнічної експертизи та показів експерта ОСОБА_7О.(а.с.7-26).

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин вина ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді є встановленою, оскільки між порушенням позивачем ОСОБА_6 дорожнього руху України та наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є прямий причинний зв'язок.

За правилами статті 1188 ЦК за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

Враховуючи, що саме водій ОСОБА_4 створив аварійно-небезпечне становище, колегія суддів вважає, що ступінь його вини становить 80%, а водія ОСОБА_3-20%.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 16989,88 грн. (45945,48 грн. -20% -18766,50 грн., сплачених страховиком -1000 франшизи).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв’язку з чим вимоги заявленого ОСОБА_3 позову підлягають частковому задоволенню, тому рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині зменшення стягнутої з відповідача суми страхового відшкодування.

На підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог за рахунок ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає компенсації сплачений ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 345,45 грн., а не 606 грн. 05 коп., як зазначено в рішенні місцевого суду, а судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у сумі 286 грн.66 коп. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 307, п.1, п.3,4 ч. 1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2016 року змінити та зменшити стягнуту з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування до 16989 грн. 88 коп., а суму судового збору до 345 грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 286 грн. 66 коп. у рахунок компенсації сплаченого судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий –

Судді: