Справа №22ц-3089/08р.

Головуючий у суді першої інстанції: Єщенко О.В.

Доповідач: Громік Р.Д.

Категорія ЦП 48

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

04 грудня 2008 року                                                                                м.  Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громка Р.Д.

суддів       - Панасенкова В.О.,  Драї омерецького М. М.

при секретарі - Щуровській О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 листопада 2007р. по справі за позовом  ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення аліментів

встановила:

ОСОБА_2звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1.  про стягнення аліментів на сина - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  який продовжує своє навчання на денній формі в Одеському морехідному училищі рибної промисловості.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату,  час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Рішенням суду від 22.11.2007р. було стягнуто з ОСОБА_1,  не працюючого - аліменти в твердій ірошовій сумі в розмірі 400 (чотириста) гривень на утримання сина - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  на користь ОСОБА_2,  щомісяця до закінчення навчання ОСОБА_3її оревичем - 01 серпня 2009р.. Стягнення провадити щомісяця,  починаючи з 28 вересня 2007 року.

На рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу в який просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати,  посилаючись на порушення судом норм процесуального права,  та прийняти нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2.,  або про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи,  заслухавши суддю-доповідача,  доводи апеляційної скарги та перевіривпіи законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги,  судова колегія вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим,  що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі,  надані сторонами докази згідно  ст.  ст.  10,  60,  212 ЦПК України,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни,  якщо визнає.,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно було встановлено,  що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем до 1994 року. Від шлюбу у сторін є син - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Відповідач сплачував аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. В даний час їх син навчається в Одеському морехідному училищі на денній формі навчання.

Відповідно до статті 199 Сімейного Кодексу України,  якщо повнолітні дочка,  син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги,  батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови,  що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право   на  утримання   припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків,  з ким проживає дочка,  син,  а також самі дочка,  син,  які продовжують навчання.

Стаття   184   цього   ж   кодексу   передбачає,    що   якщо   платник   аліментів   має нерегулярний,    мінливий   дохід,  частину    доходу   одержує   в   натурі,    а   також   за наявності інших обставин,  що мають істотне значення,  суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції,  ні суду апеляційної інстанції будь яких доказів щодо того,  що він не може надавати своїй дитині матеріальну допомогу. В матеріалах справи є докази тою,  що у відповідача дійсно нерегулярний заробіток,  у нього немає постійного місця роботи,  він виїжджає на заробітки до інших регіонів України (а.с.  10),  відповідно до чого суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідача коштів в твердій грошовій сумі.

Судова колегія також не бере до уваги твердження відповідача про те,  що позивачка спеціально вказала в своїй позовній заяві неправильну адресу щодо його місця проживання,  у зв'язку з чим його не було належним чином повідомлено про місце та час слухання справи.

Так,  в матеріалах справи (а.с.  15) є поштове повідомлення про вручення повістки на ім'я ОСОБА_1. ,  в якій сповіщалося про слухання справи на 22.11.2007р.. Повістка направлялася на останню відому позивачці адресу,  де він раніше мешкав.

Відповідно до статті 76 ЦПК України,  судові повістки,  адресовані фізичним особам,  вручаються їм під розписку,  а юридичним особам - відповідній службовій особі,  яка розписується про одержання повістки.

2.   Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами,  які її вручали,  повертається до суду.

3.   Якщо особу,  якій адресовано судову повістку,  не виявлено в місці проживання,  повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї,  які проживають разом з нею,  а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Таким чином,  суд першої інстанції,  отримавши від поштового відділення повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення,  про своєчасне отримання повістки на ім'я ОСОБА_1. ,  зробив належний висновок про його сповіщення про час та місце розгляду справи,  та розглянув справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 1  ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Відповідно до  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів в судовому засіданні ні в суді першої інстанції,  ні в суді апеляційної інстанції обставини,  на які посилався як на підставу своїх заперечень проти позову та своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те,  що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону,  є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права,  які привели до неправильного вирішення справи.

Тому,  на думку колегії суддів,  законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Таким чином,  судова колегія дійшла до висновку,  що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув заяву,  дав належу оцінку наданим доказам,  постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.   ст.  303-304,  307 ч.1  п.1,  308,  313-315,  317,  319,  324,  325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 листопада 2007р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.