СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
25 липня 2006 року | Справа № 20-12/073 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Антонової І.В.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників:
позивача: Кухарєнко В.М., довіреність №04-280 від 23 травня 2006 року;
відповідача Жилін І.Б., довіреність №2-71 від 13 жовтня 2004 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 15 червня 2006 року
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, Севастополь, 99011)
до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. В. Морська, 1, Севастополь, 99011)
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 32864, 00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 15 червня 2006 року у справі №20-12/073 у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-12 від 21 березня 1991 року є різновидом адміністративно - господарських санкцій, у зв'язку з чим для обчислення строку їх стягнення сторони повинні керуватися нормами статті 250 Господарського кодексу України, згідно з якої діє 6 місячний строк, але не більше року для їх стягнення, який позивач пропустив.
Не погодившись з даною постановою, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду без змін.
Під час розгляду справи у порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.
Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами України відповідно до статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-12 від 21 березня 1991 року в редакції закону від 05 липня 2001 року.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" фінансування робіт по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Предметом спору у справі є правомірність стягнення штрафних санкцій за не створення у 2002 році 4 робочих місць для працевлаштування інвалідів з Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець".
Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовними вимогами до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець! про стягнення штрафних санкцій в сумі 32864, 00 грн. за порушення відповідачем положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" № 875-XII від 21 березня 1991 року, яке виразилося в тому що, в 2002 році відповідач не створив 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-12 від 21 березня 1991 року в редакції від 05 липня 2001 року, яка діяла в період спірних правовідносин, для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної кількості працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форма 10-ПІ- поштова - річна, наданого Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 27.01.2003 вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 154 осіб, 4% від загальної кількості працюючих складає 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів 2, фонд оплати праці штатних працівників складає 1265, 3 тис. грн., середня заробітна плата штатного працівника складає 8216,00 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця складає 30810, 00 грн.
Згідно до розрахунку позивача, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" склав 6 місць від загальної кількості працюючих на підприємстві (154 осіб), фактично на підприємстві працювало 2 інваліда. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2002 рік склала 8216,00 грн. (154х4%=6 осіб, 1265, 3 тис. грн. : 154 - 8216, 00 грн.).
Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 32864, 00 грн. (8216, 00 грн. х 4 чоловіка).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих, коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 року, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Міністерства праці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом (форма 10-ПІ поштова - річна).
У пункті 14 Положення №314 від 03 травня 1995 року зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-12 від 21.03.1991 в редакції Закону від 05.07.2001.
Відповідно до пункту З Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно довідки МСЕК №175 від 19.10.2004, за період з 01.01.2002 до 01.10.2004 була проведена атестація 155 робочих місць на 9 підприємствах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про атестацію робочих місць інвалідів" №442 від 01.08.1992, однак Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" у цьому списку не значиться, тобто атестацію робочих місць відповідач в 2002 році не проводив.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Крім того, відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку. Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів, до яких не відносяться санкції передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та відповідно до пункту 3 "Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно до 15 квітня року, який наступає за звітним, сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
З урахуванням викладеного, відповідачем не виконано покладених на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Положенням "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" обов’язків щодо створення у 2002 році 4 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій в розмірі 32864, які відповідач був зобов’язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, добровільно до 15 квітня 2003 року, чого не виконав.
Відповідно до прикінцевих положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (частина перша пункту 5).
Обов'язок сплатити добровільно штрафні санкції для відповідача наступив 15.04.2003, Господарський кодекс України введено в дію з 01.01.2004
З викладених приписів чинного законодавства випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2002 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2003 року. А отже, припис статті 250 Господарського кодексу України не може бути застосованим до спірних відносин, так як Господарський кодекс України введено в дію з 01.01.2004.
Така правова позиція викладена в постанові Вищого Господарського суду України від 08.11.2005 зі справи №20-9/169.
Судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення спору, а тому постанова господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 15 червня 2006 року у справі №20-12/074 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. В. Морська, 1, м. Севастополь, 99011, відомостей про рахунки немає) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, відомостей про рахунки немає ) штрафні санкції в сумі 32864, 00 грн.
Стягнути з Державного підприємства „Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. В. Морська, 1, м. Севастополь, 99011, відомостей про рахунки немає) в доход бюджету України державне мито у сумі 3,40 грн.
Господарському суду міста Севастополя видати накази.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді І.В. Антонова
З.Д. Маслова