СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
24 липня 2006 року | Справа № 20-3/063 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Сотула В.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: Мальцева Олега Вікторовича, довіреність №б/н від 20.05.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар";
позивача: Сороченкової Ірини Юріївни, довіреність №б/н від 31.01.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар";
відповідача: Домошенкіної Нелі Кирилівни, довіреність №22 від 10.06.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон";
відповідача: Свєтлічної Галини Павлівни, довіреність №9 від 27.04.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 5 червня 2006 року у справі № 20-3/063,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" (вул. Коломійця, 2, Севастополь, 99040)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" (вул. Ген. Коломийця, 2, Севастополь, 99040)
про визнання недійсним Акту про зарахування взаємних вимог,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 5 червня 2006 року у справі №20-3/063 (суддя Гоголь Ю.М.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" про визнання недійсним Акту про зарахування взаємних вимог.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, позов задовольнити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що його думку, на момент укладання оспорюваного акту між сторонами не існувало зустрічних взаємних однорідних вимог на суму 12064,00грн.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як свідчать надані докази, товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" про визнання недійсним акту про зарахування взаємних вимог, укладеного між сторонами 05.04.2005 (а. с. 2-4).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт про зарахування взаємних вимог від 05.04.2005 було укладено з порушенням вимог законодавства щодо змісту, а невідповідність змісту правочину вимогам законодавства в момент укладення такого правочину є підставою визнання його недійсним (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, приймаючи до уваги наступне.
Як свідчать надані докази, 05 квітня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" було укладено акт про зарахування взаємних вимог, відповідно до умов якого кредитор та боржник дійшли до угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування взаємних вимог (а. с. 7).
Підставою для укладення акту стали наступні документи: акт звірки між товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" і товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" від 28.03.2005, який підтверджує кредиторську заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" в сумі 12064,00 грн., за яким товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" є боржником, а товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" є кредитором; договір оренди №1 від 04.04.2005 відповідно до якого на суму 12064,00 грн. товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" є кредитором, а товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" є боржником.
Також надані докази свідчать, що розмір взаємних вимог, які погашаються виходячи з вищевикладених документів складає 12064,00грн.
Сторони в пункті 2 акту домовились про те, що після підписання даного акту на суму 12064,00грн. не мають один до одного ніяких взаємних вимог.
Зазначений акт було підписано обома сторонами - товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" і товариством з обмеженою відповідальністю "Ріон" без зауважень і заперечень.
Але, не погодившись з актом про зарахування взаємних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулося до суду з позовом, про визнання акту про зарахування взаємних вимог недійсним.
На думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позов є таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з оформленням товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" договору на постачання електричної енергії з відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до бази відпочину, розташованого за адресою: місто Севастополь, Качинське шосе, 35, 01 березня 2004 року (вих.№02/3), товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" з проханням проводити оплату за фактично використану ним електроенергію за лічильником №576635 з 01.01.2004 на період до обліку відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" й укладання з останнім договору (а. с. 40).
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" прийняло пропозицію позивача, та продовжувало оплачувати енергопостачальнику використаної товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" електричної енергії за лічильником №576635 згідно з укладеним ним договором з відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" №1373 у межах встановленого обсягу постачання енергії й потужності.
Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" і товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" було фактично укладено договір, та він відповідає загальним вимогам положень Цивільного кодексу України щодо вимог до вчинення правочину. В даному випадку недодержання сторонами письмової форми правочину немає наслідком його недійсність, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" учинило обумовлені договором дії, а товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" письмово підтвердило їх завершення.
Згідно з вказаним договором, сторони підписали акти надання, прийому виконаних робіт за використану товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" у період з 2004, січень-березень 2005 електроенергію за лічильником №576635: акт від 18.01.2005 №0000000001, акт від 28.03.2005 №00000002 на загальну суму 11564,00грн., що й підтверджується актом звірки №1 від 28.03.2005 (а. с. 12).
Судом першої інстанції також було встановлено, що за рахунок компенсації витрат з договору за використану електроенергію товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" сплатило товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" за платіжним дорученням від 18.01.2005 кошти у сумі 1500,00грн., отже, борг позивача за укладеним договором станом на 01.04.2005 залишився у сумі 10064,00грн.
25.03.2005 товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" з проханням провести за рахунок останнього повірку лічильника для його пред'явлення відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" з виконанням необхідних робіт із демонтажу, ремонту, повірки та установлення лічильника з гарантією оплати виконаних робіт. Сторони визначили суму вартості електроенергії на період користування нею без лічильника у сумі 2000,00грн., про що було складено акт надання, приймання виконаних робіт від 01.04.2005 №0002 (а. с. 46).
Отже, загальна сума заборгованості за використану електричну енергію до здачі товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" обліку відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" складає 12064,00грн.
Також, 04.04.2005 товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" з проханням розглянути пропозицію погашення боргу шляхом передачі відповідачу у користування на умовах оренди трьох збірно-щитових будинків з інвентарними номерами 9625,9626,9627 з 01.04.2005 по 01.09.2005, розташованих на території товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" за адресою: місто Севастополь, Качинське шосе,33.
З матеріалів справи вбачається, що зазначену пропозицію було прийнято, та між сторонами 04.04.2005 було укладено договір оренди №01, розділом 5 якого було передбачено порядок розрахунків шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі підписаного сторонами акту (а. с. 8-10).
Згідно з статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами виникли зустрічні зобов'язання: грошова компенсація товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" за використовування електричної енергії по лічильнику №576635 згідно договору та актів №00000002 від 28.03.2005, №0002 від 01.04.2005 у сумі 12064,00грн. з однієї сторони, та грошова сплата товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" товариству з обмеженою відповідальністю "Пілар" у сумі 12064,00грн. згідно з договором оренди трьох збірно-щитових будинків від 04.04.2005 за №1 з іншої сторони, які відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України можна припинити зарахуванням.
У зв'язку з чим, саме позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулось до товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" з заявою про проведення зарахування взаємних вимог у порядку статті 601 Цивільного кодексу України, (а. с. 43). Зазначену пропозицію було прийнято, та 05.04.2005 між сторонами було укладено акт про зарахування зустрічних взаємних вимог.
На думку судової колегії, суд першої інстанції вірно врахував, що зазначений акт було підписано обома сторонами без зауважень і заперечень, таким чином, господарський суд обґрунтовано встановив, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" задоволенню не підлягають.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду міста Севастополя від 5 червня 2006 року у справі № 20-3/063 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.В.Сотула
Г.К. Прокопанич