Справа №2-а-10859/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
«12» січня 2009 року |
м. Одеса |
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Деркач С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Білгород-Дністровському районі Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Білгород-Дністровському районі Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії.
В судовому засіданні 12.01.2009 року позивач підтримав позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача сплатити виплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006 року по 01.10.2008 року. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи (а.с.35), але його представник не прибув до судового засідання, а тому на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за його відсутності за наявними в справі доказами.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Відповідач на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо нарахування, встановлення, перерахунку та виплати державних пенсій громадянам, в тому числі й одноразових виплат, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а його рішення з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.17,104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням та відміткою відповідача від 14.01.1993 рокуНОМЕР_1 (а.с.5).
Згідно до приписів ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", №2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.3 ч.2 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Однак, згідно до ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік, а п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" зупинено дію цієї норми закону на 2008 рік.
Проте згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами) та п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", якими зупинено на 2007, 2008 роки дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - визнано такими, що не відповідають Конституції України (визнано неконституційним).
Позивач на протязі 2006-2007 років не отримував виплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проаналізувавши діюче національне законодавство, та оцінивши зміст Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) з точки зору його відповідності Конституції України, яка згідно ст.8 має найвищу юридичну силу, суд приходить до висновку, що, виходячи із вимог ст.22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян. Виходячи з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян. Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-pп/2002(005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Відповідні положення ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України визнані не були, а тому не можуть бути визнані протиправними дії відповідача по виконанню положень вищезазначеного закону у 2006 році та не проведення позивачу виплат, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За таких обставин, на підставі положень ч.1,2 ст.162 КАС України, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Білгород-Дністровському районі провести нарахування й виплату соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2006 року по 01.10.2008 року як дитині війни, підлягають частковому задоволенню на підставі ст.152 Конституції України - з дати прийняття рішень Конституційного суду України, тобто з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.10.2008 року.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позовні вимоги задовольнити часткового.
2. Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Білгород-Дністровському районі Одеської області (67701, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Леона Попова 24) провести перерахунок та виплатити на користьОСОБА_1(АДРЕСА_1) щомісячну надбавку до пенсії в порядку та згідно розмірів, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.10.2008 року.
3. В задоволенні інших частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19.01.2009 року.
Суддя Єфіменко К.С.